«Під осінніми зорями» — друга збірка віршів українського поета-неокласика Максима Рильського, яка вийшла 1918 року у київському видавництві «Ґрунт».
До першого видання книги увійшли поезії написані у 1911—1918 рр., загалом 156 віршів, які Рильський поділив на п’ять циклів: І. Поема сонця і любові II. Беатріче та гетера III. Самотня келія IV. Під високим небом V. З нового зшитку
Збірка мала великий успіх серед читацького загалу та швидко стала бібліографічною рідкістю. Через кілька років, видавши книгу «Синя далечінь» і готуючи «Тринадцяту весну», автор повернувся до ранньої збірки і вирішив її перевидати, але в зміненому вигляді, про що розповів у передмові до другого, переробленого видання книжки «Під осінніми зорями» (К., ДВУ, 1926):
До другого видання збірки «Під осінніми зорями» увійшло 76 віршів. З першого видання Максим Рильський використав менше половини творів — 62 поезії і додав 14 нових.
Примітки
Джерела Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах. Том 1. — Київ. — 1983.