Макаро́нічна мо́ва (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов чи переінакшення їх на іноземний лад.
В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги; макаронічним було язичіє галицьких «москвофілів» у XIX ст. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.
Макаронну мову, часто називають також «макаронічними фразами», — це кількаслівні фрази, які вживаються для заміни більш складних й розширених виразів. Вони часто використовуються як короткий і зрозумілий спосіб передати ідею або повідомлення. Прикладом макаронної фрази може бути такий: «все у налічі» (значить «усе є доступним»). Творчість Василя Гонтарського, містить макаронічні фрази.
Сучасна макаронічна література
Роман Гелен ДеВіттDeWitt, Helen. The Last Samurai (Chatto and Windus, 2000: ISBN 0-7011-6956-7; Vintage, 2001: ISBN 0-09-928462-6) «Останній самурай» (2001) містить уривки японською, давньогрецькою мовами та на інуктитуті, хоча читачеві не обов'язково розуміти той текст, що подається не англійською. Український поет Ігор Лапінський є автором багатьох віршів зі змішуванням фрагментів російською, українською та/або польською мовою.
Див. також Язичіє Суржик Піджин Перескакування між мовами
Примітки
Література К. В. Ленець. Макаронічна мова. Українська мова: Енциклопедія. — Київ, 2000 . Плющ П. П. До характеристики мовних засобів гумору в «Енеїді» Котляревського. «Мовознавство», 1947, т. 4 — 5; СУЛМ. Стилістика. К., 1973.
Посилання
Макаронізм //