Ленінградське вище військово-політичне училище ППО імені Ю. В. Андропова (абревіатура ЛВВПУ ППО) (існувало 1967—1992рр.) — вищий військовий навчальний заклад, який готував офіцерів-політпрацівників військ протиповітряної оборони. Термін навчання становив 4 роки. По закінченні училища присвоювалося військове звання лейтенанта, кваліфікацію офіцера з вищою військово-політичною освітою і вручався диплом загальнорадянського зразка. З 1983 року почала присвоюватися кваліфікація з цивільної спеціалізації за спеціальністю «Вчитель історії СРСР і суспільствознавства». У військово-політичні училища приймалися військовослужбовці строкової і надстрокової служби, випускники суворовських і нахімовських училищ, прапорщики і мічмани, а також цивільна молодь з числа членів і кандидатів у члени КПРС і комсомольців, рекомендованих політорганом або районним (міським) комітетом ВЛКСМ, виявили бажання і придатних за станом здоров'я для служби в ЗС СРСР. Училище зробило 23 випуски (останній — 26 вересня 1992 р.), після чого училище було розформоване. На його територію було передислоковане Вільнюське вище командне училище радіоелектроніки ППО, на базі якого було створене Санкт-Петербурзьке вище військове училище радіоелектроніки. Училище розташовувалося у військовому містечку Горєлово (сел.Торики), Красносельський район Ленінграда.
Структура училища
Кафедри Історії КПРС Партійно-політичної роботи Марксистсько-ленінської філософії Наукового комунізму Політичної економії і військової економіки Військової педагогіки та психології Вищої математики Іноземних мов Фізичної підготовки і спорту Захисту від зброї масового ураження Автомобільної підготовки Загальної тактики і тактики військ ППО Військової історії і загальновійськових дисциплін Спеціальні кафедри (СК 1-4)
Відомі випускники Мироненко Петро Володимирович Рева Андрій Олексійович Кулик Сергій Леонідович Матковський Андрій Всеволодович
Примітки
Посилання