Літоре́я (очевидно, від ) — тайнопис, що вживався в давньоруській і болгарській літературі. Відома літорея двох видів: проста й мудра.
Проста літорея
Проста літорея (також відома як «тарабарська грамота») виконувалась таким чином. Писали приголосні в два ряди, цей запис і слугував ключем шифру: бвгджзклмн щшчцхфтсрп
При шифруванні уживали верхні літери замість нижніх і навпаки, причому голосні писали без змін (наприклад, слово «Вікіпедія» може бути записане як «Шитінеція», «Шітінеція» або «Шитинеція»).
Мудра літорея
Менш відома мудра літорея, суть якої полягає у заміні літер церковнослов'янської абетки вертикальними рядами крапок, рисок і кружків. Число знаків для кожної літери збігалось з її числовим значенням у старослов'янській цифірі; літери, що означали одиниці, означали рядом крапок, літери для десятків — рисками, а літери для сотень — кружками. Значення рядів знаків дані в таблицях. АВГДЄSЗИѲІ КЛМНѮОПЧ .......... -------- ......... -------- ........ ------- ....... ------ ...... ----- ..... ---- .... --- ... -- .. - .
РСТУФХΨѠЦ °°°°°°°°° °°°°°°°° °°°°°°° °°°°°° °°°°° °°°° °°° °° °
«Порожні» літери, тобто знаки кирилиці, що не мали відповідників у грецькій (Б, Ж, Ъ, Ь, Ѣ, Ы, Ю, Ѧ) залишались без змін. Наприклад, слово «Вікіпедія» (википедіѧ) матиме :
**-*-***Ѧ
У культурі У повісті А. Н. Рибакова «Кортик» напис, що вказував на місцезнаходження тайника з документами, виявився «мудрою» літореєю. Шифр був додатково ускладнений тим, що знаки були викарбувані на двох окремих елементах (платівці з руків'я кортика і його піхвах), тому для прочитання тайнопису було потрібно їх з'єднати між собою.
Див. також Давньоруські тайнописи
Примітки
Джерела
А. Н. Рибаков. Кортик К.: «Молодь», 1956 (пер. з рос.)