Тасліма Насрін (, 25 серпня 1962) — бенгальська письменниця-феміністка, правозахисниця, за фахом лікарка-гінекологиня. Борчиня за права жінок, відома критикою ісламу, за яку отримувала погрози від релігійних фундаменталістів та змушена емігрувати. Лауреатка Премія імені Сахарова, Премії Симони де Бовуар, премії Французької Республіки За права людини.

Життєпис Насрін народилася в сім'ї Раджаба Алі й Едуль Ари в місті Міменсінгх в 1962 році; її батько був лікарем, згодом і вона стала гінекологинею.

Після закінчення середньої школи в 1976 році і коледжу в 1978 році, вивчала медицину в медичному коледжі Міменсінгху, філії університету Дакки, який закінчила в 1984 році зі ступенем бакалавр медицини. У коледжі продемонструвала схильність до поезії, писала твори у поетичному журналі під назвою «Shenjuti». Після закінчення університету працювала деякий час в клініці планування сім'ї у Міменсінгху, потім практикувалася в гінекологічному відділенні лікарні Мітфорд і у відділенні анестезії лікарні медичного коледжу Дакки.

Насрін була одружена тричі: з бенгальським поетом (Рудра Мохаммад Шахідуллах), бангладеським журналістом (Наджімул Іслам Хан) і редактором (Мінар Махмуд).

Є почесною громадянкою Парижа.

Діяльність Працюючи гінекологинею, Насрін бачила багато історій зґвалтування, бачила, як розчаровуються жінки, народивши дівчаток, і тема утиску жінок стала основною в її творчості. Спочатку вона писала вірші, потім есе, врешті романи. Також видала відверті мемуари, заборонені в Бангладеш. Письменниця каже, що великий вплив на неї справили Вірджинія Вульф, Симона де Бовуар і Бегум Рокія.

Світову славу Насрін здобула в 1993 році, з публікацією напівдокументального роману «Lajja» («Ганьба») про переслідування індуїстів в Бангладеші (після того, як в 1992 році індуїстські фанатики в Індії зруйнували стародавню мечеть, побудовану, як вони вважали, на місці народження бога Рами).

Оскільки Насрін у книзі виступала за скасування шаріату, тобто права, заснованого на релігії, після виходу роману авторку переслідували та погрожували, в тому числі з фізичними нападами, роман вимагали заборонити.

В жовтні 1992 року одне фундаменталістське угрупування запропонувало нагороду за її смерть. У 1994 році проти Насрін порушили справу («за розпалювання ворожнечі»), доєднались інші загрози смерті, її називали «платною агенткою» антиісламістів. Сто тисяч демонстрантів кричали, що вона ренегатка, наймичка імперських сил, ще одне угруповання загрожувало випустити в місті отруйних змій, якщо її не стратять. Насрін вдалося втекти до Швеції, в 2004 року вона на кілька років переїхала до Індії (приїжджала у 2000 на презентацію книги, і тоді звучали заклики спалити її живцем), але після того, як знову почалися погрози (за голову письменниці було запропоновано 500 000 рупій в березні 2007, а в серпні 2007 обмежень на суму вже не робилося, а в листопаді в Колкаті, де вона жила, почалися такі заворушення проти неї, що довелося застосовувати армію. Насрін переїхала в Нью-Делі, де кілька місяців жила, по суті, під домашнім арештом), знову поїхала у Європу. Їй не вдалося більше побачити ні матері, ні батька.

У 2008 році Тасліму Насрін нагородили премією Симони де Бовуар, але вона відмовилася поїхати на церемонію нагородження в Париж, остерігаючись, що після її не впустять назад в Індію.

Їй все-таки вдалося повернутися в Індію, але жила в Нью-Делі, тому що уряд Західної Бенгалії в Калькутту її не пускав. У 2015 році, через погрози Аль-Каїди, емігрувала в Нью-Йорк.

Твори

Поезія Shikore Bipul Khudha (Голод в коріннях), 1986 The Game in Reverse: Poems and Essays by Taslima Nasrin (Гра у Зворотнє: вірші та есе Тасліми Нашрін), 1995 Nirbashito Bahire Ontore (Вигнанець всередині і зовні), 1989 Amar Kichu Jay Ashe Ne (Мені начхати), 1990 Atole Ontorin (Полонянка в безодні), 1991 Balikar Gollachut (Гра дівчат), 1992 Behula Eka Bhashiyechilo Bhela, 1993 Ay Kosto Jhepe, Jibon Debo Mepe, 1994 Nirbashito Narir Kobita (Вірші з вигнання), 1996 Jolopodyo (Водяні лілії), 2000 Khali Khali Lage (Відчувши порожнечу), 2004 Kicchukhan Thako (Погостювати), 2005 Bhalobaso? Cchai baso (Це твоя любов! або купа сміття!), 2007 Bondini (Полонений), 2008

Зібрання есе Nirbachito column (Вибрані колонки), 1990 Jabo na Keno jabo (Я не піду; навіщо це мені?), 1991 Noshto meyer noshto goddo (Зіпсована проза зіпсованої дівчини), 1992 ChoTo choTo dukkho kotha (Казка про тривіальні скорботи), 1994 Narir Kono Desh Nei (Жінки не мають вітчизни), 2007 Nishiddho (Заборонений),2014 Taslima Nasreener Godyo Podyo (Проза та поезія Тасліми Насрін), 2015

Романи Oporpokkho (Суперник) 1992 Shodh (Помста), 1992 (ISBN 978-81-88575-05-3) Nimontron (Запрошення) 1993 Phera (Повернення) 1993 Bhromor Koio Gia (Скажіть йому секрет) 1994 Forashi Premik (Французький коханець) 2002 Lajja (Ганьба), 1993 (ISBN 978-0-14-024051-1)

Оповідання Dukkhoboty Meye (Сумні дівчата), 1994 Minu, 2007

Автобіографія Amar Meyebela (Моє дівоцтво), 1999 Utal Hawa (Дикий вітер), 2002 Ka (Висловлювання), 2003 Dwikhondito (Спліт на двох), 2003 Sei Sob Andhokar (Все те темрява), 2004 Meyebela, My Bengali Girlhood — A Memoir of Growing Up Female in a Muslim World, 2002 (ISBN 1-58642-051-8) Ami Bhalo Nei, Tumi Bhalo Theko Priyo Desh, 2006.

Примітки

Посилання

Women's untold stories: Michael Deibert interviews with Taslima Nasrin For freedom of expression by Taslima Nasrin Bangladeshi Writer Wins UNESCO Madanjeet Singh Prize — IFEX