Єрусали́мський храм (, Бет а-Мікдаш, тобто «Дім Святості»; , Мікдаш) — храм для вшанування Бога Ізраїля. Головний центр єврейського релігійного життя. Розташовувався на місці сучасної Храмової гори.
Перший Храм відповідно до біблійної Першої книги Царів був збудований царем Соломоном бл. 960 року до н. е. та зруйнований Навуходоносором у 586 році до н. е. Другий Храм був відбудований на місці попереднього у другій половині 5 ст. до н. е., пізніше відновлений Макавеями, а ще пізніше перебудований Іродом Великим. Зруйнований римлянами близько 69 року нової ери.
Храм був центром прощ та поклоніння. Це була пишна споруда, багато споряджена та оздоблена, розташована в укріпленому комплексі. Поклоніння, що включало жертвопринесення тварин (ягнят, голубів, телят, яливок) керувалося священниками, котрим допомагали левіти, які теж виконували спів та музичний супровід. Розграбований і знищений римлянами 70 року в помсту юдеям за повстання проти Риму. Була зроблена спроба відновити Храм за часів римського імператора Юліана у 362 році н. е., але її було полишено, і сьогодні на місці Храму розташована мусульманська святиня Купол Скелі.
Історія Храму
За біблійними переказами, після Виходу євреїв з Єгипту, тимчасовим храмом служила переносна Скинія зборів.
Після завоювання Ханаана Скинію неодноразово перевозили з місця на місце в Землі Ізраїлю. Центральним святилищем Ізраїлю в епоху Суддів стала Скинія в Сіломі (Шило), де в той час зберігався Ковчег Заповіту. Сілом в цей період служив місцем зборів ізраїльських колін.
Перший храм За роки свого правління цар Давид зробив значні приготування для будівництва Храму (). Соломону Давид передав розроблений ним, спільно з Верховним Судом (синедріоном), план Храму (). Соломон (970—930 рр. до н. е.) Розпочав будівництво Храму на четвертий рік свого царювання. Будівництво самого Храму тривало 7 років: з 957 по 950 рр. до н. е. (за іншими даними, з 1014 по 1007 рр. до н. е.). Роботу було завершено у восьмому місяці 11-го року царювання Соломона (). Святкування освячення Храму тривало 14 днів () і його опис свідчить про те, що будівництво Храму було найбільш важливою справою для всього народу.
З часу пророка Міхея (початок VIII ст. до н. е.) Пророки не переставали застерігати, що в покарання за моральні і релігійні гріхи Ізраїлю Храм буде зруйнований. Руйнування Храму і наступний за ним вавилонський полон стали підтвердженням цих пророцтв. На згадку про руйнування Храму і події, що його супроводжували, було встановлено чотири пости, серед яких пост 9 Ава знаменував день, коли був спалений Храм.
Другий Храм Зоровавеля Початок відновлення Храму було покладено в правління Кіра Великого лідером юдеїв Зоровавелем, пізніше реконструйований Іродом Великим і, врешті, зруйнований після штурму Єрусалиму в ході Першої Юдейської війни римською армією, на чолі з Титом.
У 538 році до н. е., після завоювання Вавилонії, перський цар Кир Великий видав декрет, що дозволяв вигнанцям повернутися до Юдеї і відновити Єрусалимський храм, зруйнований вавилонським царем Навуходоносором. Декрет встановлював розміри Храму і містив розпорядження про оплату витрат на його будівництво і про повернення Храму священного начиння, захопленого з Храму Соломона Навуходоносором. Роботи з відновлення Храму велися під керівництвом Зоровавеля, який був нащадком царя Давида і першосвященника Єгошуа. Територія Храму була очищена від уламків і попелу, був зведений Жертовник цілопалення і ще до будівництва самого Храму було відновлено принесення жертв (). На другий рік після повернення з Вавилону в 24-й день місяця кіслев (третій місяць єврейського календаря) почалося будівництво. Незабаром, однак, виникли чвари між юдеями і самарянами, яким не було дозволено взяти участь в будівництві, і вони стали всіляко перешкоджати відновленню Єрусалимського храму. В результаті, будівництво Храму було перервано на 15 років. Тільки у другому році царювання Дарія I Гістаспа будівництво Храму відновилося. Дарій особисто підтвердив декрет Кіра і санкціонував продовження робіт. Роботи були завершені в третій день місяця адар (шостий місяць єврейського календаря), на шостий рік правління Дарія, що відповідає 516 року до н. е., тобто, через 70 років після зруйнування Першого Храму.
Коли услід за завоюваннями Олександра Македонського Юдея підпала під владу греків (близько 332 р. до н. е.), елліністичні царі ставилися до Храму з повагою і надсилали туди багаті дари. Ставлення селевкідських правителів до Храму різко змінилося в правління Антіоха IV Епіфана (175–163 рр. до н. е.). У 169 році до н. е. на зворотньому шляху з Єгипту він вдерся на територію Храму і конфіскував дорогоцінний храмовий посуд. Два роки по тому (167 рік до н. е.) він споганив його, поставивши на Жертовник цілопалення невеликий вівтар Зевса Олімпійського (). Храмова служба була перервана на три роки і відновлена після захоплення Єрусалиму Юдою Макавеєм (164 до н. е.) під час повстання Макавеїв (167–163 рр. до н. е.). Відтоді храмова служба велася без перерв, навіть у той час, коли грекам на якийсь час вдалося опанувати Храмом. Юда Маккавей очистив Храм від язичницької скверни і відремонтував його (), а також поставив новий Жертовник цілопалення і виготовив нове начиння для святилища (; ). Рівно через три роки після осквернення Храму сирійцями він був освячений, і в ньому були відновлені жертвопринесення і запалювання Менори. З цим пов'язана історія єврейського свята Ханука (свято Ханука — це свято світла і перемоги, свято перемоги святості над нечистотою, під час святкування цього свята запалювалась Менора), яке щорічно святкується на згадку про ці події. Але потому другий Храм спіткали нові удари. Коли в 63 році до н. е. Помпей після тримісячної облоги оволодів Єрусалимом, римляни взяли штурмом укріплений Храм в День Спокути (Йом Кипур), встеливши його двори численними трупами. Помпей з усією свитою вступив в Святая святих, але не зачепив священного начиння й храмової скарбниці. При завоюванні Єрусалиму Іродом кілька колон Храму були спалені і двори Храму залиті кров'ю його захисників. Проте, подальше осквернення Храму було Іродом зупинене.
Другий храм Ірода Єрусалимський храм не гармоніював з новими чудовими будівлями, якими Ірод прикрасив свою столицю. Приблизно в середині свого царювання Ірод ухвалив рішення про перебудову Храмової гори і про перебудову самого Храму. Крім цього, він керувався бажанням виправити ті пошкодження, які він сам заподіяв на святому місці при завоюванні міста. Похвальне бажання реставрувати Храм злилося в планах Ірода з його честолюбним прагненням створити собі в історії славу царя Соломона, і водночас, користуючись реставрацією Храму, посилити нагляд за ним, що було досягнуто будівництвом, в поліцейських цілях, фортець у дворі Храму, і прокладанням підземних ходів. Відповідно до тексту «Юдейської війни», будівельні роботи розпочалися на 15 році царювання Ірода, тобто в 22 році до н. е. «Юдейські старожитності» повідомляють, однак, що здійснення проекту почалося на 18 році царювання Ірода, тобто в 19 році до н. е.
Щоб не викликати народного гніву і хвилювань, цар розпочав реставрацію Храму лише після заготівлі необхідних для будівництва матеріалів і закінчення всіх підготовчих робіт. Були приготовлені близько тисячі возів для транспортування каменю. Тисяча священників була навчена будівельній майстерності для того, щоб вони змогли виконати усю необхідну роботу у внутрішній частині Храму, до якої вхід дозволено було лише священникам. Будівництво велося з ретельним дотриманням усіх вимог «Галахе» (заповіді). Було вжито необхідних заходів, щоб під час робіт звичайні служби в храмі не припинялися. Об'ем робіт був колосальним і вони тривали протягом 9,5 років. Роботи з перебудови самого корпусу Храму тривали 1,5 роки, після чого він був освячений; протягом ще 8 років Ірод з великим ентузіазмом займався переробкою дворів, зведенням галерей і облаштуванням прилеглої території.
Робота з оздоблення й доробци окремих частин будівлі Храму, а також будівництва в системі дворів на Храмовій горі, тривали ще довгий час по Іродові. Так, до часу, коли, згідно Євангелій, в Храмі проповідував Ісус, будівництво тривало вже 46 років (Ін. 2: 20). Будівництво було остаточно завершено лише при Агриппі II, в період правління намісника Альбіна (62–64 рр. н. е.). Тобто, лише за 6 років до зруйнування Храму римлянами в 70 році.
Ірод наклав на Храм відбиток греко-римської архітектури. Тим не менш, забудову самого Храму було віддано традиціям і смаку самих священників, в той час, як переробка дворів, особливо зовнішнього двору, залишилася за Іродом. Таким чином, двір Храму, наданий Іродові та його архітектурним смакам, повинен був втратити свій традиційний характер: замість колишніх триповерхових приміщень уздовж дворових стін, навколо дворів була зведена потрійна колонада в елліністичному стилі. У цьому стилі були побудовані також «ворота Никанора» і фасад Храму. Однак, що стосується будівель, безпосередньо пов'язаних з храмової службою, то тут використовувався традиційний стиль Сходу. Зовнішній вигляд Храму Йосип Флавій описує так: «Зовнішній вигляд храму представляв все, що тільки могло захоплювати око і душу. Укритий з усіх боків важкими золотими листами, він вражав на ранковому сонці яскравим вогненним блиском, сліпучим для очей, мов сонячні промені. Чужинцям, що прибували на поклоніння до Єрусалиму, він здалеку здавався укритим снігом, бо там, де він не був позолочений, він був сліпучо білим»
У Йосипа Флавія в «Юдейській війні», у V розділі сказано про те, що, незважаючи на всі зміни, які були внесені в храмовий комплекс Іродом і священниками, які значно розширили будівлю самого Храму, оновлений Храм не став новим Третім Єрусалимським храмом, а продовжував називатися, як і Храм Зоровавеля, Другим Єрусалимським храмом.
Храмова гора і Храм не тільки були справжнім серцем Єрусалиму епохи Другого Храму, але і служили духовним центром всієї єврейської нації. Початок антиримського повстання 66−73 рр. ознаменувався припиненням регулярних жертв за благополуччя римського імператора. Під час придушення цього повстання римська армія, на чолі з Титом, обложила Єрусалим. З самого початку облоги військові дії зосередилися навколо Храму. Облога і бої за місто тривали п'ять місяців. Однак неодноразові спроби римлян заволодіти стіною храмового двору не увінчалися успіхом, доки 9-го Ава (одинадцятий місяць єврейського календаря) Тит не наказав підпалити храмові ворота. Наступного дня в римському штабі відбулася рада щодо долі Храму. Згідно свідчення Флавія, Тит мав намір пощадити Храм, але його підпалили римські солдати. Утримували Храм повстанці, боролися до кінця і, коли полум'я охопило будинок, багато хто з них кинувся у вогонь. Храм горів протягом 10 днів, а до вересня весь Єрусалим був перетворений на руїни. Храмову гору було розорано (під ріллю). Римлянами було взято у полон майже 100 000 жителів. Загальна ж кількість загиблих від меча, голоду і полонених за час війни, за свідченням Йосипа Флавія, становила близько 1 мільйона 100 тисяч. Такім чином, лише через 6 років після закінчення будівництва нового, розкішного Єрусалимського храму, в 70 році н. е. його було зруйновано. Це відбулося в той же самий день, 9-го Ава за єврейським календарем, в який вавилоняни спалили Храм Соломона. Частина храмового начиння із зруйнованого Храму вціліла і була захоплена римлянами — ці трофеї (серед яких знаменита Менора) зображені на рельєфах тріумфальної арки Тита на римському Форумі.