Алмати

Алмати́ (з 1921 по 1992 — Алма́-Ата́Алма-Ата // Орфографічний словник української мови «Алма́-Ата́ ... кол. назва м. Алмати — 1921-1992 рр.»; ) — найбільше місто Казахстану, колишня столиця. Засноване 1854 року, до 1921 мало назву Вірний (, у перекладі означає «відданий, лояльний»). У 1927—1936 роках — столиця Казакської АРСР, з 1936 по 1991 роки — столиця Казахської РСР, з 1991 по 1997 роки — столиця Республіки Казахстан. Алмати було останньою столицею й найбільшим містом Казахської РСР, потім стало першою столицею й найбільшим метрополісом Республіки Казахстан. Незважаючи на втрату статусу політико-адміністративної столиці, місто є культурним і фінансово-економічним центром країни. Місто розташоване по передгір'ях Заілійського Алатау на крайньому південному сході Казахстану й має своєрідний, досить м'який кліматичний режим, складне екологічне становище.

У червні 2007 року місто було додане в список найдорожчих міст світу«Алмати в переліку дорогих». З кінця 1990-х Алмати переживає період економічного та інвестиційного буму, а також інтенсивного будівництва.

Назва Наприкінці Середньовіччя в цьому районі існувала стоянка тюркських і монгольських кочовиків — Алмату́, 1854 — на місці казахського поселення Алмати́ закладена військова фортеця Заілійське, потім Вєрне, 1867 — Алматинське, 1867—1921 — Вєрний, з 1921 — Алма-Ата, з 1993 через перейменування в офіційному вживанні державними органами Казахстану російською й казахською мовами місто називається «Алмати».

Всупереч поширеній помилці, «Алма-Ата» — це не похідне від казахського «Алмати» //, яке за російською звучить майже як «Алмата». Це абсолютно інша назва міста. Міф про походження назви від казахських слів «алма́» // (яблуко) й «ата́» // (дід) з'явився під час спроби пояснити етимологію назви, придуманої 5 лютого 1921 року на зборах Президіума ЦВК Туркестанської АРСР в тогочасному Вєрном. Назва «Алма-Ата», що можна перекласти як «Яблуко-дід», казахською мовою абсолютно безглузда. Назва «Алмати» перекладається як «Яблуневий». З іншого боку, в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона, задовго до більшовиків, у статті про Вєрний читаємо:Вєрний — обласне місто Семиріченської області, розташоване на річці Алматинці,… у 1854 році було засновано укріплення В., для захисту… від набігів гірських кара-киргизів, на місці колишнього поселення Алма-Ати (Яблонноє)… Туземці, а подекуди і росіяни, часто називають Вєрний по-старому — Алма-Ати… Місто Вєрний складається з Алма-Атинської станиці (стара частина міста), Алма-Атинського виселка, Татарської слобідки та з Нового міста (власне В.), що виникло на початку 1870-х років.

Географія

Географічне положення Алмати

Місто Алмати розташоване в центрі євразійського континенту, на південному сході Республіки Казахстан, на 77° сх. д. і 43° пн. ш., біля підніжжя гір Заілійського Алатау — найпівнічнішого хребта Тянь-Шаня на висоті від 600 до 1650 метрів над рівнем моря. На одній широті з ним знаходяться Гагри й Владивосток. Клімат у місті різко-континентальний, із великими коливаннями температур не лише протягом року, але й доби.

З висоти менше 600 м міські вулиці втікають на північ, у степ, у напівпустелю, упираючись у спекотні Прикаськеленські Мойинкуми. У південних житлових масивах на висоті 1500—1700 м над рівнем моря в урочищі Медео й на Каменськом Плато відчувається дихання льодовиків. Багатий і різноманітний тваринний і рослинний світ Заілійського Алатау. Околиці Алмати є частиною Ілі-Алатауського національного парку, на території якого організовані природні заказники й заповідник.

Багато рідкісних птахів і тварин, що мешкають тут, занесено в Червону книгу Казахстану. Серед них — сніговий барс, або ірбіс, що нині прикрашає герб Алмати.

Біля підніжжя гір зернові, баштанні, тютюнові плантації й виноградники змінюються на фруктові сади та ягідники. Понад 8000 га міської території займають сади й парки, сквери й бульвари. Саме тут знайшов свою батьківщину знаменитий алматинський апорт.

Місто розташоване на виносі древніх і молодих відкладень річок Великої і Малої Алматинок та їхніх приток. Гірські річки й озера є основним джерелом водопостачання міста.

Клімат Клімат помірно континентальний, проте значно м'якше, ніж у більшості міст Казахстану. Літню спеку в місті пом'якшує його більш піднесене положення (650—950 метрів вище за рівень моря), прохолодний нічний бриз із довколишніх гір, покритих льодовиками навіть влітку, велика кількість зелені й безліч дрібних струмків, ариків і річечок. Найбільші з них — Велика Алматинка, Мала Алматинка і Єсентай (Весновка). Взимку й восени клімат дещо пом'якшений теплими антициклонами з субтропічних пустель Середньої Азії. Зима в найбільш гірських районах міста значно м'якша, на висоті 1700 метрів над рівнем моря середня температура січня дорівнює — 4—5 °C, тоді як на висоті 600 метрів — 9—10 °C.

Середньорічна швидкість вітру — 1,2 м/с Середньорічна вологість повітря — 62 %

Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 23,8 °C (74,8 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою –4,7 °С (23,5 °F).

Водночас висотне розташування міста над рівнем моря сприяє деякому відставанню в приході весни. Більш того, сильні снігопади в результаті охолоджування повітряних мас в горах можливі й досить часті в Алматі навіть на початку травня, що інколи приводить до загибелі значної частини урожаю плодових, квітучих якраз у цей період.

Екологічна ситуація

Алмати характеризується досить складною екологічною ситуацією внаслідок свого розташування в передгірній улоговині. Як і подібні характеристики рельєфу що мають Афіни й Лос-Анджелес, Алмати страждає через сильну загазованість повітря, дефіциту будівельних майданчиків у міській межі, прагненням населення жити ближче до центру міста, а не на його околицях, значному перенаселенню, масовій міграції сільського населення в місто тощо. Алмати спочатку було розраховане проєктувальниками на 400 тис. мешканців, проте зараз лише офіційно зареєстроване населення міста становить 1,26 млн, а разом з тимчасовими і незареєстрованими мігрантами з області й інших регіонів Казахстану — 1,5 млн. Перенесення столиці в Астану дозволило дещо зменшити диспропорційний міграційний тиск на Алмату, скерувавши майже 300 000 внутрішніх мігрантів до нової столиці, але проблему це до кінця не вирішило. У місті відчувається дефіцит будмайданчиків. За словами президента Казахстану, до нього вже надійшло безліч пропозицій від будівельних фірм знести ті чи інші об'єкти й на цих майданчиках звести нові житлові та офісні комплекси, перенести університети, студію «Казахфільм», військовий інститут, шпиталь тощо. Але президент виступив із пропозицією заборонити будь-яке будівництво в Алмати й перенести всі проєкти та основний розвиток в передмістя й міста супутники довкола столиці.

Міста-супутники Алмати Характерною особливістю супутникового розвитку Алмати є його віялоподібна орієнтованість на північ, захід і схід, і практично повна відсутність будівництва на півдні, де розташований високогірний хребет Заілійський Алатау. Основними супутниками міста в радіусі 50 кілометрів є міста й селища: На заході (за віддаленням):

Боралдай (колишній Бурундай) Каскелен Ушконир (Чемолган) Узунагаш Каргали (Фабричний)

На півночі:

Отеген батир (колишній Енергетичний, ГРЕС) Дмитрієвка Жетиген (колишня Николаєвка) Капчагай На сході:

імені Панфілова Талгар Єсик (Іссик) Тургень

На північному сході (по Кульджинській трасі):

Байтерек Євгеньєвка

Історія

Епоха середньовічного поселення За свідоцтвами археологів перші поселення ранніх землеробів і скотарів на території сучасної Алма-Ати з'явилися ще в X—IX століттях до н. е.

В VI—III століттях до н. е. в цих місцях мешкали сакські й пізніше усуньські племена. Саме до того часу відносяться кургани саків, виявлені на території Алмати й прилеглих до неї районів. Найбільші з них заввишки до 20 метрів і діаметром в фундаменті понад 100 метрів розташовувалися по берегах річок Великої й Малої Алматинок, Весновки, Аксаю. Сьогодні більшість курганів поховані під житловою забудовою.

Пізніші свідоцтва датуються VIII—X століттями від н. е. За свідченням генуезьких купців в околицях Алмати знаходилися декілька міських поселень. Одне з них називалося Алмату (за легендами монет, що карбувалися в цьому місті) й знаходилося на торговельній дорозі з Європи в Китай — Великий шовковий шлях.

Початок XIII століття й монгольське завоювання принесло важкі випробування містам Ілійської долини, до яких належало Алмату. Негативно на розвитку міста позначилося й згасання Великого Шовкового шляху. До кінця 16 століття від Алмату залишилася лише невелика частина у вигляді великого аулу.

Вєрний

Заснування сучасного міста відбулося 4 лютого 1854, коли російським урядом було прийнято рішення побудувати на лівому березі річки Мала Алматинка військову фортецю. Весною 1854 р. поблизу руїн древнього Алмату почалося будівництво Заілійської фортеці, пізніше названої Вєрний. Будівництвом керував майор Перемишельський й інженер — поручик Александровський. До осені того ж року будівельні роботи були завершені. У побудованих із колод дерев'яних будинках і казармах розмістилися 470 солдатів і офіцерів Заілійського загону.

Із середини 1855 в фортецю починають прибувати російські переселенці. З їх прибуттям Вєрний починає швидко розвиватися. Поряд із фортецею виникають Велика й Мала Алматинські станиці, Татарська слобідка. У 1856 р. був закладений Казенний сад (нині Центральний парк культури і відпочинку), а в 1857 р. в районі Татарської слобідки був побудований перший водяний млин. Увійшов до дії в 1858 р. перша броварня поклала початок місцевої оброблювальної промисловості. До травня 1859 р. в фортеці вже налічувалося 5 тис. мешканців, а в 1860 р. відкриваються перше поштове відділення й шпиталь.

11 квітня 1867 р. місто Вєрний стає центром Семирічинської області у складі генерал-губернаторства Туркестан. 13 липня 1867 р. засноване Семирічинське козацьке військо. Одночасно був затверджений герб Семиріченської області: щит, обвитий гірляндою яблуневих гілок з плодами, розбитий на три поля. Верхнє — зображення фортеці, нижнє: ліворуч — хрест, праворуч — півмісяць. Ставши центром Семирічинської області, Вєрний почав розвивати промисловість і ремесла. З'явилися гуральня і броварня, фабрика з вироблення грубо-вовняного сукна. Найбільшими підприємствами міста були тютюнові фабрики Гаврілова (1875) і Кадкіна (1900). У місті були відкриті жіноче і чоловіче училища, приходські і ремісничі школи, а пізніше чоловіча і жіноча гімназії. При мечетях діяли мусульманські школи.

28 травня 1887 р. відбувся сильний землетрус, у якому загинули 322 людини, було зруйновано 1798 цегельних будинків. Менше постраждали будинки Великої і Малої станиць, зведені з дерева. Згодом в місті була організована сейсмічна і метеорологічна станція під керівництвом архітектора А. П. Зенкова і розроблена система обліку сейсмічності при споруді будівель. Після землетрусу для забудови міста стало використовуватися в основному дерево. З нього були споруджені великі будівлі міста — Будинок полку військових зборів, Кафедральний собор, Будинок суспільних зборів тощо. Деякі споруди того періоду збереглися і зараз є пам'ятниками історії, архітектури і охороняються державою. На згадку про трагедію містяни поставили каплицю, яка була знесена в 1927 році.

Станом на 1913 рік, у місті мешкало більш 41 тис. осіб, діяло 59 промислових підприємств.

Радянський період У 1918 р. у Вєрному встановлена Радянська влада. Місто з областю увійшли до складу Туркестанської автономії РРФСР. У 1921, Вєрний був перейменований на Алма-Ату. 3 квітня 1927 року з Кизилорди до Алма-Ати перенесена столиця Казакської АРСР у складі РРФСР. Це стало додатковим поштовхом до інтенсивної забудови. З 1936 року (з моменту утворення Казахської РСР) Алма-Ата була столицею спочатку КазРСР, а потім і незалежного Казахстану.

Індустріалізація в період СРСР