Бланка Баран-Бачинська (до шлюбу Гаврисевич; , ймовірно Жуличі, нині Золочівський район, Львівська область — , Мюнхен, Німеччина) — українська громадсько-політична діячка, організаторка галицького українського жіноцтва й голова української секції Жіночої Ліги Миру і Свободи, відома журналісткаУкраїнознавчий альманах / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Київ, 2009. — Випуск 6. — с. 83. — ISBN 978-966-2213-81-2.. У роки існування ЗУНР — членкиня Державної Ради.Культурно-громадські й національні діячки ; О.Луговий, Українське життя в Севастополі. Процитовано 27 травня 2018.
Життєпис Народилася у родині священника, ймовірно о. Юстина Гаврисевича, який також походив зі священничої сім'ї: його батько, о. Стефан Гаврисевич, ставши парохом у с. Жуличі, відновив і очолив місцевий осередок товариства Просвіта.
Після закінчення гімназії у Львові до 1918 року вивчала філософію у Львівському університеті. Ще студенткою вона увійшла до академічної громади та стала членкинею Головної управи Союзу українок у Львові. 1918 року одружилася з політичним діячем доктором Степаном Бараном14 серпня. Цього дня колись ; Олег Будзей, Вічний Камйянець, 13 серпня 2015.. Попри труднощі, перешкоди та нерозуміння поступово, але неухильно поряд з іншими діячами втілювала в життя ідеєю національного дошкільного виховання в ГаличиніІсторія педагогіки України. Розвиток дошкільного виховання у Галичині ; schoollib.com.ua. Процитовано 27 травня 2018..
Після арешту чоловіка польською владою разом із батьками та сестрою переїхала за Збруч. У роки визвольних змагань Бланка жила з родиною у Кам'янці-Подільському. Тут на початку серпня 1919 року з ініціативи Бланки Баранової, Іванни Одриної та Марії Струтинської зустрілися жінки Наддніпрянщини та Галичини і проголосили заснування «Союзу українок», що охопив жінок усіх частин України.Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 185. Також у Кам'янці Баран-Бачинська очолювала створений 26 липня 1919 року «Комітет галицьких українок» для допомоги біженцям, «раненим по шпиталях» і евакуйованим галичанамНагачевська 3.І. Педагогічна думка і просвітництво в жіночому русі Західної України (друга половина XIX ст. — 1939 р.) — Івано-Франківськ, 2007. — сс. 112—113. . У 1921 році громадська діячка вимушена була емігрувати до Відня, де прожила до 1924 року.
Упродовж 1921—1924 рр. мешкала з родиною у Відні. У 1921 році увійшла до складу української делегації на конгресі жіночої організації Міжнародної жіночої ліги миру й свободи, виголосила доповідь «Українці і Союз народів». Незабаром стала головою української секції Міжнародної ліги, обстоювала на закордонних форумах права українців у Галичині. Була заступницею голови Української національної жіночої ради у 1921—1924 роках, яка ставила перед собою мету об'єднати діяльність українок, що жили в еміграції.
У 1924 році повернулася до Львова. Тут продовжила свою діяльність як голова української секції Міжнародної ліги миру й свободи (до 1939 року), стала організаторкою, а згодом і головою жіночої секції при Українському національно-демократичному об'єднанні (1926—1939).
У ці роки Баран-Бачинська друкувала в українських виданнях, зокрема в «Ділі», «Громадському голосі» статті про міжнародний жіночий рух, роботу українських жіночих організацій в еміграції.
У 1939 році вдруге одружилася — з журналістом і громадським діячем Василем Бачинським.
У 1944 році емігрувала до Німеччини, де продовжила громадську діяльність. 1946 року була серед засновниць Об'єднання українських жінок у Верісгофені, очолювала делегатури організації в Траунштайні та Інґольштадті. Входила до головної управи Об'єднання українських жінок Німеччини.
Після смерті чоловіка 1956 р. переїхала до Мюнхена. Належала до секції журналісток Світової федерації українських жіночих організацій.
Померла 14 серпня 1971 року.
Примітки
Джерела Баран Блянка // — Т. 1. — С. 90. 5 жінок в історії України, які залишаються невідомими ; Уляна Мовчан, ukrainky.biz, 2 липня 2016. Блянка Баран-Бачинська: З нагоди 40-ліття громадської праці. Наше життя. 1968. № 5