Дир бул щил () — вірш Олексія Єлісейовича Кручоних, що написаний з використанням «зауму» (зарозумілої мови), в якому, за словами самого автора, «більше російського національного, ніж у всій поезії Пушкіна»Кручёных А., Хлебников Вл. Слово как таковое. — М, 1913. — С. 9..
Кручоних написав цей вірш у грудні 1912 року. Цю дату потім автор назвав «часом виникнення заумі як явища (тобто мови, що має не підсобне значення), якою пишуть цілі самостійні твори, а не лише окремі їх частини (у вигляді приспіву, звукової прикраси тощо)»Кручёных А. Фонетика театра: Книга 123. — М., 1923. — С. 38.. Ініціатором створення твору з «невідомих слів» став Давид БурлюкХарджиев Н. И. Судьба Крученых // Харджиев Н. И. Статьи об авангарде. — М, 1997. — Т. 1. — С. 301.. «Дир бул щил» був опублікований у січні 1913 року в циклі «3 вірші» у книзі Кручоних «Помада»История русской литературы XX века. Первая половина. Книга 1: Общие вопросы . — 2-е изд. перераб.. — М.: Флинта, 2014. — С. 133. — 450 с. . На думку Кручоних, цей вірш згодом став набагато відомішим за нього самогоАвтобиография дичайшего, Крученых Алексей // Наш выход: К истории русского футуризма. — М, 1996. — С. 17..
У своїй спільній декларації «Слово як таке» Хлєбников і Кручоних проголосили вірш «Дир бул щил» першим зразком «іншого звуку і словосполучення». У тій самій декларації «Дир бул щил» слугує прикладом «неприємного для слуху» невирішеного дисонансу, причиною якого є «дисонанс душі».
Різним інтерпретаціям «Дир бул щил» присвячені роботи Джеральда Янечека і Миколи Богомолова. Ігор Терентьєв вважав «Дир бул щил» загадковим і таємним віршем, який означав «діру в майбутнє»Терентьев И. . Давид Бурлюк писав, що Кручених «сам того не знаючи» створив перший вірш на принципі «ініціалізації словес», тобто «дир бул щил» означає «дірою буде некрасиве обличчя щасливих йолопів»Бурлюк Д. Фрагменты воспоминаний футуриста. — СПб., 1994. — С. 41-42.. Зінаїда Гіппіус трактувала вірш Олексія Кручених як «те, що сталося з Росією», а Павло Флоренський іронічно описував його як «щось лісове, коричневе, кострубате, скуйовджене вистрибнуло і рипучим голосом „р л ез“ виводить, як немазані двері»Флоренский П. Антиномия языка // Собрание сочинений в 2-х томах. — М., 1990. — Т. 2. — С. 183.. На думку Владислава Ходасевича, знамените «Дир бул щил» «було вичерпним втіленням цієї течії (футуризму), його початком і кінцем, першим криком і лебединою піснею. Далі йти було нікуди, та й непотрібно, бо все інше того ж роду було б простим „переспівом“»Ходасевич В. Собрание сочинений: В 4 тт.. — М, 1996. — С. 153..
Примітки
Література // Антропология культуры. Выпуск 3