Геологічна структура Південно-Африканської Республіки представляє винятковий інтерес для науки завдяки унікальній повноті стратиграфічного розрізу, що охоплює майже чотири мільярди років еволюції літосфери. Основу регіону становить архейський Каапваальський кратон — один із найдавніших і найстабільніших блоків земної кори на планеті. Тривалий тектонічний розвиток, масштабні магматичні процеси, метаморфізм та унікальні астроблеми зумовили формування тут найбільших у світі металогенічних провінцій. Дослідження геологічної будови країни дозволяє реконструювати процеси ранньої диференціації речовини Землі, зародження біосфери та закономірності утворення гігантських родовищ стратегічної мінеральної сировини.

Геологічна будова

На території ПАР виділяється декілька великих тектонічних структур, стабілізованих в різні епохи докембрію. Найбільша структура — архейський Капваальський кратон, обрамований різновіковими докембрійськими складчастими поясами: Лімпопо (на півночі), Кронберґ і Гарієп (на заході), Намакваленд (на півдні-заході). На сході вздовж кордону з Мозамбіком кратон обмежений вулканогенною монокліналлю Лебомбо, що є бортом верхньо-палеозойсько-кайнозойського периконтинентального прогину. Вздовж південній околиці Африки Капваальський кратон примикає до Капського складчастого пояса (ранній мезозой). Фундамент Капваальського кратона складений мігматито-ґнейсами (понад 3,8 млрд років) і ранньоархейськими зеленосланцевими вулканогенно-осадовими гірськими породами (3,4—3,1 млрд років), з якими пов'язані родовища руд стибію і золота. Фундамент кратона виступає в крайових західних і східних підняттях, а на іншій території він перекритий пологими відкладами докембрію і верхнього карбону — нижньої юри (система Карру), які виповнюють глибоку синеклізу. Відклади чохла (верхній архей і ниній протерозой) містять дуже багате золото-уранове (система Вітватерсранд), залізо-марганцеве і азбестове зруденіння.

Докембрійські відклади чохла утворюють великий субширотний прогин (1650×350 км) прорваний в його найбільш глибокій частині величезним Бушвельдським комплексом. З останнім пов'язані унікальні родовища хромітів, платинових, нікелевих, залізо-титанових, ванадієвих та олов'яних руд. На півненному кратону породи фундаменту і Бушвелдського комплексу включають карбонатити (2—1,5 млрд років), які містять багате мідне і фосфатне зруденіння. На південно-східному кратону докембрійські і перекриваючі їх континентальні пізньокам'яновугільні — пермські відклади прорвані численними кімберлітовими алмазоносними трубками в основному пізнього тріасу та юри. Відклади системи Карру вміщають великі вугільні басейни, а на півдні синеклізи з дайками юрських діабазів пов'язане мідно-нікелеве зруденіння.

Складчастий пояс Лімпопо лише частково заходиться в межах ПАР (тільки південний край поясу). Він представлений гнейсовим комплексом катархею (понад 3,8 млрд років) і анортозит-амфіболіто-параґнейсовими товщами нижнього архею, які містять мармури та кварцити. Метаморфічні комплекси поясу розтяті поздовжніми древніми і молодими розломами (мідне зруденіння) і прорвані юрськими і крейдовими інтрузіями лужних порід. Між молодими розломами в прогинах залягають осадові і вулканогенні породи верхнього карбону-тріасу. Архейські ґнейси містять родовища графіту, вермикуліту, корунду, кіаніту і силіманіту.

У будові Намаквалендського пояса головне значення має архейський ґнейсовий комплекс, в якому розташовані роз'єднані синклінорні зони, складені кварцит-амфіболіто-ґнейсовими гірськими породами нижнього протерозою (мідне і мідно-поліметалічне зруденіння). У західному широтному сегменті пояса древні породи прорвані мідноносними норитами і рідкіснометалічними пегматитами.

Складчастий пояс Кронберґ, одного віку з Намаквалендським, складений гірськими породами нижнього протерозою, але на відміну від останнього не зазнав термотектогенезу. Розташований між ними кратон Калахарі перекритий переважно відкладами пізнього протерозою і верхнього палеозою. Фундамент кратону, прорваний пізньопротерозойськими лужними масивами і карбонатитами. Складчастий пояс Гарієп, що зрізає вздовж Атлантичного узбережжя Намаквалендський пояс, складений вулканогенно-осадовими і теригенно-карбонатними товщами верхнього протерозою.

У будові Капського поясу беруть участь осадові товщі верхнього протерозою, палеозою і тріасу. Протерозойські породи, прорвані докембрійськими гранітами, виступають тільки у вузьких горстах. У дрібних ґрабенах залягають мілководні морські і континентальні осади верхньої юри і нижньої крейди.

Див. також Гідрогеологія Південно-Африканської Республіки Корисні копалини Південно-Африканської Республіки Гірнича промисловість Південно-Африканської Республіки Історія освоєння мінеральних ресурсів Південно-Африканської Республіки Економіка Південно-Африканської Республіки

Література

Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.

Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Anderson, J. M., Kohring, R. & Schlüter, T. (1998): Was Insect Biodiversity in the Late Triassic Akin to Today? — A Case Study from the Molteno Formation. — Entomologia Generalis 23 (1/2), 1-13; Stuttgart. Macrae, C. (1999): Life etched in stone. Fossils of South Africa. — Geol. Soc. South Africa (ed.), 1-305; Johannesburg. Tankard, A. J., Jackson, M. P. A., Eriksson, K. A., Hobday, D. K., Hunter, D. R. & Minter, W. E. L. (1982): Crustal Evolution of Southern Africa. — 1523; Springer, Berlin, Heidelberg. Truswell, J. (1970): An introduction to the historical geology of South Africa. — I–X, 1-167; Pursell, Cape Town, Johannesburg, London. Viljoen, M. J. & Reimold, W. U. (1999): An Introduction to South Africa᾽s Geological and Mining Heritage. I–VII, 1-193; Mintek, Randburg. </div>

Посилання

Council for Geoscience (CGS) Geological Society of South Africa (GSSA)