«Атле́тік» (, ) — іспанський футбольний клуб з Більбао (Країна Басків). Разом з «Реалом» і «Барселоною» утворює трійку клубів, які ще жодного разу не вибували з найвищого дивізіону. Вони провели в Прімері всі сезони, з часу її створення 1928 року. Команда відома на весь світ добором футболістів — з 1911 року в «Атлетіку» грали лише баски. Проте в XXI столітті дещо пом'якшилася, і відтепер в «Атлетіку» мають право грати й гравці-небаски за умови, якщо вони з дитинства були залучені до дитячо-юнацьких академій та спортивних шкіл баскських футбольних клубів (таких, як «Реал Сосьєдад», «Ейбар», «Алавес» тощо).
Історія Історія одного з перших футбольних клубів Іспанії відображає всі періоди існування футболу в цій країні.
Початки (1892—1913 роки) Охоплюють період появи футболу на біскайському узбережжі, створення футбольних команд у Більбао. Участь «Атлетіка Більбао» в перших футбольних турнірах Біскаї, започаткування загальноіспанських першостей і перемоги в них. В цей час зароджувалися легенди та віхи баскського футболу.
Передісторія Після нових відцентрових політичних рухів на теренах занепалої Іспанської імперії, наприкінці 19-го століття (опісля Карлітських воєн та послаблення іспанської монархії), постали нові економічні відносини в країні. Біскайський регіон був відомий видобутком залізної руди та глибоководними портами, через які іспанці й баски мали розгалужені зв'язки зі всім світом. Отож футбол, що наприкінці 19-го століття домінував у Британії, завдяки британцям і поширився на Піренейському півострові, найактивніше — саме на біскайському узбережжі.
Віднайдено архівний документ, датований 1892 роком, у якому британець Г. Джонс (H. Jones), що назвався президентом «Club Athleta de Astilleros del Nervión», просив місцеву управу надати йому дозвіл на проведення дозвілля численної групи британців на іподромі «Ламіако» (Lamiako), що поруч села Лейоа (Leioa/Lejona)За 10 кілометрів від Більбао. Британці працювали на всьому узбережжі Біскаю, але найчисленніша громада проживала довкола Більбао. Серед них були шахтарі з північного сходу Англії, сталевари з Уельсу та корабели з Саутгемптона, Портсмута, Сандерленда. Британці на дозвіллі захоплювалися спортивними іграми, серед них футбол був новомодним і найпоширенішим. Вважається, що футбол офіційно з'явився на Піренеях 1892 року, в нього грали англійці-емігранти й моряки на іподромі неподалік Більбао, проте ці ігри не мали системного характеру. А 1894 року в басків уже склалася нова традиція — піти на Ламіако й подивитися англійські забави, відтоді навіть іподром почали називати «Кампа де Аверлі» (Campa de Averly) або «Кампа де лос Інглесес» (Campa de los anglais).
З появою перших футбольних англійських ватаг на узбережжі їхні гравці ділилися досвідом і навчали охочих цієї нової гри. Незабаром до англійців долучилися поодинокі баски, згодом вони згуртувалися й кинули викликТакі були тогочасні спортивні традиції — матчі виклики (оскільки повноцінних спортивних турнірів ще не існувало) англійським гравцям. Тож 4 травня 1894 року відбулася перша футбольна міжнародна гра на Піренеях — цього дня з'явилася перша баскська футбольна команда, на яку вже давно очікували. Чимало вболівальників зібралися довкола іподрому Ламіако. Гра закінчилася беззаперечною перевагою англійців, які забили 5 голів, а господарі — жодного. Але поразка не засмутила молодих басків, отож уже за кілька років у футбол грали вже на всьому узбережжі Біскайської затоки.
Перші футбольні команди басків На противагу англійському суспільству, на Піренеях спорт та ігри задля відпочинку не були в фаворі: іспанці, баски, каталонці зазвичай культивували спокійно-розмірений, сімейно-осідлий й надмірно релігійний щоденний життєвий цикл, без надмірних фізичних навантажень. Крім мігрантів, лише частина молоді (діти вельмож, торговців та іншої аристократії басків), яка навчалася в англійських школах цивільного будівництва та комерції, привізши звідти нове захоплення (захоплювалися фізичними вправами та фізичною культурою), ділилася спортивним досвідом з однолітками, які навчалися в місцевих школах на узбережжі. Орієнтовно 1898 року молодь Гімназії Самакоіс Більбао дедалі активніше грала в футбол і згодом уже пробувала свої сили на іподромі Ламіако разом із групою басків-спортовців із числа велосипедистів та регбістів, однодумців Хуана Асторкії. Дослідники розшукали кілька імен перших басків-футболістів: Хуан Асторкія Ландабазо, Енріке Гойрі з Більбао, Алехандро Атца з Гечо, брати Іраолагітія, португальці Едуардо Монтехо Арістеґї, Педро Ларраняґа та Луїс Маркес Мармолехо. Невдовзі цій групі спало на думку зорганізуватися й створити футбольну команду-клуб на кшталт англійських і навіть назву взяли на англійський манер — «Атлетік Клуб» (Athletic Club)Дослідники футболу вважають цю ватагу басків-футболістів першим аматорським футбольним клубом басків.
Незабаром, 1900 року, в Більбао виник перший повноцінний футбольний клуб, що мав назву «Більбао Футбольний Клуб». Його зачинателем став Карлос Кастельянос — перший, хто привіз до Більбао футбольний м'яч і став першим керівником клубуЗа теперішніми мірками — президент клубу.
5 вересня 1901 року в кав'ярні Ґарсія була проведена зустріч прихильників команди «Атлетік Клуб» , під час якої було встановлено формальніші футбольні й адміністративні правила поміж ними всіма. Офіційно першими засновниками клубу стали 33 його футболісти й прихильникиПерші засновники клубу були його ж гравцями (колишніми чи майбутніми), а Луїс Маркес Мармолехо був обраний першим очільником клубу. Поміж сучасних футбольних істориків точаться запеклі суперечки щодо офіційної дати заснування команди: клуб визнає 1898 рік, але в інших джерелах — 1901 або 1903 роки.
Відтоді обидві згадані команди проводили численні зустрічі в Ламіако. Час від часу вони змагалися з командами емігрантів. Крім того, вдавалися до спортивних вояжів узбережжям затоки, граючи зі щойно сформованими командами тамтешніх містечок. «Атлетік Клуб» і «Більбао Футбольний Клуб» 19 січня 1902 року провели свій перший комерційний матч, тобто вхід був платний — 30 центів або три шилінги. Цей матч знаковий ще й тому, що «атлети» вперше вийшли в біло-синій формі: з'явилися в футболках з двома половинками (блакитною і білою), блакитними шортами й темно синіми гетрами з білою китицею. У тій грі «Атлетік Клуб» переміг «Більбао Футбольний Клуб», забивши 3 голи і пропустивши 2Sáiz Valdivieso, Alfonso Carlos (1998). «I, II y III». Athletic Club, 1898—1998: Crónica de una leyenda. Ctra. León-La Coruña, Km 5. León: Everest S.A. p. 235. ISBN 84-241-9528-0. OCLC 40463940.
Іспанська корона у басків На початку століття в Іспанії набуло актуальності об'єднання країни довкола короля. Так, 1902 року тривіальну подію — досягнення віку зрілості молодого Альфонсо XIII — було відзначено кількома світськими видовищами. Серед спортивних подій вирізнявся весняний турнір з футболу — «Кубок Коронації», що став першим загальнонаціональним футбольним турніром в Іспанії, а для басків-футболістів відтоді починається офіційне футбольне літочислення.
Задля участі у виставковому королівському турнірі, який згодом переріс у славнозвісний «Копа дель Рей», два клуби з Більбао 1902 року утворили збірну команду басків «Біская» (Bizcaya). У Мадриді на «Естадіо де Гіподром» 13 травня 1902 року відбулася перша гра басків в офіційному турнірі (в якому брали участь 5 клубів). Першим суперником виявився барселонський «Еспаньйол», який не зміг нічого протиставити «Біскаї», пропустивши аж 5 голів: по одному забили Хуан Асторкія та Вільям Ллевеллін Даєр з пенальті, а Вальтер Еванс відзначився тричі. Свою першу офіційну й історичну гру баски провели в такому складі: Luis de Arana y Urigüen, Педро Ларраняґа, José A. de Arana, Енріке Гойрі, Рікардо Угальде, Рамон Сільва, Алехандро Де ла Сота, Хуан Асторкія, Вільям Ллевеллін Даєр, Cazeaus y Walter Evans.
Наступну гру провели того ж дня проти нового столичного клубу «Нью Фут-Бол Клуб» (New Foot-Ball Club). Перемога з рахунком 8:1 показала, наскільки відрізнявся клас футболу басків і мадридців (у ті часи). Тож до фіналу турніру, який відбувся 15 травня 1902 року, команда з Більбао підійшла у відмінному ігровому тонусі. Переповнений «Естадіо де Гіподром» побачив дві найкращі команди ІспаніїНа світанку іспанського футболу — «Біскаю» і «Барселону»Саме відтоді розпочалося басксько-каталонське футбольне суперництво — дербі. Два голи, забиті Хуаном Асторкією та Казеусом (Cazeaus), принесли перемогу баскам 2:1 і звання першого та єдиного володаря іспанського футбольного трофею – Кубка Коронації.
Невдовзі, повернувшись додому, тріумфатори знову роз'єдналися й виступали в місцевих турнірах чи товариських матчах. Відомо, що «Атлетік» провів два товариських матчі проти «Бурдігала» — 0:4 і 3:1. Одначе економічні негаразди, що насувалися на аматорські команди,Через часті виїзди й участь у показових іграх підштовхнули обидві команди до офіційного об'єднання. Ймовірно, перемога в королівському турнірі і прискорила злиття цих двох клубів, яке відбулося 29 березня 1903 року (за місяць до початку нового столичного турніру). Назву було залишено — «Атлетік Клуб». Того ж року студенти-баски, які навчалися в столиці країни, утворили філіал свого клубу, якому дали аналогічну назву «Атлетико», що згодом трансформувався в повноцінну команду «Атлетіко Мадрид».
Зачинателі «Копа дель Рей» Коли тріумфатори-баски роз'їжджали Басконією та Іспанією з королівським трофеєм, столичні клуби й функціонери вимагали сатисфакції — спортивного реваншу. Було вирішено знову провести королівський турнір, тепер уже на постійні основі з перехідним кубком. До весни 1903 року всі установчі процедури провели й надіслали запрошення футбольним клубам, хай і нечисленним, тодішньої Іспанії.
На перший Копа дель Рей зголосилися приїхати 4 командиНа жаль, фінансові проблеми змусили каталонську «Барселону» залишитися вдома, які й стали зачинателями турніру. Після звитяги «ФК Біская» уже новоствореній команді «Атлетік Більбао» довелося відстоювати титул володаря Кубка Короля. У першій своїй грі вони переконливо обіграли «Футбольний клуб Еспаньйол» (Club Español de Football), забивши їм чотири голи — 4:0.
Цього разу в фіналі, 8 квітня 1903 року, на «Естадіо де Гіподром» їх чекав «Мадрид Ф. К.»У майбутньому трансформувався в «Реал Мадрид». Переповнений стадіон побачив видовищну гру, в якій мадридці забили 2 м'ячі, а баски їм відповіли 3 голами й знову заволоділи королівським трофеєм. Другий іспанський кубок здобували: Алехандро Атца, Луїс Сільва, Амадо де Арана і Urigüen, Енріке Гойрі, Джордж Кокран (George Cockran), Мануель Ансоляга, Алехандро Де ла Сот (футболіст), Едуардо Монтехо, Хуан Асторкія, Cazeaux і Волтер Еванс.
Повернувшись до Більбао, футболісти-аматори лише час від часу збиралися на тренування чи товариські матчі. Попри те, що до членства в клубі «Атлетік» приставало чимало басків, їхніх внесків уже бракувало на часті роз'їзди команди, а на тренування й поготівОскільки Ламіако лежало на узбережжі затоки й проводити щоденні тренування для гравців було далеченько. Критична ситуація назрівала: 15 листопада 1903 року було оголошено про розпуск клубу. Але виручив один із гравців команди — Алехандро Ача, який допоміг відновити спортивну роботу, а відтак на заклик гравців відгукнулися інші меценати й ситуацію виправили.
«Атлетік» 1904 року здобув Кубок Короля, навіть не зігравши жодного матчу. Колізія сталася через неузгодженість між командами й організаторами турніру. Спершу відбувся попередній розіграш між чотирма колективами, перемогу в якому здобув клуб «Еспаньйол Мадрид» (Club Español de Madrid), хоча й перемога була сумнівною (одна гра була зупинена й не дограна, а в другій через суперечності тільки простим жеребкуванням визнали переможцем мадридців). Дізнавшись про лихварські футбольні заходи в столиці, баски подали апеляцію до федерації, яка оперативно зібралася й визнала володарем Кубка «Атлетік». Оскільки він мав зіграти в фіналі, а другого фіналіста зняли з турніру — то «Атлетіку» присудили перемогу.