Мусін-Пушкін Олексій Іванович (*27(16).03.1744—†13(01).02.1817) — російський державний діяч, історик, археограф, граф (з 1797). Член Петербурзької АН (з 1789).
Обер-прокурор Святійшого Синоду (1791—95). Президент Академії мистецтв (1794—99). Збирав і досліджував пам'ятки давньої писемності, археології та історії, нумізматичні збірки. Брав участь у зачистці історичного матеріалу, вилученні старовинних літописів, грамот і книг з усіх монастирів і церков України з метою фальсифікації російської історії. Білінський В. Країна Моксель, або Московія: історичне дослідження: у 3 кн. Кн.3/ Володимир Білінський. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – Тернопіль: Богдан. – 320 с. ISBN 978-966-10-4195-9
Виявив і ввів до наукового обігу першу відому тоді давньоруську монету — срібник великого князя київського Ярослава Мудрого. Ініціатор й один з укладачів анкети Найсвятішого Синоду щодо виявлення та опису стародавніх рукописів у церквах і монастирях. Відкрив Лаврентіївський літопис, список «Руської правди», «Повчання Володимира Мономаха», «Слово о полку Ігоревім», «Книгу Большому чертежу» (див. «Большому чертежу книга») та низку інших пам'яток XII—XVII ст., які дослідив і опублікував. Автор історичного дослідження про розташування Тмутороканського князівства (1794).
Слід зазначити, що під час війни 1812 року при пожежі в Москві був втрачений примірник тексту «Слова о полку Ігоревім», який слугував основою для опублікованого Мусіним-Пушкіним його варіанта. Тому дотепер серед науковців тривають дискусії щодо оригінального походження та автентичності цієї пам'ятки давньоруської літератури.
Помер у м. Санкт-Петербург.
Джерела С. І. Кот. Мусін-Пушкін Олексій Іванович //
Примітки