Ока, () — річка в Азії, у південно-західній частині Східного Сибіру, протікає територією Бурятії та Іркутської області Росії. Ліва притока Ангари. Належить до водного басейну річки Єнісей → Карського моря.

Географія Витік річки Оки починається з невеликого озера Окинське, на Окинському плато у Східних Саянах, за 23 км північ від найвищої гори Східних Саян Мунку-Сардык (3491 м), на висоті близько 1944 м над рівнем моря. Тече територією Бурятії та Іркутської області, спочатку в міжгірській улоговині, потім у вузькій долині, перетинає Саянський хребет, утворюючи пороги третьої та четвертої категорії складності. Нижня течія розташована на Іркутсько-Черемхівській рівнині. Впадає у Братське водосховище Ангари, підпір від якого поширюється більш ніж на 300 км від природного русла річки.

Спочатку річка, в основному тече на північ — північний захід, в районі улусу Хара-Хужир — повертає на північний схід, та у звивистому руслі впадає в затоку Ока, яка через кілька десятків кілометрів вливається в Братське водосховище (), навпроти закинутого поселення Омський, на висоті в 401,7 м над рівнем моря, за іншими даними поблизу села Большеокинського ()Аркуш карти N-47-06. Масштаб: 1 : 200 000.. У нижній течії ширина русла річки доходить до 200—230 метрів, при глибині до 5,0 метри і швидкості потоку — до 1,4 м/с. Ширина затоки Ока, вище поселення Омського доходить до 5-ти кілометрів, а між Омським і селом Большеокинським — до 17 км.

Довжина річки — 630 км. Від витоку річки Оки до природного русла Ангари, довжина річки становила б понад 900 км. Площа басейну — . Повне падіння рівня русла річки, від витоку до гирла, становить 1542 м, що відповідає середньому похилу русла — 2,45 м/км.

Сплав по Оці і її притоках — популярний маршрут у туристів-водників. Судноплавна у пониззі.

Гідрологія Живлення річки змішане: снігове, дощове та підземне, з перевагою дощового. Замерзає в кінці жовтня — початку листопада, розкривається в кінці квітня — початку травня. Повінь влітку з високими дощовими паводками.

Середньорічна витрата води за період спостереження протягом неповних 29 років (1962–1990) на станції в селі Усть-Када, за 36 км від гирла, становила 270 м³/с для водного басейну , що відповідає 98 % від загальної площі басейну річки, яка становить . Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 255,18 міліметри на рік, яка є доволі великим значенням.

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив (у березні), що відповідає 4,7 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить майже — і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив (у межень лютого 1976 року), а абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) — (в період повені липня 1984 року).

Притоки Сама річка Ока приймає понад шість десятків приток, довжиною понад 10 км, ще понад півтора десятка впадає в затоку Ока. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 18, з них понад 100 км — 8 (від витоку до гирла):Дані державного водного реєстру Російської Федерації Валідатор водних об'єктів річки Оки. Процитовано: 15-12-2016 + Назва притоки Довжина,(км) Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла р. Оки, (км) Витрата води,(м³/с)  Хоре 55 597  Боксон (Урдо-Боксон) 50 587  Сорок 58 557  Диби (Дви) 100 1510 519  Тисса 117 3020 501  Сенца 65 485  Жом-Болок 50 466  Хойто-Ока 108 2430 372  Урда-Ока 67 371  Тагна (Хор-Тагна) 158 2550 178  Зима 207 4460 139  Кимильтей 141 3220 92  Ія 484 18100 76 150,17 ()  Буря 77 813 69  Алка 93 989 62 Затока Ока  Чама 58  Уда (Пряма Уда) 55 692  Оса 113 1820

Населенні пункти Басейн і береги річки малонаселені, з густотою заселення від 0,2 осіб/км² у верхів'ї, до 3,6 осіб/км² в середній течії і 1,7 осіб/км² у пониззі. На берегах розташовано до чотирьох десятків населених пунктів, найбільші з яких — село Орлик (2555 осіб, 2010), місто Зима ( особи, 2016), місто Саянськ ( осіб, 2016), села Уян (1097 осіб, 2012) та Барлук (1104 особи, 2012), частина з яких нежилі, споруди зимників та мисливські будиночки (від витоку до гирла): селища Усть-Хоре (нежиле), Усть-Боксон, улуси Сорок, Хурга, село Орлик, улус Хара-Хужир, села Саяни, Хужир, улус Алаг-Шулун, населені пункти Правий Сарам (нежиле), Лівий Сарам, Бахвалово (нежиле), Верхньоокинський, Окинські Сачки (нежиле), села Масляногорськ, Новолітники, Тагна, Покровка, місто Зима, нп Ока-2, села Ухтуй, Нори, Мордино, Підгорна, місто Саянськ, села Перевоз, Баргадай, Уян, Красний Яр, Усть-Када, Нова Када, Барлук, селища Окинський, село Заваль, селище Панагино, Наратай, Туковський (нежиле), Октябрськ, Тинкоб.

Острови Русло Оки, особливо у пониззі, всіяне великою кількістю островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Кулгунай (2,3 км²), Шехолай (7,5 км²), Коний (1,8 км²), Черемховий Куст (2,7 км²), Брюшина (3 км²), Калачов (0,8 км²), Отай (6,5 км²), Прорва (1,7 км²), Вел. Бударейський (0,9 км²), Толстяк (1,1 км²), Домашній (0,51 км²), Листвяничний (0,65 км²), Каштак (0,5 км²), Абрамик (0,46 км²), Солдатик (0,2 км²), о-ви Листвяничні (0,5 км²), о-ви Матюшкин та Парфенов (0,2+0,1 км²), Таловик (0,55 км²)Космознімки. Супутникова карта Росії.

Див. також Найдовші річки Росії

Примітки

Посилання

Maps for the world / Карти всього світу

Ліві притоки Ангари

→ → Кітой → → Ока → → Ія → →