ТОВ «Чернігівський завод спеціального автотранспорту» («ЧЗСА»), раніше відомий як «Кіноремснаб» (1947—1959), «Кінотехпром» (1959—1976), «Чернігівський завод Укркінотехпром» (1976—1989) — товариство з обмеженою відповідальністю; український виробник спеціального автотранспорту, розташований в Чернігові.
Історія Утворений в 1947 році як «Кіноремснаб», завод спочатку займався виробництвом та ремонтом різноманітного обладнання для кінознімань, в тому числі і випуском коробок для кінострічок, а також обслуговуванням наявних у Чернігові та області кінопроекційних установок. Чисельність робітників підприємства на той момент становила всього 26 чоловік .
Вже до середини 1950-х на заводі почали виготовляти освітлювальні, операторські, звукозаписні і кінопроекційні автомобілі на шасі ГАЗ-51 та Зіс-150.
З 1959 року підприємство розмістилося в Чернігові на вул. Любецькій, б. 66 і було об'єднано з «Укрфото» з присвоєнням нового імені – «виробничий комбінат».
У 1961 році спеціально на замовлення дитячого лялькового театру заводськими ентузіастами на базі вантажівки ГАЗ–51А був спроектований автобус вагонної компонування. Автобус визнано вдалим і прийнято рішення організувати на заводі його серійне виробництво. Це стало відправною точкою для спеціалізації заводу на багато років вперед — виробництво спеціальних автобусів для потреб ДЕРЖКІНО СРСР.
В середині 70-х років XX століття завод готувався переїхати на нову територію і напередодні цієї події, в 1976 році, змінив назву на «Чернігівський завод Укркінотехпром». На новій території вдалось освоїти виробництво автобусів з металевим каркасом кузова (з 1978 року). До цього серійні автобуси мали дерев'яний каркас.
80-ті роки минулого століття виявилися для «Укркінотехпрому» найбільш вдалими — крім пасажирських і спеціальних автобусів, на заводі випускався великий асортимент різноманітного технологічного транспорту для кіно, а також мікроавтобуси на шасі УАЗ і виконувалися індивідуальні замовлення на ігровий транспорт. У зв'язку з підвищенням значущості заводу і розширенням номенклатури продукції, в 1989 році підприємство перейменовано в Чернігівський завод спецавтотранспорту (ЧЗСА)Говоруха А. Были такие машины…// Автоцентр. — 1 марта 2004. — № 3. .
Після розвалу СРСР Чернігівський завод не зумів зберегти свій статус одного з найбільшого виробника простих і недорогих автобусів, і на початку 90-х років їх виробництво було практично згорнуто. У цей період завод займався будівництвом в невеликих кількостях вахтових автобусів і фургонів. В 1997 році, після приватизації, київський ЗАТ «Пожкомплект» викупив контрольний пакет акцій ЧЗСА, і положення на підприємстві трохи покращилося. На підприємстві організували виробництво пожежної техніки, і зробили спробу відновити виробництво недорогих автобусів на новому рівні, але через введення в Україні з 2000 року щорічної сертифікації автобусів, ця спроба не увінчалася успіхом. В даний час завод не випускає автомобільної продукції, а виробляє різноманітне устаткування для пожежних потреб і капітально ремонтує автомобільну техніку різного призначення.
Автобуси «АСЧ» ЧПК/АСЧ-01 У 1961 році, на замовлення дитячого лялькового театру, на базі вантажівки ГАЗ-51А розгорнуто роботи по створенню автобуса вагонного компонування. Вже в наступному році новий автобус, який отримав умовну назву «ЧПК» (Чернігівський виробничий комбінат), з'явився на заводському подвір'ї. Автобус мав кузов на дерев'яному каркасі з облицюванням листовою сталлю. Лобове скло складалося з двох плоских і двох невеликих заокруглених трикутних частин, розташованих на кутах передньої частини кузова. Корма автобуса нагадувала ПАЗ-652, так як задні стекла використовувалися саме від цієї моделі. Водій на автобусі мав свої двері з лівої сторони, але його робоче місце не було відокремлене від салону перегородкою.
Всього автобус був розрахований на 25 сидячих місць, включаючи водія. При габаритах 6320х2350х2830 мм і повній масі 3720 кг максимальна швидкість ЧПК досягала 70 км/год. Враховуючи постійний дефіцит транспортних засобів, у тому числі і для потреб кіноіндустрії, ДЕРЖКІНО СРСР рекомендувало автобус ЧПК до серійного випуску. У рекомендації, крім використання його як транспорту для кіностудій, зазначалося про ефективність його використання у сільській місцевості. У серію автобус пішов під назвою АСЧ-01 (автобус спеціальний чернігівський, перший). Кожна партія автобусів АСЧ-01 мала дещо змінений зовнішній вигляд. При цьому зовнішні контури кузова залишалися практично незмінними.
Обсяг виробництва АСЧ-01 був дуже обмежений, у місяць із заводських воріт виїжджало не більше 5 машин. Основна маса нових автобусів природно призначалася для кіностудій і обслуговування кінозакладів, але пасажирські варіанти могли використовуватися і для обслуговування театрів і філармоній. При створенні машин, призначених для кіно, роботи велися по документації, що надходила з технічних відділів кіностудій. Схему розташування приладів всередині салону виконували безпосередньо на кіностудії. Накреслювався план салону, в Чернігові замовлявся сам автобус із встановленими в ньому ящиками, столами, сидіннями, освітлювальними приладами, а вся начинка згодом ставилася на місцях у спеціально підготовлені для неї відділення.
Чернігів-Д/АСЧ-02 Пошук оптимального варіанту, як по технологічності, так і за зовнішнім виглядом змусив фахівців підприємства знову переглянути зовнішній вигляд автобуса.
З'явилася наступна розробка, яка мала панорамне лобове скло з невеликими трикутними віконцями, що переходять на бічні стінки кузова, з облицюванням радіатора в стилі ПАЗ-652. Цей автобус і став відправною точкою при створенні серійних машин. Основна концепція залишилася без змін, кузов залишився з похилим округлим дахом, заднє скління з гнутими вікнами. А ось передню частину довелося переробити. Автобусу додали свій неповторний зовнішній вигляд, зробивши специфічну решітку радіатора.
Потрібно відзначити цікаву особливість цих машин. Салон для пасажирів був відділений від кабіни водія перегородкою з вікнами, а вхід в кабіну водія здійснювався через окремі примітивні двері. З лівого боку симетрично до дверей водія були зроблені двері для доступу до обслуговування двигуна. Передок машини став прикрашати п'ятикутник – емблема підприємства-виробника. Під ним була решітка облицювання радіатора у вигляді еліпса-сегмента. Попри всі нововведення, машина як і раніше мала дерев'яний каркас кузова.
Темпи зростання продукції збільшувалися з кожним роком, і вже за 1966 рік було випущено 122 спецавтомобіля, а чисельність працівників підприємства зросла до 90 осіб. Позначення базового автобуса як АСЧ-02 підтвердити виписками з технічних матеріалів не вдалося, зате в документації за жовтень 1965 р. базовий автобус значився як «Чернігів-Д» і був призначений для обслуговування установ кінофікації і культури.
АСЧ-03 «Черниговец» З початком будівництва нових корпусів заводу передбачався перехід до суцільнометалевої конструкції автобусів. У 1973 р. розробили нові моделі, що отримали позначення «АСЧ-03» і «АСЧ-04». До літа 1973 р. дослідні зразки були виготовлені. АСЧ-03 став першим автобусом підприємства з суцільнометалевим кузовом. Пасажирським автобусам надали зовнішній вигляд, який вже на повну використовували у виробництві спецавтобусів.
У нових автобусах пасажирський салон від робочого місця водія відокремлювався перегородкою, а з протилежного боку — окремий вхід для пасажирів. Салон, розташований за перегородкою вміщував в себе 25 посадкових місць.
Для випробувань цих автобусів в 1975 р. виготовлені нові дослідні зразки.
При цьому обидві моделі зовні міг розрізнити хіба що фахівець. З 30 липня по 26 грудня 1975 р. проводились випробування на Дмитрівському автополігоні. Результати випробувань хоч і виявили ряд недоробок, але в цілому дали гарну оцінку машин. Автобусу АСЧ-04 було запропоновано змінити приладову панель на панель від ВАЗ-2103. У 1976 р. підприємству присвоєно нове ім'я «Укркінотехпром». Завод збільшив обсяг продукції. Тепер щомісяця із заводських воріт виїжджало 18 машин. На підприємстві, як і раніше, будували кузови з дерев'яним каркасом. Пасажирський варіант автобуса отримав позначення АСЧ-03. До кінця 70-х нарешті почався перехід до суцільнометалевого кузова. У 1978 р. на виділених 10 га землі були, нарешті, побудовані сучасні корпуси, і все виробництво автобусів було перенесено в нові приміщення. З цього моменту почалася нова ера для підприємства. Виробництво автобусів АСЧ-03 зросло спочатку до 50 машин, а через рік досягло 100 одиниць в місяць. Конструкторське бюро постійно пропонувало нові рішення у зовнішньому вигляді автобусів.
Модернізована модель АСЧ-03 з'явилася в 1979 році. У автобуса решітка радіатора ще трохи піднялася вгору і стала більш схожою на сегмент. Вентиляція салону в зимовий період, незважаючи на всі зусилля водіїв, так вистуджувала внутрішній простір машини, що на модернізованій моделі зникли козирки на даху, а разом з ними і прорізи, але розташування невеликих витягнутих віконець вгорі передка залишилося незмінним. Найцікавішим рішенням, що прийняли на цій оновленій версії конструктори — це використання лобового скла в якості заднього. Серед нових розробок підприємства слід відзначити варіант із збільшеним на один віконний отвір кузовом. Такий автобус міг вміщати на 5 пасажирів більше порівняно з базовим АСЧ-03. Щоб встановити подовжений кузов на шасі на заводі здійснювалася доопрацювання рами від ГАЗ-53А. База такого автобуса залишалася незмінною 3700 мм, а ось її задня частина видовжувалась на 200 мм. Серійно з заводу сходили АСЧ-03, на базі яких розроблено близько 10 спеціальних автомобілів для кіноіндустрії. Серед спецтранспорту можна відзначити гримувальні, піротехнічні, звукозаписні, кінотеатри на колесах та ін.
Нові просторі цехи, сучасне для того часу обладнання дозволили наростити обсяги виробництва. Так, у 1980 р. виготовлено 1200 автобусів. Завод повністю перейшов на випуск зразків з суцільнометалевими кузовами, з каркасом з труб прямокутного перерізу. Незважаючи на цей факт, автобуси з дерев'яним каркасом з добірного дубового лісу служили ще довгий час. Так, виготовлений в 70-х роках, автобус для Ялтинської філармонії ще на початку 90-х знаходився в строю і претензій до стану кузова у водія не було.
Для чергових атестацій підприємства необхідно було удосконалити конструкцію автобуса, знизивши при цьому його собівартість. Восени 1984 р. зібраний базовий зразок спеціального автомобіля отримав позначення АСЧ-03А. Незважаючи на те, що згодом ці машини потрапили у виробництво, їх позначення залишилося колишнім АСЧ-03. Зовні ці спецавтобуси зазнали лише косметичних змін. Решітка радіатора стала прямокутною.
Масовою продукцією підприємства залишався пасажирський варіант автобуса АСЧ-03, але за спеціальними замовленнями на заводі будували автобуси з відокремленою кабіною водія і пасажира. Спецтехніку для кіностудій і далі продовжували будувати на підприємстві, використавши при цьому автобус з новим виглядом.
До середини 80-х виробництво АСЧ-03 продовжувало триматися на рівні 1200 шт. в рік.
Основними замовниками були сільські клуби і невеликі міські підприємства. Для дислокованих в Угорщині радянських військ, військове міністерство замовило у підприємства велику партію пасажирських варіантів АСЧ-03. Багато автобусів потрапило в середню смугу Росії.
Чергова атестація залишила свої сліди на зовнішньому вигляді автобусів, задні вікна були замінені на одне бічне.
У 1989 р. підприємству присвоїли нове ім'я — «Чернігівський завод спецавтотранспорту» (ЧЗСА). З цього моменту завод відійшов від суто «кіношних» розробок, і почав виробляти найрізноманітніші спецавтобуси.
На базі АСЧ-03 у 1989 р. був спроектований і виготовлений Пункт пересувний стоматологічний (ПСП-03) для надання оперативної і кваліфікованої стоматологічної допомоги населенню на місцях, віддалених від стаціонарних стоматологічних поліклінік або кабінетів.