Проміскуїтет

Проміскуїтет, сексуальна нерозбірливість — практика частих сексуальних стосунків з різними партнерами або нерозбірливість у виборі сексуальних партнерів. Цей термін може нести моральне осудження. Поширеним прикладом поведінки, яку багато культур вважають розбещеною, є секс на одну ніч, і його частота використовується дослідниками як маркер розбещеності.

Те, яка сексуальна поведінка вважається розбещеною, змінюється залежно від культури, як і поширеність розбещеності. До різних статей та цивільних законів часто застосовуються різні стандарти. Феміністки традиційно стверджують, що існує значний подвійний стандарт щодо того, як чоловіків і жінок оцінюють за розбещеність. Історично склалося так, що стереотипи розпусної жінки зазвичай мали зневажливий характер, як-от «повія» (або «шльондра», «хвойда») чи «блудниця» (або «розпусниця»). Водночас, чоловічі стереотипи були більш різноманітними: деякі виражали схвалення, наприклад, «жеребець» (або «мачо», «донжуан») чи «ловелас» (або «гравець»), тоді як інші натякали на соціальну девіацію чи осуд, як-от «бабій» (або «спідничник») чи «розпусник» (або «перелюбник»). Наукове дослідження, опубліковане в 2005 році, показало, що розбещені чоловіки та жінки схильні до зневажливого осуду.

Розбещені сексуальні зв'язки поширені серед багатьох видів тварин. Деякі види мають розбещені системи спарювання, починаючи від поліандрії та полігінії і закінчуючи системами спарювання без стабільних стосунків, де спарювання між двома особинами є одноразовою подією. Багато видів утворюють стабільні парні зв'язки, але все ще спарюються з іншими особинами поза парою. У біології випадки розбещеності у видів, які утворюють парні зв'язки, зазвичай називають позапарними копуляціями.

Походження поняття Термін «проміскуїтет» був запроваджений в XIX столітті для позначення передбачуваної стадії невпорядкованих сексуальних стосунків у первісному людському суспільстві, що передували виникненню шлюбу і сім'ї.Енгельс Ф., Походження родини, приватної власності та держави, Маркс К. і Енгельс Ф., Твори., 2 вид., т. 21, с. 40-41Семенов Ю. І., Як виникло людство, М., 1966. Однак припущення про таку стадію до цього часу не підтвердилося, оскільки проміскуїтет безпосередньо не спостерігався в жодного народу ні в давнину, ні в сучасних відсталих суспільствах. Власне постійний, не спорадичний проміскуїтет взагалі не характерний для вищих ссавців, тож з погляду етології реконструкція проміскуїтету для людей чи їх безпосередніх предків є не підкріпленою фактичним матеріалом гіпотезою.

Мотивації Точно оцінити сексуальну поведінку людей складно, оскільки існують сильні соціальні та особисті мотиви, залежно від соціальних санкцій та табу, для применшення або перебільшення повідомленої сексуальної активності.

Американські дослідження, проведені у 1978 та 1982 роках, показали, що переважна більшість чоловіків була готова до статевого акту з незнайомими жінками середньої привабливості, які їм пропонували. На противагу цьому, жодна жінка не погодилася на такі пропозиції від незнайомих чоловіків середньої привабливості. Якщо чоловіки, незалежно від своєї згоди, загалом комфортно сприймали ці прохання, то жінки відповідали на них шоком і огидою.

Кількість сексуальних партнерів, які люди мали протягом життя, суттєво змінюється в межах однієї популяції. У сучасному світі ми спостерігаємо зростання кількості людей, які більш комфортно почуваються зі своєю сексуальністю. Загальнонаціональне опитування, проведене у Сполучених Штатах у 2007 році, виявило, що медіанна кількість сексуальних партнерок, про яку повідомили чоловіки, становила сім, а медіанна кількість сексуальних партнерів, про яку повідомили жінки, — чотири. Така розбіжність може бути пояснена тим, що: чоловіки, ймовірно, завищували повідомлену кількість партнерів; жінки занижували фактичну кількість; або невелика частка жінок мала значно більшу кількість партнерів, ніж більшість інших, що призвело до того, що середнє арифметичне значення стало помітно вищим за медіану; або ж усі ці фактори спрацювали одночасно. Приблизно 29 % чоловіків і 9 % жінок повідомили, що мали понад 15 сексуальних партнерів протягом свого життя. Дослідження поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, послідовно демонструють, що невеликий відсоток досліджуваного населення має більше партнерів, ніж середній чоловік чи жінка, а менша кількість людей має менше, ніж середній статистичний показник. Важливим питанням в епідеміології інфекцій, що передаються статевим шляхом, є те, чи ці групи з'єднуються переважно випадковим чином із сексуальними партнерами з усієї популяції чи в межах своїх соціальних груп.

Систематичний огляд 2006 року, в якому проаналізовано дані з 59 країн світу, не виявив зв'язку між регіональними тенденціями сексуальної поведінки, такими як кількість сексуальних партнерів, та станом сексуального здоров'я. Набагато більш прогностичними для стану сексуального здоров'я є соціально-економічні фактори, такі як бідність та мобільність. Інші дослідження показали, що люди з кількома випадковими сексуальними партнерами частіше діагностують інфекції, що передаються статевим шляхом.

Сильна та імпульсивна розбещеність, разом із компульсивним бажанням займатися незаконним сексом з прив'язаними особами, є поширеним симптомом емоційно нестабільного розладу особистості, гістріонного розладу особистості, нарцисичного розладу особистості та антисоціального розладу особистості, але більшість розбещених осіб не мають цих розладів.

Міжкультурні дослідження У 2008 році дослідження, проведене американським університетом щодо міжнародної розбещеності, показало, що в індустріально розвиненому світі фіни мали найбільшу кількість сексуальних партнерів, а британці мають найбільшу кількість серед великих західних індустріальних країн. У дослідженні вимірювалися одноразові стосунки, ставлення до випадкового сексу та кількість сексуальних партнерів. Загальнонаціональне опитування 2014 року у Великій Британії назвало Ліверпуль містом з найбільшою розпустою в країні.

Позиція Великої Британії в міжнародному індексі «може бути пов'язана зі зростанням соціальної сприйнятливості розбещеності як серед жінок, так і серед чоловіків». Рейтинг Великої Британії був «пояснений такими факторами, як зниження релігійних докорів сумління щодо позашлюбного сексу, зростання рівної оплати праці та рівних прав для жінок, а також високо сексуалізована масова культура».

10 найкращих країн ОЕСР з населенням понад 10 мільйон у рейтингу розбещеності дослідження, у порядку спадання: Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Чехія, Австралія, Сполучені Штати, Франція, Туреччина, Мексика та Канада.

Опитування, проведене Superdrug у 2017 році, показало, що Велика Британія є країною з найбільшою кількістю сексуальних партнерів — в середньому 7, тоді як Австрія мала близько 6,5. Опитування Trojan Sex Life Survey 2012 року показало, що афроамериканські чоловіки повідомляли про в середньому 38 сексуальних партнерок протягом свого життя. Дослідження, профінансоване виробником презервативів Durex, проведене у 2006 році та опубліковане у 2009 році, вимірювало розбещеність за загальною кількістю сексуальних партнерів. Опитування показало, що австрійські чоловіки мали найбільшу кількість сексуальних партнерок у світі — в середньому 29,3. Серед жінок у світі новозеландки мали найбільшу кількість сексуальних партнерів — в середньому 20,4 сексуальних партнера. У всіх опитаних країнах, крім Нової Зеландії, чоловіки повідомляли про більше сексуальних партнерів, ніж жінки.New Zealand women most promiscuous, The Sydney Morning Herald

В одному огляді було виявлено, що люди з розвинених західних країн мали більше сексуальних партнерів, ніж люди з країн, що розвиваються, загалом, тоді як рівень ІПСШ був вищим у країнах, що розвиваються.

За даними Глобального опитування про секс, проведеного Durex за 2005 рік, люди мали в середньому дев'ять сексуальних партнерів, найбільше в Туреччині (14,5) та Австралії (13,3), а найменше в Індії (3) та Китаї (3,1).

За Загальним соціальним опитуванням, проведеним у Сполучених Штатах у 2012 році Національним центром дослідження громадської думки Чиказького університету, протестанти в середньому мали більше сексуальних партнерів, ніж католики. Аналогічно, дослідження 2019 року, проведене Інститутом сімейних досліджень у США, показало, що серед молодих людей, які ніколи не перебували в шлюбі, протестанти мають більше сексуальних партнерів, ніж католики.

Жіночий проміскуїтет

Дослідження, проведене у США у 1994 році, виявило, що майже всі гетеросексуальні жінки у шлюбі повідомляли про сексуальні контакти виключно зі своїми чоловіками. Тоді як неодружені жінки майже завжди вказували, що за останні три місяці мали не більше одного сексуального партнера. При цьому лесбійки, які перебували в тривалих стосунках, повідомляли про меншу кількість зовнішніх партнерів, ніж гетеросексуальні жінки. Однак новіші дослідження суперечать твердженню, що гетеросексуальні жінки здебільшого моногамні. Дослідження 2002 року показало, що від 45 % до 55 % одружених гетеросексуальних жінок вступають у сексуальні стосунки поза шлюбом, тоді як оцінка для гетеросексуальних чоловіків, які вдаються до такої ж поведінки, у тому ж дослідженні становила 50–60 %.

Одним із можливих пояснень гіперсексуальності є травма дитячого сексуального насильства (ДСН). Численні дослідження вивчали кореляцію між ДСН та ризикованою сексуальною поведінкою. Родрігес-Средницькі та Офелія (Rodriguez-Srednicki and Ofelia) за допомогою анкети дослідили кореляцію між ДСН, пережитим жінками, та їхньою саморуйнівною поведінкою у дорослому віці. Різноманітність та вік жінок у вибірці були різними. Трохи менше половини опитаних жінок повідомили про ДСН, тоді як решта не повідомила про дитячі травми. Результати дослідження визначили, що саморуйнівна поведінка, включно з гіперсексуальністю, корелює з ДСН у жінок. ДСН може створювати сексуальні схеми, які призводять до ризикованої сексуальної поведінки. Це може проявлятися в їхніх сексуальних взаємодіях із дорослішанням дівчат. Сексуальна поведінка жінок, які пережили ДСН, відрізнялася від поведінки жінок, які не пережили ДСН. Дослідження показують, що жертви ДСН, як правило, мають більше сексуальних партнерів та займаються сексуальною поведінкою з більшим ризиком.

Принаймні з 1450 року слово «повія» використовується, часто зневажливо, для опису сексуально розпусної жінки. В епоху Єлизавети та Якова II, а також до неї, такі терміни, як «повія» та «хвойда», використовувалися для опису жінок, яких вважали розпусними, як це видно, наприклад, у п'єсі Джона Вебстера 1612 року «Білий диявол».

Торнгілл та Гангестад виявили, що жінки набагато частіше фантазують та відчувають потяг до чоловіків поза парою під час фертильної фази менструального циклу, ніж у лютеїнову фазу, тоді як потяг до основного партнера не змінюється залежно від менструального циклу. Дослідження 2004 року, проведене Піллсвортом, Хасселтоном та Бассом, суперечило цьому, виявивши більший сексуальний потяг у парі під час цієї фази та відсутність збільшення потягу до чоловіків поза парою.

У норвезьких студентів Кеннайр та ін. (2023) не виявили ознак подвійних стандартів у сексуальному плані ні в короткострокових, ні в довгострокових шлюбних стосунках, ні у виборі друга, окрім того, що самостимуляція жінок була більш прийнятною, ніж чоловіча.

Чоловічий (гетеросексуальний) проміскуїтет

Дослідження 1994 року, проведене у Сполучених Штатах, яке розглядало кількість сексуальних партнерок протягом життя, показало, що 20 % гетеросексуальних чоловіків мали одну партнерку, 55 % мали від двох до двадцяти партнерок, а 25 % мали понад двадцять сексуальних партнерок. Пізніші дослідження повідомляють про аналогічні цифри.

У Сполученому Королівстві національно репрезентативне дослідження, проведене у 2013 році, показало, що протягом життя 33,9 % гетеросексуальних чоловіків мали 10 або більше сексуальних партнерок. Серед чоловіків віком від 45 до 54 років 43,1 % повідомили про 10 або більше сексуальних партнерок.