Ілько́ Григо́рович Журжа́ ( 20 липня 1891, Добровеличківка — 5 травня 1982, Філадельфія) — український військовий та громадський діяч, вільний козак, повстанець, інструктор Ревучанського куреня вільного козацтваРоман Коваль. Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу, хорунжий Ревучанського запасного куреня Армії УНР, поручник 4-го Запорозького полку ім. Богдана Хмельницького, старшина куреня Низових запорожців; сотник Армії УНР. Лицар Хреста Симона Петлюри та Воєнного хреста (1 березня 1963 року).
Біографія Народився в сім'ї Григорія Павловича та Секлети, батько мав 8 десятин землі.
В «Описі життя» зазначав:
Значковий 4-го Запорозького полку ім. Богдана Хмельницького.
Навчався в Українській Господарській академії в Подєбрадах.
26 червня 1928 захистив дипломну роботу на тему «Значіння культури кукурудзи для степової України» з оцінкою «дуже добре».
Академія листувалася з батьками І. Журжі, які жили в селі Дрибушівці Добровеличівського району Первомайської округи. Ось що було написано у відповідь його батькові — Григорію Павловичу Журжі:
Був членом Товариства українських інженерів у ПразіНаріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами ч. 1 / Прага — 1942 — с.372 — С.241.
Похований на Українському православному цвинтарі Святого Андрія у Бавнд-Бруці 13 травня.
Примітки
Джерела Свобода (Джерзі Ситі і Ню Йорк, СПІА). — 1982. — Ч. 102. — 3 червня. -С. 3. ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 1011. — Арк. 10,82-82 зв., 88