Буря́тія — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу. Столиця — місто Улан-Уде. Офіційна назва — Респу́бліка Буря́тія (), (). Утворена 1992. Наступниця Бурятської АРСР, утвореної 1923 року.
Географія
Республіка розташована в центрі Азійського континенту, в Східному Сибіру, простягаючись із заходу на схід між 98°40` і 116°55'в. д. і з півночі на південь між 57°15` з. ш. і 49°55` з. ш.
Межує з Іркутською областю, Забайкальським краєм, Тивою і Монголією.
Територію Бурятії обрамляє озеро Байкал. Велика територія, витягнута з півночі на південь у вигляді півмісяця, передбачає різні умови господарювання і перебування в регіоні. Республіка знаходиться на значній віддалі від центру Росії (відстань до міста Москва — 5532 км).
Рельєф Республіка Бурятія входить у гірську країну, що займає значну частину півдня Східного Сибіру й характеризується потужними гірськими хребтами й великими, глибокими й іноді майже замкнутими міжгірними улоговинами. Площа гір більш ніж в 4 рази перевищує площу, яку займають низовини. Для Республіки Бурятія характерна значна піднесеність над рівнем моря. Найнижчою точкою є рівень озера Байкал — 456 метрів по тихоокеанській шкалі, а найвищою — покрита льодовиками вершина Мунку-Сардик у Східних Саянах (3491 метр над рівнем моря).
Південна частина республіки, представлена Селенгинським середньогір'ям, охоплює значну частину басейну річки Селенги — основної водної артерії Байкалу, включаючи всі її великі притоки, і характеризується перевагою гір середньої висоти 1000—1500 метрів над рівнем моря.
До озера Байкал прилягають високі хребти Прибайкалля з поділяючими їх широкими міжгірськими улоговинами. У їхній пояс входить нагір'я Східного Саяну, що простягається з північного заходу на південний схід на відстань близько 1000 км при ширині в межах 200—300 км і піднімається в центральній частині хребтів більш ніж на 2500-3000 метрів. Пояс гір Прибайкалля продовжують Хамар-Дабан, Улан-Бургаси, Баргузінський, Ікатський і Байкальський хребти. Вододіли Баргузінського хребта є класичними альпійськими формами рельєфу.
Північне Прибайкалля продовжують хребти Станового нагір'я: Південно-Муйський, Північно-Муйський, Удокан, Каларський.
До північного сходу Прибайкалля примикає Вітімське плоскогір'я. Для всього Північного Прибайкалля характерне суцільне поширення вічної мерзлоти, що залягає інколи на глибині 0,5 метра й потужністю до 500—600 метрів.
Клімат
Клімат Бурятії різко-континентальний, з холодною зимою й спекотним літом. Зима холодна, із сухим морозом і малою кількістю снігу. Весна вітряна, із заморозками і майже без опадів. Літо коротке, з спекотними днями й прохолодними ночами, з рясними опадами в липні й серпні. Осінь настає непомітно, без різкої зміни погоди, в окремі роки вона буває довгою й теплою. Середня температура влітку +18,5 °C, узимку −22 °C, а середньорічна температура −1,6 °C. За рік у середньому випадає 244 мм опадів.
У цілому клімат формується під впливом трьох контрастних компонентів: сухого й холодного клімату північних областей, спекотного й сухого — монгольських пустель і вологого — тихоокеанського.
Істотною рисою клімату Бурятії є більша тривалість сонячних днів — 1900—2200 годин, і за даним показником не уступає, а часом перевершує південні райони Росії.
Водні ресурси Водні ресурси Республіки Бурятія представлені поверхневими й підземними водами. Усього по її території протікає більше 30 000 річок загальною довжиною близько 150 тис. км. З них лише 25 належать до категорії більших і середніх. Таким чином, більше 99 % річок республіки становлять малі річки завдовжки менше 200 км. Річки республіки належать до трьох великих водних басейнів: озера Байкал, річок Лени й Ангари. При цьому 52 % території Бурятії розташовано в басейні озера Байкал.
Ресурси річкового стоку Бурятії становлять 98 км³; на одного мешканця припадає 94,3 тис. м³/рік (майже в 3 рази більше, ніж у середньому по Росії); на 1 км² території 279,8 тис. м³/рік. Слід зазначити, що 61 % річкового стоку республіки припадає на басейн озера Байкал.
На території республіки налічується близько 35 тис. озер загальною площею дзеркала 1795 км². До найзначніших водойм належать озера Гусине, Велике Єравне, Мале Єравне, Баунт.
На території Бурятії перебуває більша частина (60 % берегової лінії) озера Байкал.
Рослинний і тваринний світ Природа Бурятії унікальна за її різноманітністю. У цей час на території республіки зареєстровано 446 видів наземних хребетних. Земноводні Бурятії представлені 6-ма видами з 2 рядів. Плазунів у республіці 7 видів. В орнітофауні республіки налічується 348 видів птахів. Ссавців у Бурятії нараховано 85 видів з 7 рядів.
Озеро Байкал і навколишню його територію населяють 2500 різних видів тварин, та 250 з яких ендемічні. Символ Байкалу — нерпа. Таємницю походження цього прісноводного тюленя в озері покищо не вдалося розгадати.
Більша частина території Бурятії зайнята лісами (83 % площі). Навесні розцвітає багульник. Лікарські рослини з успіхом застосовуються в народній і тибетській медицині. У тайзі мешкають соболь, вивірка, лисиця, колонок, горностай, рись, сарна, ізюбр, лось, кабан, ведмідь.
У Червону книгу Росії і Бурятії занесені байкальський осетер, даватчан, білий байкальський харіус, таймень і лінь.
Корисні копалини На території Бурятії розвідано більш ніж 700 родовищ різних корисних копалин. Серед виявлених родовищ 247 золота (228 розсипних, 16 рудних і 3 комплексних). У переліку стратегічних видів мінеральної сировини знаходяться 7 родовищ вольфраму, 13 — урану, 4 — поліметалічних руд, по 2 — молібдену й берилію, по одному — олова й алюмінію. Також розвідано 8 родовищ флюориту (плавикового шпату), 10 родовищ бурого й 4 родовища кам'яного вугілля, 2 родовища азбесту, ряд родовищ нефриту і будівельної сировини, а також апатиту, фосфориту, графіту та цеолітів. Надра Бурятії містять 48 % балансових запасів цинку Росії, 24 % — свинцю, 37 % — молібдену, 27 % — вольфраму, 16 % — флюориту й 15 % — хризотил-азбесту.
Історія
V ст. до н. е. — IV ст. н. е. — територія сучасної Бурятії заселена племенами хунну (гунами).
1206 — Темуджин, відомий світу як Чингісхан, об'єднує монгольські племена після проголошення на великому Курултаї ханом. Він формує Велику Монгольську імперію, від Адріатики до Тихого океану. Територія Забайкалля входить до Монгольської імперії.
XIV ст. — Монгольська імперія розпадається, земля бурятів входять до держави Північна Юань. Напочатку XVII ст. утворюються три монгольські держави: Халха-Монголія, Південна Монголія, Ойрато-джунгарське ханство. Забайкалля у складі Халхи.
У 1639 році y Забайкаллі з'явилися перші московити. Максим Перфільєв, піднімаючись по р. Вітім, дійшов до гирла р. Ципи. У 1647 р. Іван Похабов перейшов Байкал по льоду і, друживши з монголами, проник до Урги. Рік потому почалося стійке укорінення в область: Галкін заснував Баргузінський острог.
У 1666 році засновані Верхньоудінськ і Селенгінськ.
1689 — Підписаний Нерчинський договір між Російською державою і Маньчжурською Циньською імперією. Встановлення межі по р. Аргунь між Росією і Китаєм.
1703 — Бурятія за договором, підписаним Петром I, увійшла до складу Московської держави.
На момент приєднання до Російської імперії в Предбайкаллі та Забайкаллі проживали різні монголомовні етнічні групи, такі як баргути, хори, ехирити, булагати, ашибагати, сартули, табангути, хонгодори, ікінати, шошолоки та ін. Після проведення російсько-китайського кордону в 1729 році вищевказані монголомовні етнічні групи виявилися відрізаними від основної маси монголів, надалі з них почав формуватися бурятський народ.
У 1851 році Забайкалля, що складалося з двох округів — Верхньоудінського і Нерчинського, було виділене з Іркутської губернії і перетворене в самостійну область — Забайкальську область.
У 1884 Забайкальська область, що раніше належала до Східно-Сибірського генерал-губернаторства, увійшла до складу наново утвореного Приамурського генерал-губернаторства.
1897 — В Читі вийшла перша всебурятська газета «Жизнь на восточной окраине» російською та бурятською мовами.
1900 — Відкрито регулярний рух Забайкальською залізницею.
1918 — Забайкальський з'їзд Рад проголосив Забайкальську область губернією.
Окупаційну більшовицьку владу на території Бурятії було встановлено в лютому 1918, але вже влітку 1918 її було повалено. У Забайкаллі за підтримки японських військ встановилася військова диктатура отамана Семенова, в серпні 1918 Бурятію окупували японські війська, а в квітні 1919 — армія США.
2 березня 1920 Червона Армія за підтримки партизан окупувала Верхньоудінськ. Західна Бурятія увійшла до складу РРФСР, східна — в Далекосхідну республіку (ДСР). Верхньоудінськ в квітні — жовтні 1920 був столицею ДСР.
У 1921 році у складі ДСР була створена Бурят-Монгольська автономна область (Ачинський, Баргузінський, Хорінський і Читинський аймаки; центр — Чита).
9 січня 1922 була утворена Бурят-Монгольська автономна область у складі РРФСР (Тункинський, Аларський, Ехиріт-Булагацький, Боханський і Селенгінський аймаки; центр — Іркутськ).
Після виведення іноземних інтервентів з Далекого Сходу і самоліквідації ДСР (у листопаді 1922) обидві автономні області об'єдналися і 30 травня 1923 була утворена Бурят-Монгольська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (із столицею в м. Верхньоудінськ) у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Ця дата вважається днем утворення Республіки Бурятія.
30 липня 1930 — Утворений Східно-Сибірський край (краєвий центр — Іркутськ), до складу якого увійшла Бурят-Монгольська АРСР.
У 1934 Верхньоудінськ перейменований в Улан-Уде.
5 грудня 1936 Східно-Сибірський край був розділений на Східно-Сибірську область (столиця — Іркутськ) і Бурят-Монгольську АРСР (столиця — Улан-Уде).
26 вересня 1937 року при розділенні Східно-Сибірської області на Іркутську і Читинську області зі складу Бурят-Монгольської АРСР виділені Усть-Ординський і Агінський Бурятські автономні округи.
7 липня 1958 — Бурят-Монгольська АРСР указом Президії Верховної Ради СРСР перейменована в Бурятську АРСР.
З 1992 Бурятія — республіка у складі Російської Федерації.
Населення
Населення — 971 139 осіб (2025) Щільність населення— 2,76 осіб/км² (2025) Питома вага міського населення — 59,58 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: −1,4 (2023) Народжуваність, на 1000 осіб: 10,8 (2023) Смертність, на 1000 осіб: 12,2 (2023) Середнє число дітей на одну жінку — 1,449 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 68,91 (чоловіки — 64,09; жінки — 73,78) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1133 (2021)
Етнічний склад населення +Етнічний склад населення БурятіїЕтнос1926У 1926 році до складу Бурятсько-Монгольської АРСР входили Ага-Бурятія, Усть-Ординська Бурятія та Ольхонський район. Ці території були передані Читинській та Іркутській областям у 1937 році. Відповідно, результати перепису 1926 року не можна порівнювати з результатами перепису 1939 року і пізніше.1939195919791989200220102021Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Росіяни258 79652,7393 05772,0502 56874,6647 78572,0726 16569,9665 51267,8630 78366,1581 76463,9Буряти214 95743,8116 38221,3135 79820,2206 86023,0249 52524,0272 91027,8286 83930,0295 27332,5Сойоти1610,02 7390,33 5790,44 3160,5Татари3 0920,63 8400,78 0581,210 2901,110 4961,08 1890,86 8130,74 0350,4Евенки 2 8080,61 8180,31 3350,21 5430,21 6790,22 3340,22 9740,32 9950,3Українці1 9820,413 3922,510 1831,515 2901,722 8682,29 5851,05 6540,62 0070,2Інші9 4401,917 2773,215 3752,317 6302,027 5032,719 0992,018 3601,919 3252,1Не вказали етнос9–16–870–17 019–68 873– Національний склад населення районів та міст Бурятії за переписом 2010 року