Євге́н Олексі́йович Ґловінський (1 листопада 1894, Ржищів — 7 липня 1964, Мюнхен) — український військовий і громадський діяч, науковець, заступник голови Варшавської спілки українських інженерів, член редакційної колегії Енциклопедії українознавства; поручник гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, голова Академічної громади УГА в Подєбрадах.

Життєпис Народився в сім'ї Олексія і Зої (до шлюбу Сіксгруб) Ґловінських. До 5-го класу гімназії навчався вдома, складаючи іспити при 3-й Київській гімназії. Закінчив Золотоніську земську чоловічу гімназію (1913) із золотою медаллю.

Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира (1913—1915).

1915 року університет евакуйовано до Саратова, а Євген Ґловінський із 2-го курсу пішов до російської армії. Демобілізувався навесні 1918 року.

В Армії УНР із січня 1919 до інтернування в табір № 10 міста Каліша. Учасник боїв проти більшовиків (1919—1920).

Закінчив Українську Господарську академію в Подєбрадах 16 квітня 1927. Перебував в «авангарді української національної колони».

Автор спогаду «Бої під Крижополем 15 серпня — 1 вересня 1919 р.» — про запеклі бої за Вапнярку і Крижопіль та розбиття Одеської групи Красної армії.

У 1930—1939 роках — секретар і науковий співробітник Українського наукового інституту (Варшава). 1944 року виїхав до Австрії (м. Зальцбурґ), від 1949 мешкав у Мюнхені, де був професором Українського технічно-господарського інституту й УВУ (від 1952), дійсний член Інституту для вивчення СРСР (від 1963 р. — був заступником директора). Водночас — представник Українського національно-державного союзу в Українській національній раді, член наукової ради Товариства сприяння українській науці в Німеччині та редколегії Енциклопедії українознавства.

1952 року переїхав з Австрії до міста Авґсбурґ (Німеччина).

Помер у 1964 році в Мюнхені.

Науковий доробок Опублікував близько 50 наукових праць українською, російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, турецькою, арабською мовами. «Полонофіл».

Головні праці: «Фінанси УРСР» (Варшава, 1939) та «Фінанси Української PCP у системі фінансів СРСР» (1955), в яких зібрано й проаналізовано матеріал про те, як прибутки державного бюджету України витрачаються на потреби інших регіонів СРСР.

Нагороди Хрест Симона Петлюри Воєнний хрест

Примітки

Джерела Коваль Р., Моренець В. “Подєбрадський полк” Армії УНР”. – Т. 1. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Український пріоритет” (2016, 2-ге видання). – С. 143– 144.   Бюлетень Української академічної громади при У. Г. А. в Ч. С. Р. (замісць ч. 4. Часопису «Наша громада»). — 1924. — 20 лютого. — Середа. — С. 7. Гордієнко Г. Під щитом Марса (спогади). Мої Подєбради (1922—1931). — Т. 2. — Філадельфія, 1977. — С. 170. Ґловінський Є. Бої під Крижополем 15 серпня — 1 вересня 1919 р. // ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 5. — Спр. 78. — Арк. 579—581.