Клан Кейт (шотл. - Clan Keith, гельск. - Clan Ceiteach) - клан Кіт, клан Кейтех - один з кланів рівнинної частини Шотландії - Лоуленду та гірської частини Шотландії - Гайленду. Вожді клану Кіт були спадковими Головними Марішалами Шотландії.
Гасла клану: Quae amissa salva - Те, що втрачено, збережено (лат.); Veritas vincit - Істина переможе (лат.); Thay say: quhat they say: thay haif sayed: let thame say - Вони говорять: що вони говорять: вони мусять говорити: хай собі говорять (шотл.)
Військовий клич: A Keith, Veritas Vincit! - Кейти, правда переможе!
Землі клану: Східний Лотіан, Абердиншир, Кейтнесс
Символи клану: біла троянда, олень
Вождь клану: Джеймс Вільям Фалконер Кейт (шотл. - James William Falconer Keith) - XIV граф Кінтор
Історичні резиденції вождів клану: Замок Кейт Маршал-Хаус, замок Дунноттар, замок Феттерессо
Сучасна резиденція вождів клану: Замок Кейт-Холл (Абердиншир)
Союзні клани: Форбс, Камерон
Ворожі клани: Ірвін, Ганн
Історія клану Кейт Походження клану Кейт Назва клану Кіт (Кейт, Кейтех) має територіальне походження. Топонім Кейт приходить з Камбрії - від камбрійського слова. У сучасній валійській мові слово coed - коед означає «ліс».
Згідно історичних переказів клану, воїн з клану Хатті убив ватажка вікінгів Камуса в битві під Баррі в 1010 році. У нагороду за цю доблесть король Шотландії Малкольм II Шотландії змочив три пальці в крові загиблих і провів ними по щиту воїна в знак того, що він тепер належить до шляхти. Від того часу той воїн отримав ім’я Марвахайр Хамуйс (гельск. - Marbhachair Chamuis), що означало Вбивця Камуса. Він став засновником лінії вождів клану Кейт і з того часу вожді клану Кейт мають на гербі три червоних смуги. Вперше такий герб в історичних документах зустрічається як герб сера Роберта Кейта у 1316 році.
Перемога короля Малкольма II в битві під Кархан у 1018 році принесла йому у володіння землі Лотіан і землі Кейт в Лотіані. Згодом ці землі були даровані Камусу Вбивці. Саме з цих земель клан отримав свою назву.
Один з вікінгів-авантюристів, що осіли в Шотландії на ймення Херві (норв. - Hervey) одружився з рідною сестрою спадкоємиці Марвахайра Хамуйса і в 1150 році король Шотландії Девід І дарував їм грамоту на володіння землями Кейт. У грамоті 1176 року їхній син був нагороджений посадою марішала королівства Шотландія. Марішаль мав обов’язки забезпечувати особисту безпеку короля Шотландії, був хранителем королівських регалій.
XIV століття - війна за незалежність Шотландії У 1308 майбутній король вільної Шотландії Роберт Брюс подарував королівські ліси Абердинширу своєму другові і союзнику Роберт де Кейт. Тут марішаль Кейт побудував свій замок. Його племінник - Вільям Кейт Галстон повернув серце короля Роберта Брюса в абатство Мелроуз після того, як виконуючи заповіт Роберта Брюса поховати його серце в Палестині - на святій Землі сер Джеймс Дуглас загину в битві з маврами під Теба в Андалусії. Роберт Брюс підтвердив вождям клану Кейт право на спадкову посаду марішалів Шоттландії королівською грамотою у 1324 році. Сер Робертом де Кейт командував шотландською кавалерією в битві під Баннокберн.
Марішаль сер Роберт Кейт супроводжують молодого короля Шотландії Девіда II, коли він втік до Франції, щоб уникнути узурпації влади Едвардом Бейлліолем.
XV століття - війни кланів Клан Кейт ворогував з кланом Ірвін. У 1402 році клан Ірвін атакував і розгромив загони клану Кейт, що напали на землі Ірвін. Ця битві між кланами Кейт та Ірвін ввійшла в історію як битва Друмоак.
Сер Вільям Кейт Марішаль, що помер у 1407 році, одружився з спадкоємицю сера Олександра Фрейзера і внаслідок цього шлюбу отримав великі маєтки та землі в областях Бьюкен, Кінкардін і Лотіан, додав ці володіння до майна клану. Брат Вільяма - Джон Кіт одружився зі спадкоємицею клану Чейні - цей шлюб приніс клану Кейт маєтки в Іверуджі, замок Інверуджі, що потім став резиденцією вождів клану Кейт. Троє дітей сера Вільяма Кейта були одружені з дітьми короля Шотландії Роберта II, ще одна дочка дочка вийшла заміж за сера Адама Гордона - предка графів Хантлі.
У 1458 році III лорд Кейт отримав титул графа Марішал і мав найвищі повноваження в Шотландії.
Гілка клану Кейт, що жила в Кейтнессі брала участь у битві під Таннах у 1464 році, де клан Кейт був союзником клану МакКей у війні проти клану Ганн. Пізніше вони брали участь у ще одній битві, що ввійшла в історію як битва Чемпіонів у 1478 році. Це був бій між 12 чоловіками в клану Ганн і 24 чоловіками з клану Кейт. Всі люди з клану Ганн, в тому числі вождь клану були вбиті. Але клан Ганн помстився - незабаром після цього вождь клану Кейт був вбитий.
XVI - XVII століття Вільям Кейт - III граф Марішаль разом з графом Гленкайрн запросив Джона Нокса - релігійного реформатора повернутися до Шотландії в 1559 році. Вільям Кейт - IV граф Марішаль заснував коледж Марішаль в Абердині. Джордж Кейт - V граф Марішаль очолював посольство в Данію, в результаті якого відбувся шлюб короля Шотландії Джеймса VI з данською принцесою Енн (Анною).
Під час громадянської війни після коронації Карла II в 1651 році Вільям Кіт - VII граф Марішаль був схоплений і ув'язнений в Тауер. Він залишався там до реставрації монархії, коли король звільнив його і призначив таємним радником, а пізніше лорд-охоронцем, як винагороду за те, що він і його родина постраждала за короля. Після коронації Карла II шотландські коронні реліквії і коштовності були заховані на землях Кейт і таким чином збережені для корони. Брат Вільяма - Джон Кейта отримав титули лицар Марішал і граф Кінтор.
XVIII століття - повстання якобітів Джордж Кейт - VIII граф Марішаль став Лицарем Ордену Будяка. Цю нагороду він отримав від Джеймса Френсіса Едуарда Стюарта (Старого Претендента, або як його називали в Англії - Старго Самозванця). Під час повстання якобітів у 1745 році клан Кіт підтримав повстання. У результаті Джордж Кейт - Х граф Марішаль разом зі своїм братом Джеймсом втратив всі свої землі, замки і титули - вони були конфісковані. Але ці два брата Кейт втекли з Шотландії на континент і зробили багато справ на континенті. Вони стали одними з небагатьох якобітів лицарів Ордену Підв’язки. Джордж Кейт отримав найвищий орден в Пруссії - орден Чорного Орла. Його брат Джеймс якимось чином потрапив до Росії і служив москальським імператорам, отримав орден Святого Андрія.
XIX - ХХ століття У 1801 році лорд Лева визнав Кейта Равелстонського і Дунноттарського Марішалом Кейт і його племінник був визнаний лицарем Марішал у 1822 році, зустрічався з королем Георгом IV в Единбурзі.
IX граф Кінтор був яскравою особистістю, але маєток Кінтор перетворився в ніщо. Але Ян Кіт - XII граф Кінтор зробив все можливе для збереження традицій, культурної спадщини клану Кейт.
Замки клану Кейт Замок Кейт Марішаль-Хаус (шотл. - Keith Marischal House) - в трьох милях на південь від Пенкайтланда - Східний Лотіан. Це L-подібний замок, який датується XVI століттяv. До того на цьому місці стояв замок XIV століття і теж належав клану Кейт. Замок Дунноттар (шотл. - Dunnottar Castle) - стоїть на скелі Гірт - на мисі над морем за пару миль на південь від Стонхейвен, Кінкардіншир. Основне будівництво датується XII століттям, але і до того на цьому місці був потужний замок. Клан Кейт володів замком як мінімум з 1382 року, після того як клан Кейт обмінявся землями і замками з кланом Ліндсей. Замок Струхерс відійшов клану Ліндсей, а замок Дунноттар клану Кейт. Нині замок в руїнах, що включають вежу, двір, каплицю, ворота в замок, стіни, тунель. Згідно історичних переказав король Шотландії Дональд був убитий у цьому замку у 900 році. Вільям Воллес звільнив замок від англійців у 1297 році. Королева Марія Стюарт перебувала в цьому замку в замку в 1562 році. Джеймс Грем - І маркіз Монтроз невдало обложив цей замок в 1645 році. Вільям Кейт - IX граф Марішаль у цьому замку розважали короля Англії та Шотландії Карла II в 1650 році. У цьому замку були заховані регалії короля Шотландії, коли Олівер Кромвель захопив Шотландію в 1651 році. Кромвель взяв в облогу замок у 1652 році - замок тримав оборону 8 місяців і капітулював тільки тому, що цього захисники помирали від голоду. Гарнізоном замку тоді командував сер Роберт Кейт - четвертий син VI графа Марішал. У 1689 році замок захопив Вільгельм Оранський, і багато якобітів загинули захищаючи замок. Герцог Аргайл частково зруйнував замок після того як Джордж Кейт - Х граф Марішаль підтримав повстання якобітів у 1715 році. Замок Кіт-Холл (шотл. - Keith Hall) - у Абердинширі, відомий як Каскібен (шотл. - Caskieben) - є резиденцією вождів клану Кейт. Це Z-подібна вежа, побудована у XVI столітті. Замок Феттерессо (шотл. - Fetteresso Castle) - замком володів колись клан Страхан, потім замок отримав клан Кейт - замок був резиденцією вождя клану Кейт - графа Марішал на початку XIV століття. Замок Акергілл (шотл. - Ackergill Tower) - в декількох милях на північ від Віку, Кейтнесс башта і особняк, що датується XV ст. Башта піднімається на п'ять поверхів і колись належала клану Хейнес, але потім замком володів клан Кейт та графи Марішал з й350 року. Клан Кейт довго воював з кланом Ганн за цей замок. У 1556 році клан Кейт захищав замок від клану Сінклер. У 1612 році клан Кейт продав замок клану Сінклер. Але одразу після цього сер Роберт Кейт Бенгольм після конфлікту напав на цей замок.
Джерела Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. Calendar of Documents relating to Scotland, edited by J. Bain (4 vols., Edinburgh, 1881–1888); Peter Buchan, An Account of the Ancient and Noble Family of Keith (Edinburgh, 1828); Memoirs and Correspondence of Sir Robert Murray Keith, edited by Mrs. Gillespie Smyth (London, 1849); John Spalding, Memorials of the Troubles in Scotland, 1624-1645 (2 vols., Spalding Club Publ. 21, 23, Aberdeen, 1850–1851); Sir Robert Douglas, rev. John Philip Wood, The Peerage of Scotland (Edinburgh, 1813); G.E.C., Complete Peerage, vol. iv (London, 1892). Homer Dixon B. "The Border or Riding Clans and History of Clan Dickson" Albany, New York Joel Munsell's Sons, Publishers 1889 Alexander Nisbet. "Nisbet's System of Heraldry" published in Edinburgh 1722 Frank Adam and Thomas Innes. "The Clans, Septs and Regiments of the Scottish Highlands" 1934 Chris Brown. "Robert the Bruce, A Life Chronicled" Tempus Publishing Stroud 2004. ISBN 0-7524-2575-7 Liber S. Marie de Calchou : registrum cartarum abbacie tironensis de Kelso, 1113-1567,II vols. Bannatyne Club, Edinburgh 1846.