Костянтин Олександрович Максимов (, станція Лозова Харківської губернії, тепер місто Харківської області — , місто Алмати, Республіка Казахстан) — військовий діяч СРСР, політпрацівник, член Військової ради — начальник Політуправління Центральної групи військ, генерал-лейтенант. Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.

Біографія У 1939 році закінчив історичний факультет Харківського педагогічного інституту, працював викладачем педагогічної школи у місті Лозова Харківської області.

У Червоній армії з жовтня 1939 року.

Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року. Служив командиром кулеметного розрахунку, командиром взводу, командиром роти, відповідальним секретарем бюро ВЛКСМ мотострілецького полку, комісаром батальйону, помічником начальника політвідділу 16-го гвардійського стрілецького корпусу по роботі серед комсомольців. Воював на Західному, 3-му Білоруському фронтах.

Член ВКП(б) з 1942 року.

Після війни продовжив службу на політичній роботі в Радянській Армії.

Займав відповідальні посади в політичних управліннях Північно-Кавказького, Туркестанського військових округів. Служив заступником командира полку, заступником командира дивізії, заступником командира корпусу по політичній роботі.

У 1965—1969 роках — заступник начальника Політуправління Туркестанського військового округу.

У 1969—1973 роках — член Військової ради — начальник Політуправління Середньоазіатського військового округу.

У 1973 — грудні 1979 року — член Військової ради — начальник Політуправління Центральної групи військ (Чехословаччина).

З грудня 1979 року — у відставці. Працював заступником голови Партійної комісії при ЦК КП Казахстану.

Потім — на пенсії в місті Алмати.

Звання заступник політрука політрук майор генерал-майор генерал-лейтенант

Нагороди два ордени Червоного Прапора (28.1.1942;) три ордени Червоної Зірки (19.04.1942;) орден Вітчизняної війни 1-го ст. орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1944) орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст. ордени медалі

Література Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання