Блаженна Колумба Ґабрієль, у світі Яніна Матильда Ґабріель (3 травня 1858, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 24 вересня 1926, Рим) — римо-католицька релігійна діячка, блаженна РКЦ, засновниця Згромадження бенедиктинок.

У липні 1873 року 15-річна Яніна вступила до монастиря бенедиктинок та отримала ім’я Колумба через рік при облечинах. Зважаючи на зовсім юний вік, її направили на подальше навчання до учительської семінарії.

У лютому 1879 року Колумба Габріель успішно склала іспити та отримала диплом вчительки, який давав їй можливість викладати релігію та інші науки.

6 серпня 1882 в Урочистість Преображення Господнього вона склала вічні обіти, а з 1889 – маючи всього 31 рік – сестра Колумба співкерує монастирем, як права рука настоятельки на посаді пріорії.

1897-го – по смерті своєї матері-абатиси Олександри – сестра Колумба була обрана наступною абатисою монастиря.

На цій посаді вона виявилася дуже енергійною, запровадивши велике пожвавлення та нові правила функціонування спільноти. Крім виконання своїх обов’язків, постійно опікувалася бідними та хворими дітьми. Незабаром, вона ініціювала облаштування нового маленького монастиря у маєтку в Лисиничах біля Львова. Виконання всіх столярних робіт у цьому будинку вона доручила Павлу Подруцькому, колишньому підопічному монастиря, який згодом виявився ошукачем, привласнивши велику суму грошей і одночасно скерував невиправдані звинувачення на її адресу.

Павло мав 12 років, коли його було прийнято під опіку монастиря разом з його п’ятирічним братом. Монастирський архів не зберіг багато відомостей про його перебування в монастирі. Відомо, що був обдарованим юнаком, що залишився сиротою. Абатиса насправді дбала, щоб він навчився теслярства та став добрим майстром своєї справи. Але Павло, попри отриману доброту та виховання, в певному моменті залишає працю, захоплюється соціалізмом та плекає до своєї опікунки зовсім не духовні почуття.

Павло переїхав до Відня і того самого 1900 року опинився у в’язниці за крадіжку великої суми грошей (його ув’язнення тривало до 1908). Як спроба виправдатися звідки має таку суму, Павло знову посилався на абатису львівського монастиря.

Вислання до Риму

21 квітня 1900 р. у супроводі свого брата Станіслава мати Колумба залишає Львів та прямує до Риму. Деякий час вона перебувала у домі сестер Святого Сімейства з Назарету, а з червня 1902 року, отримавши дозвіл Ватикану, вступила до бенедиктинського монастиря у Суб’яко. Ватиканська курія в результаті свого розслідування не змогла знайти жодних підстав для видалення її зі спільноти, однак на її повернення не було прихильної волі Львівської церковної влади. Через рік перебування у цьому монастирі Суб’яко, мати Колумба приймає остаточне рішення покинути бенедиктинську спільноту через проблеми зі здоров'ям і з дозволу Римської курії повертається до Риму.

З цього часу і до весни 1905 року вона залишалася в самотності, присвячуючи себе молитві та медитації. Приблизно в цей час народилася ідея заснувати нове Згромадження, в якому вона могла б продовжувати своє покликання та бути корисною Церкві. Вона знайшла відповідне приміщення в районі Тестаччо для дитячого будинку, а 14 липня 1907 року звернулася до папи св. Пія Х про фінансову підтримку цієї справи, отримавши схвалення вже наступного року. У той час вона часто бувала в церкві Богоматері, Королеви Миру на площі Пьяцца Навона, де зустрічала парафіяльного священника, отця Вінченцо Черезі, який запропонував їй заопікуватися бідними дівчатами, які прибували до Риму в пошуках праці. 1 травня 1908 р. вона відкрила перший будинок для двадцяти дівчат у цій парафії, названий «Casa-Famiglia economica». В результаті збільшення кількості мешканок жінок, 1 жовтня 1908 року, завдяки численним благодійникам, відкрився новий заклад біля Пантеону. Пізніше діяльність таких домів поширилась і на інші міста Італії. До 1913 рр. Кількість сестер поступово зростала, тому мати Колумба вирішила організувати будинок за адресою Via Nomentana для новіціату. Для цього вона обрала досить пустинне місце на окраїні міста, щоб гарантувати кандидаткам простір тиші та зосередження. Мати Колумба зуміла зберегти профіль монашого життя новоствореного інституту та особисто дбала про формацію нових членів.

У повсякденному житті вона характеризувалася простотою, бідністю, жертовністю та безкорисливістю. Протягом усього римського періоду вона носила лише один габіт та одну пару взуття. Наприкінці свого життя вона почала працювати над конституцією конгрегації, що називається Інститут сестер бенедиктинок любові (італ. L'Istituto delle Suore Benedittine di Carità), яка була офіційно затверджена 5 березня 1926 р.

24 вересня 1926 року, життя Матері Колумби, яке було витрачене тільки на те, щоб любити, спокійно згасло.

Спочатку її поховали на кладовищі, а в листопаді 1983 р. її тіло було перенесено до спільноти монастиря у каплицю Генерального дому в Ченточелле.

У червні 1990 року отримала титул Слуги Божої.

16 травня 1993 року папа Іван-Павло ІІ у базиліці Святого Петра у Римі провів церемонію беатифікації та підніс львівську монахиню до слави вівтаря.

Примітки

Посилання Błogosławiona Kolumba Gabriel, zakonnica // Czytelnia