Чече́нська Респу́бліка (Чечня́; ; ) — суб'єкт Російської Федерації, створений 9 січня 1993 року внаслідок розділення Чечено-Інгуської АРСР на Чеченську Республіку та Республіку Інгушетія. Входить до складу Північно-Кавказького федерального округу. Де-факто на землях суб'єкту Чеченська Республіка до 2000 року існувало незалежне державне утворення Чеченська Республіка Ічкерія та Росія не контролювала території суб'єкту.
Столиця — місто Грозний.
Географія
Географічне положення Чеченська Республіка розташована на Північному Кавказі. Межує з Інгушетією на заході, Північною Осетією на північному заході, Ставропольським краєм на півночі, Дагестаном на сході, та Грузією на півдні.
Клімат Клімат континентальний. Середня температура січня від −3 °С на Терсько-Кумській низовині до −12 °С у горах, липня відповідно +25 °С і +21 °С. Опадів 300—1000 мм на рік. Вегетаційний період 190 днів (на Терсько-Кумській низовині).
Ґрунти Ґрунти на рівнині переважно лугові, каштанові і світло-каштанові, на височинних ділянках чорноземи, в долинах річок алювіальні та болотні, в горах гірсько-лісові та гірсько-лугові.
Флора та фауна На Терсько-Кумській низовині — полинно-солянкова рослинність, на зволожених ділянках — типчаково-ковиловий степ. На Чеченській рівнині — степова і лісостепова рослинність. У горах на висоті до 2200 м — широколистяні ліси, вище — субальпійські луки. Збереглося багато видів гризунів, плазунів. Із птиць зустрічаються — дрохва, дикі качки, гуси, у долинах річок — кавказький фазан. У горах — кам'яна та лісова куниці, бурий ведмідь, кабан, сарна, вовк, лісовий кіт та інші. На альпійських луках — гриф чорний, гірська індичка, кавказька тетеря.
Річки і озера
Основні річки Терек Сунжа Аргун
Найбільші озера Кезеной-Ам (чеч. Къоьвзанан Іам) — найбільше і найглибше озеро на Північному Кавказі Галанчеж (чеч. ГІалайн-ЧІожан Іам) Гехи-Ам (чеч. Гихтой-Іам) Чентий-ам (чеч. ЧІаьнтий-Іам)
Історія
До складу Російської імперії територія сучасної Чечні ввійшла 1859 року після 50-річної колоніальної війни. 1860 року за указом російського імператора Олександра ІІ у завойованих землях Північно-Східного Кавказу створили Терську область, до складу якої, зокрема, ввійшли Чеченський, Інгуський і Нагорний округи.
У березні 1920 р. Терська область була розформована новою більшовицькою владою, а Чеченський (об'єднаний з Ічкерійським) і Інгуський (об'єднаний з Нагорним) округи стали самостійними територіальними утвореннями. 20 січня 1921 року Чечня й Інгушетія разом з Карачаєво-Черкесією, Кабардино-Балкарією і Північною Осетією ввійшли в новостворену Горську АРСР.
30 листопада 1922 року з Горської АРСР була виділена Чеченська автономна область, а 7 листопада 1924 року й сама Горська АРСР була ліквідована.
1934 — створення Чечено-Інгуської автономної області (з 1936 АРСР). 1944 — депортація чеченців і інгушів переважно в Казахстан і Киргизстан за обвинуваченням у пособництві німецьким окупантам (хоча більшу частину ЧІАРСР німці не змогли окупувати). ЧІАРСР ліквідовано, частину її території приєднано до Дагестанської АРСР і Грузинської РСР, а на решті території утворено Грозненську область. 1957 — відновлення ЧІАРСР після повернення чеченців і інгушів із заслання.
1991 — проголошено фактично незалежну (хоч і ніким не визнану) Чеченську Республіку (згодом Чеченська Республіка Ічкерія) на чолі з президентом (1991–1996) Джохаром Дудаєвим, відділення її від Інгушетії, яка залишилася в складі Російської Федерації. Грудень 1994 — початок Першої чеченської війни, у ході якої РФ намагалася відновити контроль над Чечнею. Створено проросійський уряд на чолі з Доку Завгаєвим, у травні вбитий Джохар Дудаєв. Але у серпні 1996 чеченські партизани заволоділи містами Грозний (Джохар-Кала) і Гудермес, після чого (1997) між Ічкерією та федеральним керівництвом РФ були підписані Хасав'юртівські угоди, якими де-факто визнано незалежність ЧРІ, а з її території виведено російські війська. 1997 — президентом ЧРІ обраний Аслан Масхадов. Між чеченськими польовими командирами починаються конфлікти (Міжвоєнна криза в Чечні). 1999 — після серії таємничих вибухів у житлових будинках багатьох міст Росії почалася Друга чеченська війна, федеральні сили відновили контроль над більшою частиною території Чечні, главою проросійської адміністрації був призначений Ахмат Кадиров. 2002 — російськими спецслужбами отруєно Генерала збройних сил Чеченської Республіки ібн аль-Хаттаба. 2004 — після загибелі Ахмата Кадирова внаслідок терористичного акту новим президентом Чеченської Республіки став Алу Алханов. 2007 — після відставки Алу Алханова президентом (з 2010 року — главою) Чечні став Рамзан Кадиров, син Ахмата. 18 жовтня 2022 року Україна визнала Чечню як окуповану Росією і не визнає керівництво Рамзана Кадирова.
Територіальна суперечка з Інгушетією Головним предметом суперечки між Чечнею та Інгушетією є Сунженський район, який після розпаду Чечено-Інгуської АРСР кожна з республік вважає своїм. У момент розділу (1992) у Сунженському районі були засновано дві адміністрації — чеченська й інгуська, кожній з яких були підпорядковані населені пункти, заселені відповідно чеченцями й інгушами.
У черговий раз територіальна суперечка між Інгушетією та Чечнею спалахнула в 1997, коли президентом Чеченської Республіки — Ічкерії був Аслан Масхадов. Чеченська влада висловила обурення тим, що інгуська влада пересунула міліцейські пости в Сунженському районі на кілька кілометрів углиб чеченської території. Після зустрічі Аслана Масхадова з тодішнім президентом Інгушетії Русланом Аушевим конфлікт розв'язався мирно: інгуська сторона погодилася перенести міліцейські пости на колишнє місце.
10 березня 2003 голова адміністрації Чечні Ахмат Кадиров і президент Інгушетії Мурат Зязіков підписали протокол, згідно з яким у складі Чеченської Республіки перебуває Сунженський район із двома населеними пунктами — станицями Сірноводська й Асіновська, а інша частина Сунженського району залишається під юрисдикцією Інгушетії.
9 червня 2005 влада Чечні звернулися до повноважного представника президента РФ в Південному федеральному окрузі Дмитра Козака з проханням допомогти у визначенні адміністративної межі з Інгушетією.
Зараз цією проблемою займається спеціальна комісія, яка готує проєкт договору між двома республіками, аналогічний проєкту першочергових заходів щодо врегулювання осетино-інгуського конфлікту восени 1992 року, який навесні 2005 року було запропоновано підписати президентам Північної Осетії та Інгушетії.
24 квітня 2006 голова нижньої палати парламенту Чечні Дукваха Абдурахманов заявив про необхідність возз'єднання Чечні й Інгушетії, назвавши історичною помилкою ліквідацію Чечено-Інгуської АРСР на початку 1990-х. На його думку, лише возз'єднання дозволить урегулювати питання встановлення адміністративного кордону між двома республіками і юрисдикції Сунженського району. Із цією думкою згодний і колишній президент Чечні Алу Алханов. Керівництво Інгушетії, однак, виступає проти, не бажаючи втратити свого власного представництва у федеральних органах влади.
У серпні 2006 був оприлюднений указ президента РФ Путіна, згідно з яким у 2007–2008 роках із Чечні мали бути виведені дислоковані тут на тимчасовій основі підрозділи Міністерства оборони й МВС.
У Чечні залишили на постійній основі 46-a бригада внутрішніх військ (7 тис. осіб) і 42-a бригада Міністерства оборони (15 тис. осіб), а також Ітум-Калінський прикордонний загін (3 тис. осіб). Це вело до скорочення чисельності дислокованих у Чечні федеральних військ майже вдвічі. При цьому чисельність місцевого МВС і двох батальйонів внутрішніх військ «Південь» і «Північ», які сформовані з колишніх співробітників служби безпеки президента Чечні і є найбільш боєздатними підрозділами місцевих силових структур, становить близько 20 тис. осіб.
Населення
Загальні характеристики Чисельність населення — 1 576 552 особи (2025) Щільність населення — 97,49 осіб/км² (2025) Питома вага міського населення — 36,65 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: +13,7 (2020) Народжуваність, на 1000 осіб: 19,9 (2020) Смертність, на 1000 осіб: 6,2 (2020) Середнє число дітей на одну жінку — 2,537 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 73,00 (чоловіки — 70,53; жінки — 75,28) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1030 (2017)
+Чисельність населення, тис. осіб (2006— 2013) РікВсьогоМіськогоСільського 2006 1152,3 401,3751,0 2007 1172,0 409,8762,2 2008 1196,9 428,9786,0 2009 1224,4 439,0785,4 2010 1249,9 460,3789,6 2011 1275,1 445,2829,9 2012 1302,2 454,4847,8 2013 1324,8 461,2863,6
Вікова структура Розподіл населення за віковими групами за даними перепису 2010 року ЧечняРФ Молодше працездатного віку34,0 % 16,2 % Працездатного віку58,0 % 61,6 % Старше працездатного віку8,0 % 22,2 %
Рух населення Населення Чечні характеризується високою народжуваністю (19,9 на 1000 у 2020 р., перше місце серед суб'єктів РФ), одним з найнижчих коефіцієнтів смертності (6,2 на 1000 у 2020 р., третє місце після Інгушетії та ЯНАО) та найвищим коефіцієнтом природного приросту населення (+13,7 осіб на 1000 у 2020 р.)
+Коефіцієнти природного руху населення Чечні у 2007—2020 рр. Коефіцієнти (на 1000 осіб) 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Народжуваності 27,1 29,3 29,1 30,0 29,0 26,0 24,0 23,0 21,1 20,8 20,1 19,0 19,9 Смертності 4,7 4,5 5,3 5,6 5,3 5,4 5,0 4,8 4,7 4,6 4,2 4,3 6,2 Природного приросту +22,4 +24,8 +23,8 +24,4 +23,7 +20,6 +19,0 +18,2 +16,4 +16,2 +15,9 +14,7 +13,7
Етнічний склад населення
Абсолютну більшість населення становлять чеченці, проживають також росіяни, кумики, аварці, ногайці, інгуші. До депортації чеченців і наступного їхнього повернення в північних районах республіки росіяни й російськомовні (терські козаки) становили абсолютну більшість населення, у місті Грозному й басейні Сунжі їхня кількість також була значна. Довоєнне російське й російськомовне населення було змушене покинути територію Чечні в період правління Джохара Дудаєва в 1991–1994 р., і значна кількість загинула в період активних воєнних дій в 1994–1996 р.
На крайній півночі республіки розташовані історичні місця проживання ногайців, що утворюють із сусідніми районами в Ставропольському краї й Дагестані безперервний етнічний масив цього тюркського народу. +Історична динаміка етнічного складу населення ЧечніЕтноси 192619391959197019791989200220102021 чеченці 293 298 360 598 238 331 499 962 602 223 715 306 1 031 647 1 206 551 1 456 792 росіяни 103 271 157 621 296 794 329 701 309 079 269 130 40 645 24 382 18 225 кумики 2 217 3 305 6 865 7 808 9 591 8 883 12 221 12 184 аварці 830 2 904 4 196 4 793 6 035 4 133 4 864 4 079 ногайці 162 86 5 503 6 079 6 885 3 572 3 444 2 819 інгуші 798 4 336 3 639 14 543 20 855 25 136 2 914 1 296 1 100 вірмени 5 978 8 170 12 136 13 948 14 438 14 666 424 514 348 українці 11 474 7 071 11 947 11 608 11 334 11 884 829 415 154 Всього 436 070 559 942 600 397 914 383 1 002 230 1 084 433 1 103 686 1 268 989 1 510 824
+Історична динаміка частки основних етносів ЧечніЕтноси Частка, %192619391959197019791989200220102021 чеченці 67,3 64,4 39,7 54,7 60,1 66,0 93,5 95,1 96,4 росіяни 23,7 28,1 49,4 36,1 30,8 24,8 3,7 1,9 1,2 кумики 0,5 0,6 0,8 0,8 0,9 0,8 1,0 0,8 аварці 0,2 0,5 0,5 0,5 0,6 0,4 0,4 0,3 ногайці 0,0 0,0 0,6 0,6 0,6 0,3 0,3 0,2 інгуші 0,2 0,8 0,6 1,6 2,1 2,3 0,3 0,1 0,1 вірмени 1,4 1,5 2,0 1,5 1,4 1,4 0,0 українці 2,6 1,3 2,0 1,3 1,1 1,1 0,1