Будівля водолікарні (Миргород) - одна з будівель зведених для курорту Хорол, участь в архітектурному вирішенні яких брав Опанас Георгійович Сластіон. На сьогодні всі три будівлі втрачені: водолікарня, їдальня-клуб, грязелікарня.
Передумови створення 1912 рік. Міське управління Миргорода уклало договір з харківською гідротехнічної фірмою В.В.Віннінга на буріння артезіанського колодязя для постачання населення міста питною водою.
Серпень 1912 року. Початок буріння свердловини.
1914 рік. Завершення буріння на дев’ятому водоносному горизонті на глибині 648 м. Загальний обсяг води зі свердловини становив до 50 000 відер на добу. Однак за результатами досліджень вода була визнана неприданою для пиття.
Грудень 1914 року. Міське управління приймає свердловину в експлуатацію, а Міська Дума вирішила: «использовать воду буровой скважины, ввиду ее чистоты, как водоем для хозяйственных надобностей населения города, провести ее на пожарный двор для потребностей пожарного обоза; провести ее также в городскую баню и устроить возле бани, на открытой площадке, обширный бассейн для летних купаний...».Зубковский И.А. О Миргородском минеральном «гоголевском» источнике. – Миргород, 1918. – С. 20«...Население, обратив внимание на высокую температуру воды, на ее соленость и запах сероводорода… …решило пользоваться водою, как лечебной… Забиралась вода сначала городским населением, а потом распространение получила она как лечебное средство и на хуторах, а также и в отдаленных деревнях, куда стали забирать ее бочками. Разговоры о целебности воды росли».11 серпня 1915 року. Медична рада, на підставі фізико-хімічного дослідження води, виконаного в лабораторії Військово-Медичної Академії, постановила:«...вода имеет лечебное значение при наружном ее использовании в виде ванн»Курорт Миргород / А. М. Аббасов, А. І. Шамрай. – К.: Здоров’я, 1966. – С. 8.1916 рік. Медична Рада Військово-Медичної Академії данає дозвіл на використання води миргородського джерела як внутрішній лікувальний засіб і розливати її для вивезення в інші міста.
Історія будівництва Кінець 1915 – початок 1916 років.«1) устроить в г. Миргороде лечебное заведение со всеми при нем службами, а равно и гостиницей для приезжих больных; 2) отвести для этих построек городские участки земли в центре города: пожарный двор, сквер против собора, а также соборную площадь для разведения здесь парка; 3) пригласить для разработки проектов строительства инженера и врача-бальнеолога»Плахотин В.А. Курорт «Миргород». – К., 1956. – С. 14.Відповідно до цих рішень Міська управа запропонувала проект експлуатації джерела лікарю Одеського Хаджибєєвського лиману А. В. Чаушанському та голові будівельного відділу Одеського відділення Імператорського Російського технічного товариства цивільному інженерові В. І. Зуєву.
29 березня 1916 року. В Одеському Бальнеологічному товаристві були розглянуті проекти майбутніх будівель лікарні, розроблених інженером В. І. Зуєвим. Кошторис на будівництво (за цінами мирного часу) становив 383 900 рублів. При обговоренні проекту зазначалось, що:«детали устройства и оборудования проектируемой водолечебницы в Миргороде чрезвычайно близко подходят к лучшему из подобного рода сооружений на западе, а именно, напоминает купально-гидропатическое заведение во Франкфурте-на-Майне. И там, и в Миргородском проекте особенное внимание обращено и превосходно разработано устройство и оборудование помещения для массовых купаний в проточном бассейне в течение круглого года»Зубковский И.А. О Миргородском минеральном «гоголевском» источнике. – Миргород, 1918. – С. 38.16 квітня 1916 року. Затвердження проекту будівель лікарні на засіданні Миргородської міської Думи. За відсутності достатніх фінансів, бо через зростання вартості матеріалів кошторис збільшився практично до мільйона рублів, Миргородська міська Дума звернулась до Спілки земств та міст з пропозицією використовувати джерело для потреб хворих та поранених.
Червень, серпень 1916 року. Всеросійські земські та міські спілки відповіли на запит Миргородської думи, що:«в настоящее время для использования лечебного источника в Миргороде и постройки бараке для ванн в распоряжении союзов не имеется свободного кредита» 15 квітня 1917 року. Відкриття в одній з міських будівель ванного відділення.
1918 рік. Джерело передано Полтавському губернському земству на умовах концесії. І.А. Зубковський зазначав, що:«...земство обязалось для водолечебницы устроить временный барак, в котором предположено установить 30 кроватей для стационарных больных, пользующихся ваннами… …Здание означенного барака, в украинском стиле, уже возводится на Соборной площади, вблизи самого источника. Площадь эта будет огорожена и засажена кустарниками и древесною растительностью. План разбивки здесь сквера разработан давно уже и любезно выслан председателем Одесского технического общества В. И. Зуевым».Зубковский И.А. Курорт «Миргород» // Курортное дело. – 1924. – № 11 – 12. – С. 1191918 рік. Полтавське губернське земство «устроило летний временный барак на 30 стационарных больных при 14 ваннах, а также и курортную столовую». Водолікарня була введена в експлуатацію, хоча слід зазначити, що всі будівлі курорту зводилися тоді, як тимчасові.Кадомская М.А. Здание водолечебницы в г. Миргород. Том ІІІ. Историческая справка / Институт «Укрпроектреставрация», 1981. – C. 10
За припущенням В. Чепелика Опанасу Сластіону належить розроблення декоративно-пластичного вирішення будівлі, в основі якого покладено план, розроблений інженером В. І. Зуєвим та лікарем А. В. Чаушанским.Чепелик В.В. Пионер сельской архитектуры // Строительство и архитектура. – 1978. – № 1. – С. 80Чепелик В.В. Сластьон і архітектура первісних корпусів курорту // Прапор перемоги. – 1975. – № 6. – С. 3. Але документально лише відомо, що з проекту Зуєва був реалізований парк.
1 червня 1920 року. Відбулось засідання курортної колегії під головуванням директора курорту І.А. Зубковського. Крім іншого, було вирішено:«...признать необходимым закончить в настоящем строительном сезоне начатые постройки и выполнить намеченный ранее строительный план: ...обложить кирпичом главное здание, что даст возможность работать зимой, без этого здания погибнет… в текущий сезон приступить к нивелировке площади подле водолечебницы и древонасаждению».ЦДАВОВУ України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 20. Об организации курортов на Полтавщине. 1920. – Арк. 52Серпень 1920 року. Відділ охорони здоров’я Полтавського райвиконкому повідомляє в санаторно-курортний відділ Наркомздраву, що:«Миргородская водолечебница функционирует с апреля, стационарных мест 35, амбулаторных в среднем около 300. Распределение мест: 9 – красноармейцам, 8 – в Полтаве, остальные – уездам».ЦДАВОВУ України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 20. Об организации курортов на Полтавщине. 1920. – Арк. 613 січня 1921 року. Санаторно-курортний відділ Полтавського райвиконкому повідомляє Наркомздраву що передбачається «Капитальный ремонт, расширение помещения и исправление труб».ЦДАВОВУ України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 20. Об организации курортов на Полтавщине. 1920. – Арк. 1
1922 рік. Згідно з угодою про оренду, Полтавский губздрав зазначав, що орендар – Полтавска райспоживспілка має «отремонтировать буровую щель, обложить кирпичом главное здание водолечебницы, дооборудовать электрическую станцию».ЦДАВОВУ України. – Ф. 2. – Оп. 4. – Спр. 1404. Питання про відбудову Миргородського курорту 1925 – 1926 рр. – Арк. 85ЦДАВОВУ України. – Ф. Р-342. – Оп. 2. – Спр. 937. Проект постанови Раднаркому УРСР. – Арк. 10
1924 рік. І.А. Зубковский написав в статті до журналу «Курортное дело», що «...водолечебница, постройка очень легкая с тяжеловесной черепичной крышей, – начинает уже садиться и требует укрепления кирпичными столбами».Зубковский И.А. Курорт «Миргород» // Курортное дело. – 1924. – № 11 – 12. – С. 119; Зубковский И.А. Курорт «Миргород». – Миргород, 1924
1925 рік. За матеріалами досліджень, в цей рік ніби було добудовано два додаткових об’єми до основного центрального об’єму добудовано 2 бічних крила, через що будівля отримала П-подібний план.Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України: монографія / В. В. Вечерський; НДІ теорії та історії арх. й містобуд., Голов. упр. містобуд. і архіт. Київ. міськдержадмін. – К.: НДІТІАМ, Головкиївархітектура, 2002. – С. 214 – 215
1926 рік. В короткому описі курорту в Миргороді Н.Є. Олешко значилось, що «…Водолечебница – здание в украинско-готическом стиле, покрыта черепицей, с высокими готическими крышами, всегда светлое, всегда сухое. В этом здании находится курзав, стационар на 40 кроватей и отделение для минеральных ванн».Олешко Н.Е. Миргородский курорт. – Миргород, 1926. – С. 11
1927 рік. За повідомленням «…художницы В.С. Панащатенко художник Сластион, который и ранее участвовал в разработке проектов первоначальных корпусов санатория, создает проекты ваз, да и других элементов благоустройства».Чепелик В.В. Полтавский центр архитектуры украинского модерна. – К., 1981. – Рукопись
Опис будівлі Будівля водолікарні розташовувалась в центральній частині території курорту «Миргород» ліворуч від алеї що йде від вулиці М. Гоголя до мосту через річку Хорол. В свій час пам’ятка відігравала провідну роль у формуванні комплексу курорту, формуючи колись разом з будівлею грязелікарні та їдальні-клубу первісне містобудівне ядро.
Будівництво все нових корпусів з часом зменшило роль водолікарні, як містоформуючої одиниці та домінанти в історичному середовищі курорту. Однак водолікарня залишалась невід’ємною складовою частиною архітектурного комплексу курорту.
Будівля водолікарні становила собою одноповерхову споруду з високим дахом, яка виступає центральною частиною і двома ризалітами. Об’ємно-просторова композиція складалась з декількох об’ємів, кожен з яких було вирішено просто і своєрідно, а в цілому створювало закінчений архітектурний образ. Два прямокутних в плані крила, північний і південний, об’єднувались центральним об’ємом, утворюючи зі сходу глибокий курдонер. Стрічкові фундаменти були викладені з повнотілої глиняної цегли червоного кольору на вапняно-піщаному розчині. Фундаменти були викладені на міцній забутовці, виконаній по ширині фундаменту підбетонкою з цегляного щебеню, залитого вапняно-піщаним розчином. Підбетонка влаштовувалась на суглинок. Поздовжні та поперечні несучі стіни будівлі були пов’язані між собою перев’язкою швів. Викладені з червоної цегли на вапняно-піщаному розчині. Пластичне рішення західного і східного фасадів центрального корпусу було вирішено по-різному. Їх об’єднує лише висока шатрова башточка по осі центральних входів, які з боку західного фасаду розташовані в п’ятигранному ризаліті, а зі східного – оформлені трикутним фронтоном.
Прямокутні виступи на фасадах, дві кутові витончені башточки, поєднання різних по висоті об’ємів, перехід від поверхні даху до вертикальної стіни через значно винесений піддашок створювало значний архітектурний ефект та неповторну гру світлотіні. У зовнішніх цегляних стінах над віконними і дверними отворами були виконані рядові цегляні перемички.
Відмінною особливістю пам’ятки було чітко виявлене на фасадах, розмірами віконних і дверних прорізів, функціональне призначення окремих приміщень і його композиційних складових.
Великому центрального залу – вестибюлю на фасадах відповідають найбільші в будівлі двері та вікна, що освітлюються з торців, коридори-рекреації відзначені на фасадах рядом однакових вікон, вікнами вдвічі більшого розміру, підсобні приміщення південного і північного крила освітлюються парою малих вікон.
Площини фасадів будівлі були пофарбовані в білий колір, рівно як й каркасно-набивні стіни першого поверху, огорожі, центральна вежа, невеликі пояси-перехоплення малих башточок, стінки слухових вікон, фронтони.
Обрамлення вікон та вікнами та декоративні елементи центральної вежі мали темнуватий колір (ймовірно тонування дерева або пофарбування).