Вели́кий князь київський — титул правителів Київської Русі, пізніше — аристократичний титул.

Великими князями називали носіїв верховної влади на східноєвропейських землях, зосереджених під управлінням династії Рюриковичів. В договорах із Візантією Олег, Ігор і Святослав носять цей титул.

В ХІ-ХІІІ ст. ранг великого князя, як правило, належав київським князям, з тим, що в досягненні його конкурували принципи старшинства в роді Рюриковичів та належність до місцевої династії Мономаховичів. Влада київського великого князя, поза межами самої Київської землі, мала здебільшого обмежений характер, відбиваючи тим самим загальний характер ранньофеодального суспільного комплексу Київської Руси. До реальних прав великого князя належали скликання княжих з'їздів, верховне командування під час військових походів, вплив на призначення єпископів тощо. Влада київського великого князя мала тенденцію до поступового звуження його привілеїв, що відповідало політичному ослабленню Київської землі. У XIII ст. титул великий князь вже не завжди пов'язувався з київським княжим столом, а в 2-й половині XIII ст. київські князі його зовсім втрачають. Титул великий князь переходить до галицько-волинських і суздальсько-володимирських північних князів, як претендентів на очолювання комплексу східнослов'янських земель, що тоді вже виразно розкладався на відрубні поміж собою частини.

З XIV—XV ст. цим титулом користувалися володарі Великого князівства Литовського та Великі князі Руські. Після Люблінської унії 1569 титул великий князь увійшов до польського королівського титулу.

Список

Легендарні князі київські +ПравительГербРоки життяПравив відПравив доХарактеристика правління Чех, Лех і Рус Згідно з легендою Рус — міфологічний прабатько русів, брат Чеха і Леха (Ляха). За легендою три брати започаткували основні слов'янські народи та, відповідно, три давні слов'янські країни: Русь, Чехію та Польщу. Кий, Щек і Хорив V-VI ст. V ст. VI ст. Згідно з традиціями та легендою про заснування Києва заведено вважати, що Київ завдячує своєю появою трьом братам із племені полян. Назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками головного міста України-Руси. Олег VIII ст. VIII ст. VIII ст. Гіпотетичний князь або воєвода ранньої Русі, який разом з очолюваними ним русами здійснив бойовий похід в Чорне море. Бравлин VIII ст. VIII ст. VIII ст. Легендарний руський князь, який зі своєю дружиною здійснив похід у Крим, захопив Корсунь, Сурож, Корчев. Регнальд Високий ?-775 770 775 Легендарний вождь русів зі скандинавського роду Інґлінґів, який правив у Кенугарді. Згадується переважно у зв'язку зі знаменитою битвою при Броваллі, як союзник конунга Сіґурда Перстня.

Дохристиянські Великі князі Київські +ПравительГербРоки життяПравив відПравив доХарактеристика правління Святий Аскольд і Дір ?-882 860 882 Напівлегендарний київський князь з династії Києвичів. Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині. Ян Длугош та Михайло Грушевський називають його нащадком Кия, наступником Бравлина, а Візантійський імператор Василій I Македонянин використовує термін каган — титул, що дорівнює імператорському. По одній із версій правив разом із Діром, про якого Аль-Масуді пише, що він був «перший між слов'янськими королями». Аскольд є Святий в Православній церкві України та в Українській лютеранській церкві. Олег Віщий ?-912 882 912 Регент, опікун князя Ігоря. Вся політика Олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантійською імперією 911 року. Ігор I Старий 878-945 912 945 Основоположник київської династії князів, що їх пізніше назвали Рюриковичами. СвятаКнягиня Ольга 910-969 945 964 Регент, хрестилась у візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, але їй не вдалось принести християнство в Київ. Християнська Свята. Свята у Римо-католицькій, Українській греко-католицькій, Православній церкві України, лютеранській церквах України. Святослав I Хоробрий 935-972 964 972 Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави, об'єднавши всі руські князівства під владою Києва. Ярополк I Святославич 955-978 972 978 Онук і вихованець княгині Ольги. Після смерті батька вів міжусобну війну з братами — деревлянським князем Олегом і новгородським князем Володимиром.Загинув під час переговорів у Родені на Росі від рук варягів Володимира.

Християнські правителі Київської Русі

Християнство Володимир Великий офіційно прийняв у 988 році.

ПравительГербРоки життяПравив відПравив доХарактеристика правління Святий рівноапостольнийВолодимир I Великий 960-1015 979 1015 Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979). 988 року прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі в'ятичів, ятвягів, радимичів, білих хорватів. Християнський Святий. Святий у Римо-католицькій, Українській греко-католицькій, Православній церкві України, лютеранській церквах України. Святополк I Окаянний 980-1019 1015 1019 У результаті усобиці Володимировичів переміг Ярослав. Святополк був відстороний від влади та згодом помер від ран. СвятийЯрослав I Мудрий 983-1054 1019 1054 Видатний державний діяч і полководець. У період його князювання спостерігалося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство, засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софійському соборі. Святий в Православній церкві України та в Українській лютеранській церкві. Ізяслав I Ярославич 1024-1078 1054 1068 Після смерті 1054 року Ярослава Мудрого Ізяслав посів київський престол, проте не зумів утримати в своїх руках спадщину батька і мусив розділити її з братами. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами. Всеслав Чародій 1029-1101 1068 1069 Князь полоцький, єдиний представник полоцької гілки Рюриковичів на київському великокнязівському престолі. Ізяслав I Ярославич 1024-1078 1069 1073 Після поразки від половців у битві на Альті 1068 року і відмови князя видати киянам зброю у Києві спалахнуло повстання проти Ізяслава, і йому довелося втекти з міста. Наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й придушив повстання. Брати знову вигнали Ізяслава з Києва 1073 року, і він звернувся до Королівства Польського, куди прибув з «достатком великим». Польський король Болеслав II Сміливий, однак, не тільки не надав родичеві допомоги, але й відібрав більшість багатств, маючи намір скористатися ними у війні з чехами, і вигнав Ізяслава з країни, а з його суперниками, Святославом та Всеволодом, уклав союз. Святослав II Ярославич 1027-1076 1073 1076 Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві. Всеволод I Ярославич 1030-1093 1076 1077 Після смерті Святослава II недовго правив Києвом, але повернув його Ізяславу I, за що отримав Чернігів. Ізяслав I Ярославич 1024-1078 1077 1078 Влітку 1077 за допомогою польських військ повернув собі Київ, але загинув у битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославовичів розбили бунтівних племінників. Всеволод I Ярославич 1030-1093 1078 1093 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія. Святополк II Ізяславич 1050-1113 1093 1113 У 1093 році двічі зазнав поразки від хана Боняка. 1095 року разом із Володимиром Мономахом завдав поразки половцям, а в наступному році вів війну з чернігівським князем Олегом Святославичем, який відмовився приїхати до Києва на з'їзд князів. Святополк був учасником Витичівського з'їзду 1100, Золотчанського з'їзду 1101 і Долобського з'їзду 1103. Разом із Володимиром Мономахом Святополк удвох із сином своїм Ярославом брав участь у переможних боях з половцями (1110 і 1111), у яких здобуто половецькі міста Шарукань і Сугрів. Володимир II Мономах 1053-1125 1113 1125 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави. СвятийМстислав I Великий 1076-1132 1125 1132 Останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129). Святий у Православній церкві України.

Князі удільного періоду

З 1132 року Київські князі втрачають владу над усіма землями Русі, проте Київський стіл все одно залишається старшим, і за нього точиться столітня боротьба між різними родами Рюриковичів.