Ге́рхард Ме́нцель (; 29 вересня 1894, Вальденбург, зараз Нижньосілезьке воєводство, Польща — 4 травня 1966, Комано, Швейцарія) — німецький сценарист. За час своєї кінокар'єри (1933—1965) написав сценарії до 38 фільмів.
Біографія Герхард Менцель народився 29 вересня 1894 року у Вальденбурзі (зараз Валбжих, Нижньосілезьке воєводство в Польщі). Його батько, Пауль Метцель, був власником кінотеатру. Після закінчення школи вивчав банківську справу, потім навчався музиці. У 1916—1918 роках служив солдатом на фронтах Першої світової війни. Після війни працював банківським клерком. У 1922—1925 роках Менцель працював у ювелірному магазині у Вальденбурзі. У 1925 році він купив кінотеатр в Боґушув-Ґорце, де демонстрував німі фільми в музичному супроводі на фісгармонії.
Наприкінці 1920-х років Герханд Менцель зайнявся літературною діяльністю. У 1927 року він отримав літературну Премію Клейста за свою п'єсу «Тобогган» (). Написав ще декілька п'єс, які були поставлені на престижних берлінських театральних сценах.
У жовтні 1933 року Менцель був одним з 88 письменників, які підписали «обітницю вірності» Адольфу ГітлеруErnst Klee: Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945, S. Fischer, Frankfurt am Main 2007. , с. 405..
Найбільшої слави Герхард Менцель здобув як кіносценарист. Перший його сценарій до фільму Світанок (заснований на військовому щоденнику командира підводного човна U 202 у Першій світовій війні і письменника Едгара фон Шпігеля)Vgl. Nils Grosch (Hrsg.): Aspekte des Modernen Musiktheaters in der Weimarer Republik. Waxmann Verlag, Münster 2004, S.268; Jörg Friedrich Vollmer: Imaginäre Schlachtfelder. Kriegsliteratur in der Weimarer Republik — eine literatursoziologische Untersuchung. Dissertation, Freie Universität Berlin 2003 (Kapitel 5, S.413) Online-Ausgabe був присвячений німецьким військовим героям-підводникам. З 1939 року Менцель жив у Відні. Як сценарист найчастіше працював з режисером Густавом Учицкі, написавши, зокрема, сценарії таких його пропагандистських фільмів, як «Біженці» (за своїм однойменним романом) (1933) та «Повернення додому» (1941). У 1939 році Менцель адаптував для кіно повість О. Пушкіна «Станційних доглядач» під назвою «Поштмейстер» (1940, реж. Г. Учицкі).
Після Другої світової війни продовжував працювати сценаристом у Західній Німеччині. Виступив співавтором сценарію фільму Віллі Форста «Грішниця» з Гільдеґард Кнеф у головній ролі, який викликав негативну реакцію у суспільстві через відверто підняту у стрічці тему самогубства.
Герхард Менцель помер 4 травня 1966 році у швейцарському Комано на 72-му році життя.
Фільмографія
Сценарист Рік Назва українською Оригінальна назва Примітки Світанок Morgenrot || |- | Біженці || Flüchtlinge На краю світу Au bout du monde || |- | Молодий барон Нойхауз || Der junge Baron Neuhaus Травневі ніч Nuit de mai || |- |rowspan="2"||| Баркарола || Barcarole Дівчина Йоганна Das Mädchen Johanna || |- |rowspan="2"||| Готель «Савой», 217 || Savoy-Hotel 217 Холодна кров Unter heißem Himmel || |- |rowspan="2"||| Фонтани у вогні || Puits en flammes Хабанера La Habanera || |- |rowspan="3"||| Роберт Кох, переможець смерті || Robert Koch, der Bekämpfer des Todes автор ідеї Жінка в потоці Frau im Strom || |- | Материнська любов || Mutterliebe Поштмейстер Der Postmeister || |- | На все життя || Ein Leben lang Повернення додому Heimkehr || |- |rowspan="2"||| Великий Король || Der große König Доля Schicksal || |- |rowspan="2"||| Пізнє кохання || Späte Liebe Відень 1910 року Wien 1910 || |- |rowspan="2"||| Погляд назад || Ein Blick zurück Серце має мовчати Das Herz muß schweigen || |- |rowspan="2"||| Друзі || Freunde Життя триває Das Leben geht weiter || |- |rowspan="2"||| Грайливе життя || Verspieltes Leben На шляху до безодні Uçuruma dogru || |- ||| Грішниця || Die Sünderin Світло любові Das Licht der Liebe || |- |rowspan="2"||| Гануссен || Hanussen Дуня Dunja || |- ||| Я шукаю тебе || Ich suche dich Володар без корони Herrscher ohne Krone || |- |1965|| Поштмейстер || De postmeester адаптація / телевізійний
Примітки
Посилання