Цитіпаті (Citipati, зі санскриту «господар похоронного вогню») — рід овірапторових динозаврів. Жили у пізній крейді, єдині залишки цитіпаті знайдено на території сучасної Монголії, у пустелі Гобі. Це один з найвідоміших овірапторидів, через кількість добре збережених скелетів, зокрема декількох екземплярів, знайдених над кладками яєць у позиції висиджування. Ці зразки допомогли підтвердити зв'язок між непташиними динозаврами і птахами.

Опис Цитіпаті були завдовжки приблизно 3 метри. Це найбільші після гігантораптора відомі овірапториди. Як і в решти овірапторидів, цитіпаті мали довгу шию та короткий хвіст (порівняно з більшістю інших тероподів). Череп короткий, пневматичний (усіяний отворами у кістковій структурі) і закінчувався міцним, беззубим дзьобом. Можливо найбільшою особливістю Citipati був високий гребінь, схожий до таких у сучасних казуарів. Гребінь був порівняно низьким у типового виду, C. osmolskae, та вищим і тупішим в екземпляра, якому ще не унікальну назву (тимчасово названий Citipati sp.).

Назва Назва Citipati складена зі слів на санскриті citi, що означає «похоронний вогонь, вогонь для кремації» та pati, що означає «хазяїн». У фольклорі тибетських буддистів, цитіпаті називалися двоє аскетів, яких обезголовив злодій, поки ті були глибоко у трансі . Цитіпаті часто зображаються як пара танцюючих скелетів, оточених полум'ям, звідси назва добре збережених овірапториних скелетів. Типовий вид Цитіпаті, Citipati osmolskae, названий Clark et al., в честь Halszka Osmólska, видатного палеонтолога, який спеціалізувався на овірапторидах та інших монгольських тероподахClark, J.M., Norell, M.A., & Barsbold, R. (2001). «Two new oviraptorids (Theropoda: Oviraptorosauria), upper Cretaceous Djadokhta Formation, Ukhaa Tolgod, Mongolia.» Journal of Vertebrate Paleontology 21(2):209-213., June 2001..

Палеобіологія

Гніздування, яйця, та ембріони

Як мінімум чотири екземпляри Citipati знайдено у позиції висиджування, найвідоміший з яких, великий екземпляр на прізвисько «Велика Матуся», був вперше анонсований у 1995Norell, M.A., Clark, J.M., Chiappe, L.M., and Dashzeveg, D. (1995). «A nesting dinosaur.» Nature 378:774-776., описаний у 1999Clark, J.M., Norell, M.A., & Chiappe, L.M. (1999). «An oviraptorid skeleton from the Late Cretaceous of Ukhaa Tolgod, Mongolia, preserved in an avianlike brooding position over an oviraptorid nest.» American Museum Novitates, 3265: 36 pp., 15 figs.; (American Museum of Natural History) New York. (5.4.1999)., та віднесений до роду Citipati у 2001. Усі ці екземпляри, що гніздились, розташовані зверху кладок яєць, з кінцівками, розставленими симетрично на сторонах кладки, передні кінцівки прикривали периметр кладки. Ця поза використовується сьогодні тільки птахами і підтримує поведінковий зв'язок між птахами та тероподами. Висиджувальна позиція Citipati також підтримує гіпотезу про те, що овірапториди мали оперені передні кінцівки. Руки, які розгортаються уздовж боків гнізда, не могли б покрити собою усіх яєць, якби вони не мали покриття з пір'яPaul, G.S. (2002). Dinosaurs of the Air: The Evolution and Loss of Flight in Dinosaurs and Birds. Baltimore: Johns Hopkins University Press..

Оскільки закам'янілі яйця динозаврів є рідкісними, яйця цитіпаті та овірапторидів загалом є досить відомими. Разом з чотирма відомими висиджуючими екземплярами в пустелі Гобі було відкрито десятки ізольованих овірапториних гнізд. Яйця Citipati за формою подібні до витягнутих овалів і за текстурою та структурою шкаралупи нагадують яйця страусинових. У гнізді вони зазвичай лежали концентричними колами (до 3 шарів), а весь виводок міг складатися з 22 яєцьVarricchio, D.J. (2000). «Reproduction and Parenting», in Paul, G.S. (ed.). The Scientific American Book of Dinosaurs. New York: St. Martin's Press, pp. 279—293.. Яйця цитіпаті найбільші зі всіх овірапторидних (бл. 18 см). Для порівняння, яйця овіраптора були лише до 14 см завдовжки.

Примітки

Посилання Citipati osmolskae на DigiMorph Citipati на Dinosauricon Citipati на Dinoweb Cranial Anatomy of Citipati osmolskae (Theropoda, Oviraptorosauria), and a Reinterpretation of the Holotype of Oviraptor philoceratops/ JAMES M. CLARK, MARK A. NORELL, AND TIMOTHY ROWE, PDF Citipati на The Paleobiology Database Скелетні реконструкції на paleograveyard.com Citipati на Dino Directory