Сергій Андрійович Баранов (; 10 серпня 1981, Горлівка, Донецька область) — російський волейболіст українського походження, діагональний нападник, заслужений майстер спорту.

Життєпис Сергій Баранов прийшов у волейбол досить пізно — у 17 років, коли його зарахували на факультет фізичного виховання Чернігівського педагогічного інституту за спеціалізацією волейбол. Його першим тренером був Михайло Пєтухов. Через півроку, під час молодіжного чемпіонату України, що проходив у Харкові, молодого спортсмена помітили працівники . Сергій переїхав до Білгорода і перевівся на факультет фізичної культури і спорту БєлДУ. До 2001 року Сергій виступав за «Білогір'я-Динамо», від 2002 року — за , в сезоні-2006/07 був капітаном бєлгородської команди.

Восени 2002 року, після відходу з «Білогір'я» Олександра Клімкіна та Андрія Ткаченка, Сергій Баранов виявився єдиним діагональним бєлгородської команди і так швидко вписався в її основний склад, немов грав у ньому не один рік. Баранов зробив величезний внесок у досягнення «Локомотива-Білогір'я» в : команда, видавши рекордну 31-матчеву переможну серію, вкотре стала чемпіоном Росії і вперше в російській історії здобула перемогу в Лізі чемпіонів. Фінальний матч головного єврокубка проти іменитої «Модени» став багато в чому символічним у кар'єрі Сергія: він за всіма показниками перевершив діагонального суперників і колишнього гравця «Білогір'я» Романа Яковлєва і тим самим загострив конкуренцію за місце у складі , яку впродовж багатьох років було годі уявити без Яковлєва. Дебют Баранова в збірній відбувся 24 травня 2003 року в Кабімасі в матчі проти команди Венесуели.

Сергій Баранов був одним із ключових гравців збірної Росії у 2003—2005 роках, у 2006-му через  травму пропустив частину сезону, але все ж приєднався до команди під час групового турніру . Загалом зіграв за збірну Росії в 62 офіційних матчах, набрав 350 очок.

Влітку 2007 року один із найталановитіших російських гравців переніс операцію на плечі, після якої пережив довгий відновлювальний період і в сезоні-2008/09 повернувся до складу «Локомотива-Білогір'я», склавши конкуренцію на позиції діагонального Ґундарсові Целітансу. У сезоні-2009/10 виступав за , у наступному чемпіонаті — за , потім знову за «Локомотив».

У жовтні 2012 року Сергій Баранов оголосив про завершення спортивної кар'єри через травму, проте через кілька місяців отримав пропозицію від президента клубу «Газпром-Югра» Рафаеля Хабібулліна повернутися в гру. Спортсмен пройшов курс реабілітації в Німеччині, а 2 квітня 2013 року в матчі 1/8 фіналу вперше вийшов на майданчик у складі сургутської команди.

Після завершення сезону-2013/14 Сергій Баранов знову перервав кар'єру, протягом деякого часу тренувався з другою командою «Білогір'я». Восени 2015 року повернувся у великий волейбол в матчах «Білогір'я» на Кубку Перемоги.

Досягнення

Зі збірною Росії Бронзовий призер чемпіонату Європи (). Срібний призер Євроліги (2004). Бронзовий призер (2004). Переможець Євроліги (2005). Срібний призер чемпіонату Європи (). Бронзовий призер Світової ліги ().

У клубній кар'єрі Бронзовий призер (). (, , ). Срібний призер чемпіонату Росії (). Володар (, ), фіналіст Кубка Росії (). Переможець Ліги чемпіонів (2002/03, 2003/04). Бронзовий призер Ліги чемпіонів (2004/05, 2005/06). Переможець Кубка Європейської конфедерації волейболу (2008/09).

Особисті Найкращий нападник «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів (2003/04). Учасник (2005).

Нагороди та звання Після перемоги «Локомотива-Білогір'я» в Лізі чемпіонів-2002/03 Сергій Баранов, який мав перший розряд, не встигнувши побувати майстром спорту, відразу став майстром спорту міжнародного класу. Наступного року, після бронзового успіху збірної на Сергію присвоїли звання заслуженого майстра спорту. Також його нагородили медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеняУказ Президента Російської Федерації від 4 листопада 2005 року № 1256 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації» .

Примітки

Джерела Волейбол. Енциклопедія / укладач В. Л. Свиридов. — М. : Человек, Спорт, 2016. — іл. — С. 28—29. Зміна майданчиків. Дюжина кращих волейболістів Росії українського походження. — 2013. — 13 серпня.