Маттіас Кляйнгайстеркамп (; 22 червня 1893, Ельберфельд — 29 квітня 1945, Гальбе) — німецький офіцер Ваффен-СС, обергруппенфюрер СС і генерал Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.
Ранні роки Маттіас Кляйнгайстеркамп народився 22 червня 1893 року в місті Ельберфельд. Був учасником Першої світової війни. Кляйнгайстеркамп вступив в НСДАП (партійний квиток № 4 158 838) і в СС (службове посвідчення № 132 399). У 1938 році поступив на службу в штандарт СС «Дойчланд».
Друга світова війна У 1940 році став командиром 3-го піхотного полку СС «Тотенкопф». З 7 по 18 липня 1941 року тимчасово заміняв Теодора Ейке на посаді командира моторизованої дивізії СС «Тотенкопф». З 31 грудня 1941 по 1 квітня 1942 був командиром моторизованої дивізії СС «Дас Райх». З 1 квітня 1942 по 15 січня 1944 був командиром 6-ї гірської дивізії СС «Норд» (з перервою у квітні — червні 1942).
У жовтні 1943 року під командуванням Кляйнгайстеркампа був сформований VII танковий корпус СС. 20 липня 1944 року корпус був розформований, а його частини влиті в IV танковий корпус СС, яким Маттіас командував з 1 по 20 липня 1944 року. У серпні 1944 року поставлений на чолі XI армійського корпусу СС і командував ним до кінця війни. Одночасно 1 — 6 серпня 1944 командував XII армійським корпусом СС, а 4 — 11 лютого 1945 року — III (германським) танковим корпусом СС. 29 квітня 1945 року покінчив життя самогубством біля Гальбе.
Звання
Фанен-юнкер (2 серпня 1914) Лейтенант (31 жовтня 1915) Обер-лейтенант (1 лютого 1928) Гауптман (1 жовтня 1929) Анвертер СС (8 січня 1934) Манн СС (24 січня 1934) Штурмманн СС (8 лютого 1934) Шарфюрер СС (10 лютого 1934) Обершарфюрер СС (12 лютого 1934) Труппфюрер СС (14 лютого 1934) Обертруппфюрер СС (19 березня 1934) Штурмфюрер СС (12 квітня 1934) Оберштурмфюрер СС (17 червня 1934)
Гауптштурмфюрер СС (20 квітня 1935) Штурмбаннфюрер СС (1 червня 1935) Оберштурмбаннфюрер СС (20 квітня 1937) Штандартенфюрер СС (18 травня 1940) Оберфюрер СС (19 липня 1940) Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (9 листопада 1941) Группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС (1 травня 1943) Обергруппенфюрер СС і генерал Ваффен-СС (1 серпня 1944)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня Почесний хрест ветерана війни з мечами Йольський свічник (16 грудня 1935) Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Спортивний знак СА в бронзі Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років)
Застібка до Залізного хреста 2-го класу (13 вересня 1939) 1-го класу (2 жовтня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Лицарський хрест (31 березня 1942) як бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС і командир моторизованої дивізії СС «Дас Райх» Дубове листя (№ 871) (9 травня 1945) як обергруппенфюрер СС і генерал Ваффен-СС і командувач XI армійським корпусом СС Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (20 квітня 1942) 1-го класу з мечами (1 вересня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія) (13 або 16 травня 1943)
Джерела
Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
James Lucas: Das Reich. The Military Role of the 2nd SS Division, London 1981, S. 214, ISBN 0-304-35199-7 Gregory L. Mattson: SS-Das Reich. The Story of the Second SS Division 1939–45, Staplehurst 2002, S. 180, ISBN 1-86227-144-5 Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn, Berlin 1930, S. 151