Саки — етнонім, який використовувався як: узагальнююча назва іраномовних Andrew Dalby. Dictionary of Languages: the definitive reference to more than 400 languages. Columbia University Press. 2004. Sarah Iles Johnston. Religions of the Ancient World. A Guide. Harvard University Press. 2004. Edward A. Allworth. Central Asia. A Historical Overview. Duke University Press. 1994. кочових і напівкочових племен VII ст. до н. е. — IV ст. до н. е. (, < мід. *saka-), у Мідійському царстві та імперії Ахеменидів й згодом була поширена на всі без винятку кочові іраномовні етноси Азії; назва групи кочових племен Семиріччя (сакаравлів), яка відома нам в першу чергу з китайських (), а згодом античних () та індійських () джерел.

Саки в історії та культурі Мідії Описуючи перебіг подій з історії Мідії часів становлення Мідійського царства Геродот, як, до речі, й ассирійські джерела, жодного разу не називає добре відомих йому скіфів саками. Але наразі відомі принаймні два факти, які дають підстави для беззаперечного ствердження, що у мідійському середовищі скіфів називали саме сака.

Сакасена — область розселення у Мідії скіфів-заколотників, прийнятих Кіаксаром (до 593 р. до н. е.); Сакеї — щорічне свято, одне з головних свят імперії Ахеменидів, присвячене різанині скіфів, ймовірно, Кіаксаром під час бенкету до/~616 р. до н. е. Після цієї різанини Мідійське царство назавжди позбулося залежності від скіфів, й згодом, домінувало у регіоні до захоплення влади Ахеменідами.

З експансією на схід спочатку Мідійського царства, а згодом імперії Ахеменидів, етнонім сака став застосовуватись до будь-яких іраномовних кочовиків, не зважаючи на їхню етнічну належність. З легкої руки Геродота, який вперше, користуючись, ймовірно, більше мідійськими, ніж перськими джерелами, поставив знак рівняння між саками та скіфами, всі кочовики Азії на певному етапі почали називатися «скіфами, скіфами азійськими», а їхні території — «Скіфія Азійська».

Саки імперії Ахеменидів

Ототожнення перелічених у перських джерелах груп саків з будь-яким кочовим етносом є дуже проблематичним за багатьох об'єктивних факторів. У першу чергу, тому, що, наприклад, Авеста, яка у певних розділах описує взаємини між кочовиками Арало-Каспію та їхніми «праведними» сусідами-землеробами у доахеменідський період, жодних саків не знає, хоча протистояння землеробів та кочовиків (серед згаданих у Авесті — тури, сайріма, тури-х'яона, тури-дану) — один з головних лейтмотивів Авести. На фоні повної відсутності будь-яких етнонімів з *saka- й інтерпретація В. І. Абаєва одного з проблемних місць Вендідада як «скіфщини у Гаві» виглядає вельми сумнівною. Авеста в русских переводах. СПб., Журнал «Нева» — «Летний Сад». 1998. У постахеменідський період ситуація не краща. «Скіфським народом», «яких перси називають саками», в елліністичних та залежних від них римських джерелах могли назвати будь-який кочовий народ євразійського степу.

Нижче наведено перелік груп саків та написів перських царів, у яких ці групи згадано.транслітерація написів перських царів за посиланням: The University of Texas at Ostin. Linguistics Research Center. Old Iranian Online.

Саки гаомаварґа («ті, що шанують гаому») Гіпотетично ареал їхнього розселення — долина річки Мургаб, можливо, до Паміра. (у Геродота і античних авторів — скіфи амюргійські); згадано у: Бехистунському написі Дарія (DB 1.16-17) як область Сака, яку він успадкував (: Saka :); Персепольському написі Дарія як одна з сатрапій (DPe 18) (: Sakâ :); Сузькому написі Дарія (DSe 24-25) (: Sakâ : haumavargâ :); написі Дарія з Накш-і Рустама (DN-Ra 25) (: Sakâ : haumavargâ :); написі Ксеркса з Персеполю (XPh 26) (: Sakâ : haumavargâ :).

Саки тіграхауда («ті, що в гостоверхих шапках») Гіпотетично населяли передгірря Тянь-Шаню і між річками Сирдар'я і Амудар'я. Згадано у: Бехистунському написі Дарія (DB 5.20-30) як народ, який він підкорив, захопивши їхнього очильника Скунгу на третьому році свого правління (519 р. до н. е.) (: Sakâ : tyaiy: xaudâm: tigrâm :); Сузькому написі Дарія (DSe 25) (: Sakâ : tigraxaudâ :); написі Дарія з Накш-і Рустама (DN-Ra 25-26) (: Sakâ : tigraxaudâ :); написі Ксеркса з Персеполю (XPh 26-27) (: Sakâ : tigraxaudâ :).

Саки парадрайя («ті, що за морем») Згадано у написі Дарія з Накш-і Рустама (DN-Ra 28-29) (: Sakâ : tyaiy: paradraya :)

Щодо місця розселення саків парадрайя єдиної думки немає — від скіфів європейських до певних кочових груп Прикаспію чи Приаралля.

Саки парасугдам («ті, що за Согдом») Згадано у Персепольському написі Дарія (PDh 5-6) як східна межа володінь Дарія «від саків, що за Согдом» (: Sakaibiš : tyaiy: para: Sugdam);

Гіпотетично проживали в басейні Аральського моря в низов'ях Сирдар'ї, Амудар'ї та нинішньої території Таджикистану.

Кочовики Авести У найдавнішій частині Авести не згадано жодних етнонімів, пов'язаних з кочовиками. У своїх Гатах Заратуштра згадує лише кавіїв (від праір. *kaṷi- — мудрець, в Авесті племенні царі-жерці) та карапанів (жерців нижчого рангу), які виступають прихильниками брехні, чи навіть її уособленням та очолюють супротив кочового світу правді (тобто доктрині власне Заратуштри).

У текстах Молодшої Авести згадані наступні кочові племена: у фрагментах міфу про «трьох братів» згадано епонімів кочових іранських груп — Тура та Сайріму (відповідно племен тура та сайріма); у фрагментах епічних переказів згадано наступні етноніми: тура (Вендидад 13.39; Яшт 5.41, 54, 73, 81; Яшт 13.38; Яшт 17.38, 42, 55-56; Яшт 19.56-58, 60, 62); тура дану (Яшт 5.73; Яшт 13.37-38; Яшт 19.41); тура х'яона (Яшт 17.50-51; 19.87).

Сайріма

Племена Сайріма — нащадки однойменного сина Ажі-Дагаки Сайріми. За легендою, вони отримали заможність та західні краї. Ймовірно, макроетнонім, який пов'язують з макроетнонімом, відомим з античних джерел — сармати/савромати. Відсутність інших сюжетних ліній у міфо-поетичних пам'ятках Ірану та іранців дають підстави припустити, що сайріма не мали спільних кордонів з осілими іранськими етносами.

Тура

Тура — нащадки сина Ажі-Дагаки Тура, брата Сайріми. За легендою, вони отримали звитягу та степи Турану. Пов'язування макроетноніму тура з макроетнонімом саки не протирічить загальній картині етнографії тогочасного іранського кочового світу, але й будь-яких прямих підтверджень не має.

Тура дану

Тура дану — буквально річкові тури, яких згадано тричі в Молодшій Авесті, у згадках епічної боротьби героя Керсаспи, який знищив Варешаву Данайського, представників праведної родини Хшатавай, «хоробрих переможців земляних жител Дану», переможені туранські дану Кара та Вара з родини Асабана. Наразі цей епос, за винятком зазначених згадок, не відомий. Власне Керсаспа та пов'язаний з ним цикл легенд відносяться до часів більш давніх, ніж життя Заратуштри, навіть до становлення династії Кавіїв (за 6-7 поколінь до Каві Віштаспи).

Тура х'яона

Тура х'яона — приаральський кочовий етнос, головні противники царства Каві Віштаспи за життя Заратуштри. В Яштах згадано двічі — обидва рази в контексті епічної боротьби прихильника Заратуштри праведного царя Каві Віштаспи з очильником х'яона та своїм головним супротивником — Ареджатаспою. Характеристики Ареджатаспи та х'яонів — у дусі Авести, виключно кляті, злі, брехливі тощо. У пехлевійській традиції це епічне протистояння описано у «Переказах про Зареридів» («Абйаткар Зареран»).

Примітки

Посилання