Олександр Арсенійович Кольчик (, село Новокузнецовка Мечетинського району, тепер Зерноградського району Ростовської області, Російська Федерація — , місто Павлоград Дніпропетровської області) — український радянський діяч, один із новаторів вугільної промисловості Української РСР. Герой Соціалістичної Праці (28.05.1960). Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань. Член ЦК КПУ в 1960—1966 роках.
Біографія З 1943 року працював учнем слюсаря, вагонним майстром станції Тихорецька Північнокавказької залізниці.
До 1955 року служив у Радянській армії.
З 1955 року працював гірничим робітником очисного вибою на шахті імені Лутугіна тресту «Чистяковантрацит» міста Чистякове Сталінської області. З 1955 року — бригадир комплексної бригади робітників очисного вибою дільниці № 4 шахти імені Лутугіна тресту «Чистяковантрацит» («Торезантрацит») Сталінської (Донецької) області.
Член КПРС з 1955 року.
У березні 1958 році виступив ініціатором масового соціалістичного змагання за економію державних коштів і зниження собівартості видобутого вугілля. Гірники бригади Кольчика вирішили економити на кожній видобутій тонні антрациту по 1 рублю. Вперше був застосований циклічний метод організації праці в лаві, за що бригада Кольчика отримала звання бригади комуністичної праці.
З 1972 року — гірничий майстер, начальник дільниці, гірничий диспетчер шахти «Павлоградська» міста Павлограда Дніпропетровської області.
Автор книг «За один карбованець економії на кожній тонні вугілля» (Київ, 1958), «Більше і дешевше» (Київ, 1958).
Потім — на пенсії в місті Павлограді. Похований на Алеї слави міського цвинтаря Павлограда.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (28.05.1960) орден Леніна (28.05.1960) медаль «За трудову доблесть» (26.04.1963) знак «Шахтарська слава» трьох ступенів медалі заслужений шахтар Української РСР
Джерела Кольчик Александр Арсентьевич