101955 Бенну (101955 Bennu) — навколоземний астероїд радіусом близько 262 м, що входить до групи Аполлона. Станом на 2025 рік є потенційно небезпечним астероїдом. У 2135 році він виявиться на відстані близько 300 тис. км від Землі . У 2020 році американська міжпланетна станція OSIRIS-REx доставила зразки ґрунту з астероїда на ЗемлюМісія OSIRIS-REx: у NASA показали, як торкнулися астероїда , УП, 22 жовтня 2020NASA: OSIRIS-REx собрал значительное количество вещества с околоземного астероида Бенну , ІТС, 22 жовтня 2020.
Відкриття та найменування
Відкриття Астероїд 101955 Бенну був відкритий 11 вересня 1999 року в рамках проєкту з пошуку астероїдів LINEAR в обсерваторії Сокорро.
Значення та походження назви 101955 Бенну названий на честь птаха Бенну, який уособлював душу давньоєгипетського бога відродження, царя потойбічного світу Дуат — Осіріса (відсилання до космічного апарата OSIRIS-REx, який відправили до астероїда). Тимчасовим позначенням астероїда було — 1999 RQ36.
Така назва була запропонована 9-річним хлопчиком у 2013 році й вибрана за підсумками конкурсу серед школярів "Name that Asteroid! ". Майкл Пузіо, учень третього класу з Північної Кароліни, запропонував назву «Бенну» для астероїда, посилаючись на єгипетську міфологічну птаха Бенну. Для Пузіо космічний апарат OSIRIS-REx нагадував єгипетного бога, якого зазвичай зображують у вигляді чаплі. В подальшому особливості поверхні астероїда будуть називатися на честь птахів та міфічних птахоподібних істот, доповнюючи існуючу тему імен місії, яка бере свій початок у єгипетській міфології.
Походження та еволюція Вуглецевий матеріал, який утворює Бенну, спочатку утворився в результаті розпаду набагато більшого материнського тіла — планетоїда або протопланети. Але, як і майже вся інша матерія в Сонячній системі, походження її мінералів і атомів можна знайти у вмираючих зірках, таких як червоні гіганти та наднові. Згідно з теорією акреції, цей матеріал об'єднався 4,5 млрд років тому під час формування Сонячної системиhttps://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/handle/2027.42/74854/j.1365-2966.2006.10037.x.pdf;jsessionid=5FACDFFC9599AF4DB122F9B5A66A8661?sequence=1.
Основну мінералогію та хімічну природу Бенну було встановлено протягом перших 10 мільйонів років формування Сонячної системи, коли вуглецевий матеріал зазнав певного геологічного нагрівання та хімічної трансформації всередині значно більшого планетоїда або протопланети, здатної виробляти необхідний тиск, тепло та гідратацію (за потреби) — у більш складні мінерали. Бенну, ймовірно, виник у внутрішньому поясі астероїдів як фрагмент більшого тіла діаметром 100 км. Симуляції показують, що з імовірністю 70 % він походить із сім'ї Ніси, а з ймовірністю 30 % — із родини Евлалія. Імпактори на валунах Бенну вказують на те, що астероїд перебував на навколоземній орбіті (відокремленій від головного поясу астероїдів) протягом 1–2,5 мільйонів років.
Фізичні характеристики Астероїд Бенну має сфероїдну форму, яка нагадує дзиґу. Вісь його обертання нахилена на 178° відносно орбіти астероїда, а саме обертання є ретроградним, тобто напрямок його обертання протилежний напрямку обертання його орбіти навколо Сонця. Початкові спостереження радіолокаційними системами на Землі показали, що поверхня Бенну була досить гладкою, з одним великим валуном розміром від 10 до 20 м. Проте, завдяки даним, отриманим під час місії OSIRIS-REx, з'ясувалося, що поверхня насправді набагато грубіша, і містить більше 200 валунів розміром понад 10 м. Найбільший валун має діаметр 58 м. Ці валуни містять тонкі прошарки карбонатні мінерали, які ймовірно утворилися ще до виникнення астероїда внаслідок гарячих водних каналів на його початковому об'єкті звідки пішов астероїд. Їх прошарки мають ширину від 3 до 15 см і можуть досягати довжини понад 1 м. «Бенну не полегшив нам справи» — сказав Майк Моро, заступник керівника проекту місії в Центрі космічних польотів імені Годдарда NASA.На екваторі астероїда Бенну є добре виражений хребет, що свідчить про накопичення дрібнозернистих частинок реголіту на цій ділянці. Це, ймовірно, результат низької гравітації та швидкого обертання астероїда (приблизно один оберт кожні 4 години).«Відкриття шлейфів є одним із найбільших сюрпризів у моїй науковій кар'єрі», — сказав Данте Лауретта, головний дослідник OSIRIS-REx в Університеті АризониСпостереження з космічного апарата OSIRIS-REx також показали, що Бенну обертається дедалі швидше. Це зміна в обертанні зумовлена ефектом Ярковського — О'Кіфа — Радзієвського — Педдека (ЯОРП), який виникає через нерівномірне випромінювання теплової радіації з поверхні астероїда під час його обертання. Внаслідок цього період обертання Бенну поступово скорочується, зменшуючись на одну секунду кожні 100 років.
Спростереження астероїда Бенну за допомогою космічного телескопа Спітцер у 2007 році показали, що його ефективний діаметр становить 484±10 м, що підтвердили й інші дослідження. Це означає, що розміри Бенну добре визначені, і він є відносно невеликим астероїдом. Цей астероїд має дуже низьку відбивну здатність (альбедо) — лише 0,046±0,005. Це означає, що його поверхня поглинає майже все світло, яке на неї падає, і відбиває лише невелику частку. Така низька відбивна здатність є типовою для вуглецевих астероїдів. Також було досліджено теплову інерцію Бенну — здатність його поверхні утримувати тепло. Виявилося, що вона змінюється приблизно на 19 % за час одного оберту астероїда навколо власної осі. Це свідчить про те, що його поверхня має неоднорідний склад або різні текстури — можливо, поєднання кам'янистих і пилових ділянок. Крім того, навколо Бенну не виявлено жодних слідів пилової коми — хмари пилу, яка могла б його оточувати. Оцінки показують, що кількість пилу навколо нього не перевищує 10⁶ г у радіусі 4750 км, що є дуже низьким значенням.
Астрометричні спостереження, проведені в період з 1999 по 2013 рік, показали, що орбіта астероїда 101955 Бенну змінюється під впливом ефекту Ярковського. Це явище виникає через те, що астероїд поглинає сонячне світло і випромінює тепло нерівномірно, створюючи слабке, але постійне прискорення. Внаслідок цього головна піввісь орбіти Бенну зміщується в середньому на 284±1,5 м щороку. Дослідження гравітаційних та теплових властивостей астероїда дозволили оцінити його середню густину, яка становить приблизно 1190±13 кг/м³. Це лише трохи більше за густину води, що вказує на наявність великої кількості пустот усередині Бенну. Орієнтовна маса астероїда складає (7.329±0.009)×10¹⁰ кг.
Окрім цього, аналіз зразків, узятих із поверхні Бенну, показав наявність органічних сполук. Це відкриття є надзвичайно важливим, оскільки такі молекули могли брати участь у формуванні складових життя. Вивчення цих органічних речовин допомагає краще зрозуміти походження органічної хімії в Сонячній системі та можливі механізми формування життя на Землі.
Склад Фотометричні спостереження, проведені у 2005 році, показали, що астероїд Бенну здійснює один оберт навколо своєї осі за 4,2905±0,0065 години. Це досить швидке обертання для об'єкта такого розміру. Згідно зі спектральною класифікацією астероїдів, Бенну належить до астероїдів B-типу — це підкатегорія вуглецевих астероїдів, які містять велику кількість темного матеріалу та можуть бути багатими на органічні сполуки. Поляриметричні дослідження показали, що він також має характеристики рідкісного підтипу F, що зазвичай асоціюється з кометами. Це може свідчити про його можливе кометне походження або про те, що в минулому він містив леткі речовини. Спостереження змін яскравості Бенну при різних фазових кутах показали, що його поверхня відбиває світло подібно до інших навколоземних астероїдів з низьким альбедо.
До прибуття місії OSIRIS-REx спектроскопічний аналіз уже вказував на схожість Бенну з метеоритами типу CI та CM — різновидами вуглецевих хондритів, які містять водні мінерали та органічні речовини. На його поверхні також було виявлено магнетит — мінерал, що формується у водному середовищі. Це важливий факт, оскільки магнетит руйнується під впливом високих температур, що свідчить про те, що Бенну, ймовірно, не зазнавав значного нагріву з моменту свого утворення. Присутність магнетиту підтверджує, що колись на початковому об'єкті Бенну могла існувати рідка вода. Ці знахідки зробили Бенну ключовим об'єктом для досліджень, зокрема для місії OSIRIS-REx, яка мала на меті детально проаналізувати його склад і доставити зразки на Землю.
Метеорний дощ Як активний астероїд з невеликою мінімальною відстанню перетину орбіти від Землі, Бенну може бути батьківським тілом слабкого метеорного потоку. Частинки Бенну випромінюватимуться приблизно 25 вересня з південного сузір'я Скульптора. Метеори, як очікується, будуть поблизу межі видимості неозброєним оком і будуть виробляти лише менше 1, тобто спостерігається менше одного метеора на годину в зеніті.
Вода на Бенну Данте Лауретта, головний дослідник місії OSIRIS-REx, зазначив, що Бенну виглядає дуже багатим на воду, яка є одним із найбільш цінних ресурсів, які можна добувати з астероїдів. Ще до прибуття космічного апарата OSIRIS-REx до Бенну було припущено, що астероїд містить багато води, і ці здогадки підтвердилися, коли при зближенні було виявлено спектральні ознаки води. Подальші дослідження показали, що Бенну багатий на магнетит та інші мінерали, що зустрічаються в так званих вуглецевих хондритах. Особливу роль у збереженні води відіграють філосилікати — мінерали з шаруватою структурою, які можуть утримувати воду. Ці дані були підтверджені, коли космічний апарат вийшов на орбіту навколо астероїда. За оцінками вчених, на Бенну може бути близько 700 млн кг води, що становить приблизно 1 % від маси астероїда. NASA і наукові лабораторії вже готуються до дослідження зразків Бенну, оскільки вони можуть містити велику кількість води та органічних сполук. Зокрема, Німецька лабораторія SAL планує аналізувати космічну воду з Бенну, Рюгу та інших астероїдів.
Поверхня астероїда Усі геологічні особливості на Бенну отримали назви на честь різних видів птахів та пташиних фігур з міфології. Першими назвами стали ті, що стосуються чотирьох кандидатів для збору зразків OSIRIS-REx, і вони були неофіційно надані командою місії в серпні 2019 року. 6 березня 2020 року Міжнародний астрономічний союз (IAU) оголосив офіційні назви для 12 особливостей на поверхні Бенну, серед яких регіони (широкі географічні зони), кратери, дорси (гребені), фосси (тріщини або канави) і сакса (камені та валуни).
+Список офіційних поверхневих особливостей Бенну під назвою IAUІм'яНазваний на честьРозташуванняАеллопус Саксум (Aellopus Saxum), одна з сестер-напівптахів-напівжінок Гарпії з грецької міфології25,44° пн. ш. 335,67° сх.дАетос Саксум (Aetos Saxum)Аетос, товариш дитинства бога Зевса, який був перетворений на орла з грецької міфології3,46° пн. ш. 150,36° схАміхан Саксум (Amihan Saxum), пташине божество з філіппінської міфології17,96° пд.ш. 256,51° сх.дБенбен Саксум (Benben Saxum)Бенбен, давньоєгипетський первинний курган, який виник із первинних вод Ну45,86° пд.ш. 127,59° сх.дБубрі Саксум (Boobrie Saxum), мінлива істота з шотландської міфології, яка часто приймає форму гігантського водоплавного птаха48,08° пн. 214,28° схКамулац Саксум (Camulatz Saxum), один із чотирьох птахів у міфі про створення Кіче в міфології майя10,26° пд.ш. 259,65° сх.дКєлєно Саксум (Celaeno Saxum), одна з сестер-напівптахів-напівжінок Гарпій з грецької міфології18,42° пн. ш. 335,23° сх.дЦинквія Саксум (Ciinkwia Saxum)Цинквія, громові істоти з алгонкінської міфології, схожі на гігантських орлів4,97° пд.ш. 249,47° сх.дДодо Саксум (Dodo Saxum)Додо, персонаж птаха додо з «Аліси у дивокраї».32,68° пд.ш. 64,42° сх.дГамаюн Саксум (Gamayun Saxum)Гамаюн, віщий птах зі слов'янської міфології9,86° пн. ш. 105,45° сх.дГоргулья Саксум (Gargoyle Saxum), драконоподібне чудовисько з крилами4,59° пн. ш. 92,48° сх.дГуллінкамбі саксум (Gullinkambi Saxum), півень зі скандинавської міфології, що живе у Валгаллі18,53° пн. ш. 17,96° сх.дГугінн Саксум