Інгебо́рга Норве́зька або Інгебо́рга Гоконсдоттір (, 1301 — ) — королева-регентка Швеції (1319—1326) та Норвегії (1319—1327).
Біографія
Ранні роки Походила з династії норвезьких Інглінгів. Старша донька Гокона V, короля Норвегії, та Евфемії Рюгенської. Народилася у 1301 році. Незабаром була оголошена спадкоємицею престолу. У 1302 році вона вперше була заручена з Магнусом, сином Біргера Магнуссона, короля Швеції. Проте згодом заручини були скасовано.
У 1305 році була заручена з іншим представником шведських Фолькунгів — Еріком Магнуссоном, герцогом Седерманландським, братом короля Біргера. Шлюб відбувся у 1312 році в Осло (разом з весіллям Інгеборги, короля Ейріка II, з Вальдемаром Магнуссоном Фолькунгом).
Після загибелі чоловіка у 1317 році разом із своєю кузиною Інгеборгою уклала союз з Хрістоффером, герцогом Галланда (майбутнім королем Данії). Після цього об'єдналася з повсталими на чолі з Матсом Кеттільмундсоном. Своєю резиденцією обрала замок Варберг.
Регентство У 1319 році після оголошення її сина Магнуса новим королем Швеції та Норвегії стає регенткою в цих королівствах. Водночас Інгеборга отримала титул герцогині. Але регентка все ж мала певну владу. Так, у 1320 році вона звільнила місто Ригу від боргів перед королем Швеції, що викликало невдоволення знаті. Також посилився вплив коханця регентки данця Кнута Порса. Все це спричинило конфлікт з дротсом Матсом Кеттільмундссоном, якого у 1322 році було звільнено й переведено до Фінляндії.
Втім, влада в Швеції опинилася в руках нового ріксдротса Кнута Йонсона, в Норвегії — Ерлінга Відкунссона. Але Інгеборга намагалася чинити їм спротив. Особливо вона прагнула здобути зовнішній успіх. Інгеборга Норвезька влаштувала шлюб доньки з герцогом Мекленбурга. За умовами шлюбної угоди в Кальмарі Мекленбург, Гольштейн, Саксонія та Рендсбург повинні були допомогти королю Швеції у збереженні своєї власності області Сконія.
Також Інгеборга взяла значний кредит у вільного міста Штральзунд в обмін на вільну торгівлю цього міста зі Швецією та Норвегією. За цих умов регентка наказала у 1322 році зайняти Сконію, що спричинило війну з Данією. Втім, Швеція не отримала очікувальної підтримки від союзників. Поразка спричинила падіння впливу Інгеборги, проти неї виступила державна рада. Після остаточної поразки шведських військ у Сконії у 1323 році регентка погодилася з вимогами регентської ради, за яким усі угоди Інгеборги Норвезької скасовуються. Також вона відмовилася від деяких замків та маєтностей. Ці обмеження впливу Інгеборги встановила регентська влада Норвегії.
У 1326 та 1327 роках була позбавлена посади регентки у Швеції та Норвегії відповідно.
Останні роки 21 червня 1327 року Інгеборга одружилася зі своїм коханцем Кнутом Порсом, який став герцогом Галланду. У 1329 році її чоловіка зроблео герцогом Естланду. У 1330 році вдруге стала удовою. У 1336 році була присутня на коронації сина Магнуса IV.
У 1341 році підтримала війну Генріха й Гласу, графів Гольштейн проти Вальдемара, герцога Шлезвігу, Йогана Гольштейна та Ганзи.
У 1350 році успадкувала герцогство Галланд після смерті синів Гокона та Кнута від мору (Чорної смерті). Померла у 1361 році.
Родина 1. Чоловік — Ерік Фолькунг, герцог Седерманландський.
Діти: Магнус (1316—1374), король Швеції та Норвегії у 1319—1374 роках Еуфімія (1317—1370), дружина Альберта II, герцога Мекленбурга
2. Чоловік — Кнуд Порс, герцог Галланда та Естонії
Діти: Гокон (-1350) Кнеут (-1350) Брігітта, дружина Йона Гафтхорссона
Генеалогія
Джерела Jerker Rosén: Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (1966) Nationalencyklopedin, Bokförlaget Bra Böcker AB, Höganäs (1992) Nordberg, Michael (1995). I kung Magnus tid. Norstedts. ISBN 91-1-952122-7.
Посилання