Ганс Кельнер (; 9 жовтня 1898, Катовиці, Верхня Сілезія — 18 квітня 1945, поблизу Сокольниці, Південноморавський край) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1944) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).
Біографія
Ганс Кельнер народився 9 жовтня 1898 у сілезькому місті Катовицях (сучасна Польща). 6 червня 1915 пішов добровольцем до армії, був зарахований до 11-го кінно-єгерського полку () разом зі своїм братом Паулем (який надалі залишився в полоні в Росії і став там комуністом).
Бився на Східному фронті проти російських військ, 28 квітня 1916 року підвищений в єфрейтори. З квітня 1917 року — унтер-офіцер, з жовтня 1917 року — лейтенант резерву (тобто без закінчення військового училища). Весною 1918 року перекинутий разом з полком на Західний фронт, де бився у багатьох боях та битвах. Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів.
У січні 1919 року по завершенню світової війни демобілізувався, з лютого 1919 до травня 1920 проходив службу у Фрайкорі. 21 жовтня 1920 року вступив на службу в поліцію у Люблінці, у званні лейтенант. Потім служив у поліції в Ополе і Гливиці. З 1926 до 1935 року він був інструктором у поліцейській академії в Потсдам-Айхе.
У серпні 1935 року повернувся на військову службу, в кінноту — командир ескадрону, ротмістр. До початку Другої світової війни — командир розвідувального батальйону 11-ї піхотної дивізії, майор.
З початком бойових дій на передовій, командував розвідувальним батальйоном у Польській і Французькій кампаніях, нагороджений планками до Залізних хрестів (повторне нагородження). 1 листопада 1939 присвоєне чергове звання оберст-лейтенант.
З 22 червня 1941 року — брав участь у німецько-радянській війні. Бої в районі Волхова. Нагороджений Золотим німецьким хрестом. З серпня 1941 командир стрілецького полку 19-ї танкової дивізії, бої в районі Невеля, потім під Москвою. З березня 1942 — оберст. У травні 1942 року нагороджений Лицарським хрестом.
З серпня 1943 року — командир 19-ї танкової дивізії, 1 листопада 1943 року присвоєне звання генерал-майор. У лютому 1944 нагороджений за бої в районі Житомира дубовим листям до Лицарського хреста. 1 червня 1944 року — генерал-лейтенант. За бої на Західній Україні та в районі Варшави в жовтні 1944 року нагороджений мечами (№ 106) до Лицарського хреста з дубовим листям.
З березня 1945 року — командувач XXIV-м танковим корпусом. 18 квітня 1945 загинув на лінії фронту поблизу Сокольніце на півдні Моравії, коли приїхав з інспекційною перевіркою своїх військ.
Див. також Георг Штумме Йоахім Лемелсен Альфред Ріттер фон Хубицкі Гаральд фрайхерр фон Ельферфельдт Максиміліан фон Вейхс Ульріх Кліман
Примітки
Література Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6. Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A–K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
Посилання
Källner, Hans — нагороди генерала-лейтенанта Кельнера
! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху