Естонія — невелика держава Північної Європи, розташована на північному сході Балтійського регіону. Попри обмежені розміри території та відсутність великих родовищ металічних руд, країна володіє своєрідним і досить цінним набором корисних копалин. Їхній склад, походження та використання тісно пов'язані з геологічною історією регіону, що формувалася протягом мільярдів років. Загалом країна не багата на мінеральні ресурси. На території Естонії виявлені родовища горючих сланців, торфу, фосфоритів і нерудних будівельних матеріалів.
Геологічні передумови формування мінеральних ресурсів
Територія Естонії лежить у межах Східноєвропейської платформи — однієї з найдавніших геологічних структур Євразії. Осадові породи, що вкривають фундамент платформи, формувалися переважно в умовах давніх морів, які існували тут у палеозойську еру. Саме ці морські умови сприяли накопиченню органічних решток, з яких надалі утворилися такі важливі ресурси, як горючі сланці та фосфорити. Крім того, льодовикові процеси плейстоцену суттєво змінили рельєф країни, сприяючи формуванню покладів піску, гравію та торфу.
Торф Запаси торфу складають близько 2 млрд т. Усього враховано близько 7000 торфових боліт. Родовища торфу пов'язані з болотними відкладами голоцену. Промислові запаси торфу в країні на межі XX-XXI ст. оцінюються в 1,5 млрд т.
Горючі сланці Естонія має в своєму розпорядженні найбільші в Європі родовища горючих сланців. Родовища сланців входять у Прибалтійський сланцевий басейн. Промислові шари кукерситів пов'язані з нижньою (Естонське родовище) і верхньою (Тапаське родовище) частинами кукрузеського горизонту середнього ордовика. Балансові запаси станом на кінець XX ст.: Естонського родовища 3,7 млрд т, Тапаського — 2 млрд т, питома теплота згоряння відповідно 7,1-13,0 і 8,8-12,6 МДж/кг. Естонські експерти вважають, що резерви горючих сланців достатні для їх видобутку протягом близько 50 років.
Фосфорити Естонія займає 1-е місце в Європі за запасами фосфоритів. Родовища фосфоритів розташовані головним чином на півночі країни і пов'язані з пісковиками ордовика. Руди ракушнякові, залягають на глибині до 200 м. Понад 90% запасів припадає на родовища Тоолсе і Раквере. На 1998 запаси фосфоритів (млн т): загальні — 118,1; підтверджені — 109,8. Вміст корисного компонента в рудах — 12,5 % (P2O5). Частка у світі — 2,17 %.
Нерудні корисні копалини На території республіки відомі родовища карбонатних гірських порід, глин, піску і піщано-гравійні суміші. Розвідано понад 40 родовищ вапняку і доломіту, із загальними запасами близько 400 млн м³, прогнозні ресурси 50 перспективних родовищ понад 3 млрд м³. Найбільші родовища вапняку пов'язані з гірськими породами силуру і ордовика. Як облицювальний камінь придатний силурійський доломіт родовища Каарма на острові Сааремаа. Загальна потужність промислової пачки 1,3-4,6 м, запаси родовища 0,6 млн м³. Виявлено 8 родовищ керамічних глин, загальні запаси яких 40 млн м³. У різних районах Естонії виявлено понад 730 родовищ (запаси 990 млн м³) будівельного піску і піщано-гравійної суміші, які пов'язані з водно-льодовиковими відкладами. Скляні і формівні піски виявлені у відкладах девону (родовище Піуза, запаси 3,2 млн т). Для виробництва щебеню використовують льодовикові валуни. На території Естонії відомі також родовища сульфідно-мулових і сапропелевих лікувальних грязей. Найбільше значення має родовище Вярска (затока Чудського озера), де прогнозні ресурси оцінюються в 45 млн м³.
Див. також
Геологія Естонії Гідрогеологія Естонії Гірнича промисловість Естонії Економіка Естонії
Джерела
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с. Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2023 U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. , https://doi.org/10.3133/mcs2020.