Межа бідності — мінімальний рівень доходу, який вважають адекватним у певний країніRavallion, Martin Poverty freak: A Guide to Concepts and Methods. Living Standards Measurement Papers, The World Bank, 1992, p. 25. На практиці, подібно до визначення бідності, офіційне або загальне розуміння межі бідності істотно вище в розвинутих країнах (з ІЛР менш як 0.700), ніж у країнах, що розвиваютьсяHagenaars, Aldi & de Vos, Klaas The Definition and Measurement of Poverty. Journal of Human Resources, 1988Hagenaars, Aldi & van Praag, Bernard A Synthesis of Poverty Line Definitions. Review of Income and Wealth, 1985.
Поріг бідності вперше запровадили у 1990 році: тоді бідною вважалася людина, яка живе менш ніж на один долар на деньSachs, Jeffrey D. The End of Poverty 2005, p. 20. У жовтні 2015 року Світовий банк оновив міжнародну межу бідності до $1.90 на день. Більшість науковців згодні, що вона краще віддзеркалює сьогоднішню дійсність, зокрема, новий рівень цін в країнах, що розвиваються. У 2008 році Світовий банк визначив показник (переглянутий переважно через інфляцію) в розмірі $1.25 за паритету купівельної спроможності (ПКС) станом на 2005 рікRavallion, Martin; Chen Shaohua & Sangraula, Prem Dollar a day The World Bank Economic Review, 23, 2, 2009, pp. 163—184. Згідно з прогнозами Світового банку, випущеними 2015 року, частка світового населення, що живе в умовах крайньої бідності, становила нижче від 10 %.
Поступово межу бідності піднімали: $2,15, $3,65, $6,85З. 2024 року межа бідності зросла: - для країн з низьким доходом - з $2,15 до $3 на день; - для країн з доходом нижче за середній - з $3,65 до $4,20 на день; - для країн з доходом вище середнього - з $6,85 до $8,30 на день.
Україна за класифікацією Світового банку входить до категорії країн з рівнем доходу вище середнього. Але бідність - все ще повсякденна реальність для мільйонів українців.
У квітні 2025 року Опендатабот повідомив, що в Україні налічується понад 10 мільйонів пенсіонерів. Ось як розподіляється розмір їхніх пенсій: - 32,3% отримують від 3 до 4 тисяч гривень, - 28,9% - від 5 до 10 тисяч, - 20,4% - від 4 до 5 тисяч, - 3,9% - від 2 до 3 тисяч, - і тільки 14,5% отримують понад 10 тисяч гривень.
Таким чином, за міжнародними стандартами, лише 14,5% українських пенсіонерів живуть вище оновленої межі бідності. Це 1,5 мільйона осіб. Решта - близько 8,8 мільйона літніх громадян - перебувають за її межамиСвітовий банк встановив новий поріг бідності: понад 8 мільйонів українських пенсіонерів опинилися за межею // DneprNews — 17.06.2025,Світовий банк почав рахувати бідність по-новому: як "вписуються" українці в міжнародні рамки // From-UA — 18.09.2025.
Україна має вищий показник бідності, ніж Косово (25%), а також випереджає такі країни як Гватемала, Марокко, Бангладеш, Індія, Шрі-Ланка, Узбекистан та КиргизстанДзюба Марія. Оновлений поріг бідності: Україна опинилася серед лідерів за зростанням злиднів // Вікна — 12.06.2025.
Рівень бідності в країнах Європейського Союзу За даними Євростату середній рівень бідності у структурі кількості населення країнах ЄС у 2024 році становив 21%. Рейтинг країн Європи за рівнем кількості бідних очолювали Болгарія (30,3%), Туреччина (30,4%) та Румунія (27,9%). Тут низькі зарплати, нерівність доходів і слабкі соціальні програми створюють серйозні економічні труднощі для населення. У Греції (26,9%) та Іспанії (25,8%) проблему посилювали наслідки боргової кризи 2008-2014 років, а високе безробіття серед молоді ускладнювало можливості накопичення капіталу для нового поколінняКовальова Анастасія. Сумний рейтинг: які країни ЄС лідирують за рівнем бідності (інфографіка) // Фокус — 15.09.2025. До десятки країн з високим рівнем бідності також увійшли Литва (25,8%), Латвія (24,3%), Італія (23,1%), Естонія (22,2%) та Хорватія (21,7%). У Німеччині показник становить 21,1%, що лише дещо перевищує середньоєвропейський рівень (21,0%), але тут відчутний контраст між багатшим заходом і менш розвиненими східними землями.
ТОП-10 країн ЄС за найвищим рівнем бідності (2024 рік): Туреччина 30,4% Болгарія 30,3% Румунія 27,9% Греція 26,9% Іспанія 25,8% Литва 25,8% Латвія 24,3% Італія 23,1% Естонія 22,2% Хорватія 21,7%Романенко Вікторія. ТОП-10 найбідніших жителів Європи: хто вони // Dengi.ua — . Найкращі результати зафіксовано в Центральній Європі. Чехія має найнижчий рівень бідності — лише 11,3%, далі йдуть Словенія (14,4%) і Нідерланди (15,4%). У цих країнах високі доходи населення поєднуються з ефективними соціальними програмами, що дає змогу успішно пом'якшувати фінансові ризики. Також скандинавські країни розташовуються поблизу середнього показника по ЄС: Фінляндія (16,8%), Швеція (17,5%) та Данія (18,0%).Кравцев Сергій. Які країни ЄС зараз найбідніші: оновлений рейтинг // Comments.ua — 18/09/2025.
ТОП-10 країн ЄС з найнижчим рівнем бідності (2024 рік): Чехія — 11,3%; Словенія — 14,4%; Нідерланди — 15,4%; Норвегія — 15,7%; Польща — 16,0%; Ірландія — 16,7%; Фінляндія — 16,8%; Австрія — 16,9%; Кіпр — 17,1%; Швеція — 17,5%Рейтинг країн Європи за рівнем бідності (інфографіка) // Finance.ua — 14.09.2025.
Визначення Межу бідності зазвичай визначають шляхом знаходження загальної вартості всіх основних ресурсів, що доросла людина споживає в середньому за один рікPoverty Lines — Martin Ravallion, in The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition, London: Palgrave Macmillan. Найбільшою з цих витрат, як правило, є орендна плата за проживання у квартирі, тож історично, економісти звертали особливу увагу на ринок нерухомості і ціни на житло, як на сильний чинник впливу на межу бідності. Часто до уваги беруть окремі обставини, наприклад, чи є особа одним з батьків, людиною похилого віку, дитиною, перебуває в шлюбі т. д. Поріг бідності може коригуватися щороку.
Історія , який започаткував дослідження бідності в Лондоні на рубежі 20-го століття, популяризував ідею межі бідності, концепцію, яку спочатку задумав Alan Gillie, 'The Origin of the Poverty Line', Economic History Review, XLIX/4 (1996), 726. Бут встановив межу на рівні від 10 до 20 шилінгів (£1) на тиждень, яку він вважав мінімальною сумою, необхідною для сім'ї з 4 або 5 осіб, щоб прогодуватисяDavid Boyle — The Tyranny of Numbers p. 116. (1871—1954), британський соціологічний дослідник, громадський діяч і промисловець, опитав заможні сім'ї в Йорку, і накреслив межу бідності з погляду мінімальної щотижневої суми грошей, «необхідної для забезпечення сімей… всім необхідним для здорового життя», серед якого паливо і електроенергія, квартплатня, їжа, одяг і предмети побуту та особисті речі. Спираючись на дані тогочасних провідних світових дієтологів, він розрахував найдешевшу ціну їжі з мінімальною кількістю калорій так щоб харчування було збалансованим, перш ніж людина захворіє або втратить вагу. Він прийшов до висновку, що 27.84 % від загальної чисельності населення Йорку жили нижче розрахованої в такий спосіб межі бідності page 298. Цей показник відповідає результату, який Чарльз Бут отримав для Лондона, і, таким чином, заперечує думку, поширену в той самий час, що крайня бідність була проблемою, характерною лише для Лондона і не набула поширення на решті території Великої Британії. Раунтрі відрізняв первинну бідність, у кого не було доходів, і вторинну бідність, ті, хто мав достатній дохід, але витратив його на щось інше (1901:295-6).
Абсолютна бідність Абсолютна бідність — це рівень бідності з точки зору мінімальних вимог, необхідних, щоб дозволити собі мінімальні норми продуктів харчування, одягу, медичного обслуговування та забезпечення житлом. Для того, щоб бути абсолютною, межа повинна бути однаковою в різних країнах, культурах, так і на різних технологічних рівнях. Таке абсолютне вимірювання повинно дивитися тільки на індивідуальну спроможність споживати, і повинно бути незалежним від будь-яких змін у розподілі доходів. Інтуїція позаду абсолютної межі полягає в тому, що просте виживання вимагає по суті таку ж кількість ресурсів у всьому світі і що стосовно кожного потрібно застосовувати ті ж стандарти, якщо проводити коректне порівняння політики і прогресу. Зверніть увагу, що якщо всі реальні доходи в економіці збільшується, а розподіл доходів не змінюється, то абсолютна бідність буде скорочуватися.
Вимірювання бідності за абсолютною межею має ту перевагу, що застосування одного й того самого стандарту в різних місцях і періоди часу полегшує порівняння. З іншого боку, воно має той недолік, що будь-який абсолютний поріг бідності якоюсь мірою довільний; кількість матеріальних благ, необхідних для виживання, не є однаковою в різних місцях і часові періоди. Наприклад, людина, яка живе в далекій Північній Скандинавії потребує джерело тепла в холодні місяці, тоді як людина, що живе на тропічному острові, ні.
Цей тип вимірювання часто протиставляють показникам відносної бідності (див. нижче), які визначають окремих осіб або сімей як «бідні», не порівнюючи їх з нерухомою точкою мінімуму, але, порівнюючи їх з іншими представниками досліджуваної спільноти.
Поняття абсолютної бідності також інколи використовують як синонім крайньої бідності. Абсолютна бідність-це відсутність достатніх ресурсів для забезпечення основних життєвих потреб.
Згідно з декларацією ООН, підписаною на Всесвітньому саміті з соціального розвитку в Копенгагені в 1995 році, абсолютна бідність-це «стан, що характеризується серйозним позбавленням основних потреб людини, в тому числі продовольства, чистої питної води, санітарії, охорони здоров'я, житла, освіти та інформації. Вона залежить не лише від доходів, але й від доступу до послуг».
Документ Девіда Гордона «показники бідності і голоду», для Організації Об'єднаних Націй, далі визначає абсолютну бідності як відсутність будь-яких двох з наступних восьми основних потреб: Їжа: Індекс маси тіла повинен перевищувати 16. Безпечна питна вода: вода не повинна надходити виключно з річок та ставків, і повинна бути доступною неподалік (менш ніж за 15 хвилин ходьби в одну сторону). Санітарні об'єкти: туалети або вбиральні повинні бути доступні в або біля будинку. Здоров'я: повинно бути доступним лікування від серйозних захворювань і вагітності. Житло: будинки повинні містити менш як чотири особи в кожному номері. Підлоги не повинні бути зроблені з бруду, мулу або глини. Освіта: кожна людина повинна відвідувати школу, або навчитися читати в інший спосіб. Інформація: всі повинні мати доступ до газет, радіо, телевізора, комп'ютера, або телефону вдома. Доступ до послуг: цей пункт Гордон не визначив, але зазвичай його використовують щоб показати повний арсенал: освіту, охорону здоров'я, правові, соціальні та фінансові (кредитні) послуги.
Наприклад, людина, яка живе в будинку з земляною долівкою є строго позбавленою укриття. Людина, яка ніколи не відвідувала школу і не вміє читати, вважається позбавленою освіти. Людина, яка не має газети, радіо, телебачення, комп'ютера або телефону є такою, що відчуває гостру нестачу інформації. Всі люди, які відповідають будь-яким двом із цих умов – наприклад, вони живуть в будинках з глинобитними підлогами і не вміють читати – вважається, що живуть в абсолютній бідності.
Базові потреби