Фронт визволення геїв (, GLF) — назва декількох неофіційних організацій із захисту прав геїв і лесбійок, організованих наприкінці 1960-х — початку 1970-х років, що прагнули пов'язати придушення сексуальності з соціальним протестом.
Історія Перша група з такою назвою була заснована в Нью-Йорці 4 липня 1969 року, незабаром після подій Стоунволлських бунтів. Організація була близькою до деяких інших радикальних рухів того часу (зокрема, до «Чорних Пантер»). Незабаром групи з такою ж назвою виникли в інших містах США, а також у Великій Британії, Канаді й Австралії.
Програмна заява фронту свідчила:
Ми — революційна група чоловіків і жінок, утворена з розумінням того, що повне сексуальне визволення для усіх людей не може статися, доки існуючі громадські інститути не скасовані. Ми відкидаємо спроби суспільства сформувати у нас сексуальні ролі і визначення нашої природи.
Ідеологи британського фронту в Маніфесті, опублікованому в жовтні 1971 року, відмічали, що суспільство, яке нав'язує людям «маскулінну» і «фемінінну» поведінку, примушує їх грати ролі пригноблювачів і пригноблюваних. Гомосексули ж, відкидаючи такий підхід, прагнуть до принципу рівних стосунків.
Перші збори британського Фронту визволення геїв (GLF) відбулися 13 жовтня 1970 року в підвальній класній кімнаті Лондонської Школи Економіки, і було організовано Обрі Валтерсом і Бобом Меллорсом, враженими розвитком GLF у США. Це був початок трирічного періоду активної діяльності, включаючи демонстрації, дебати і заснування комун. Місцеві GLF групи були засновані по всій країні, включаючи Лідс і Західний Сассекс, де ця організація була особливо активною. Рекордний громадський протест в Англії мав місце 27 жовтня.
У листопаді 1970 року, коли організація налічувала приблизно 80 осіб, була проведена демонстрація на Гейбері, в Іслінгтоні.
У серпні 1971 року GLF організувала громадський прецедент, коли члени організації пройшли по Верхній вулиці в Іслінгтоні назад в Гейбері. Пікети і демонстрації дозволили провести у 1972 році перший Парад гордості в Лондоні. Навесні 1973 року лондонський GLF засновує групу підтримки. Перший випуск журналу руху відбувся у 1971 році.
До 1972 року активна діяльність фронту через внутрішні розбіжності зійшла нанівець. Проте дослідники відмічають, що його занепад зіграв важливу роль в розвитку руху за права ЛГБТ-спільноти.
З середини 1970-х вплив GLF у США і в інших країнах знижується. Впродовж усього існування GLF не мав ніякої формальної структури управління.
Див. також Визвольний рух геїв і лесбійок
Примітки
Література по темі Walter, Aubrey (1980). Come together: the years of gay liberation (1970-73). Gay Men's Press, 218 pages. ISBN 0-907040-04-7. Kissack, Terence. «Freaking Fag Revolutionaries: New York's Gay Liberation Front, 1969—1971.» Radical History Review 62 (Spring 1995): 104-35. Rimmerman, Craig A. From Identity to Politics: The Lesbian and Gay Movements in the United States. Philadelphia, Pa.: Temple University Press, 2002. The Gay Liberation Youth Movement in New York: An Army of Lovers Cannot Fail (Studies in American Popular History and Culture) by Stephan L. Cohen. Routledge, 2007. Donn Teal: The Gay Militants: How Gay Liberation Began in America, 1969—1971. New York 1971. ISBN 0-312-11279-3. Lisa Power: «No Bath But Plenty Of Bubbles — An Oral History of the Gay Liberation Front 1970-73»; Cassel plc, 1995; 340 Seiten.
Посилання Geoffrey W. Bateman. Gay Liberation Front
Stuart Feather. A brief history of the Gay Liberation Front, 1970-73 Gay liberation front Resources on the Politics of Homosexuality in the UK from a socialist perspective