Полта́вська о́бласть (Полтавщина) — область у центрі України. Утворена 22 вересня 1937 року. Сучасні межі області встановлені у 1954 році, після входження її північно-західної частини до складу новоствореної Черкаської області. Розташована у середній частині Лівобережної України і, частково, на Правобережній Україні. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини. Обласний центр — місто Полтава.
Площа — 28 748 км² (4,76 % території України), населення — 1 466 786 осіб (1 лютого 2013, 3,22 % мешканців України). Область налічує 4 райони та 16 міст.
До найважливіших галузей господарства області належать сільське господарство та промисловість (зокрема харчова, легка, машинобудівна і інші).
Географія
Географічне розташування На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України.
Полтавська область займає площу 28,7 тис. км², що становить 4,8 % території України. За цим показником займає 6-те місце серед інших регіонів України. Протяжність території з півночі на південь 213,5 км, а із заходу на схід 245 км.
Крайня північна точка області — за 3,3 км на північ від села Білогорілка — розташована в Лохвицькому районі з координатами . Крайня південна точка — лівий берег Кам'янського водосховища, в Кобеляцькому районі з координатами . Крайня західна точка — за 1 км від села Смотрики — розташована в Пирятинському районі з координатами . Крайня східна точка — за 1,5 км від селища Шевченка Карлівського району має координати
Рельєф та водойми
Основна геологічна структура, в межах якої розташована область,— Дніпровсько-Донецька западина та її схили.
Рельєф області рівнинний. Полтавська область лежить в межах Полтавської рівнини, Придніпровської низовини та Придніпровській рівнині (невелика частина території на лівому березі Дніпра).
Поверхня має загальний нахил з півночі-північного сходу на південь-південний захід. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6 м) на лівобережжі області розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204,4 м (вершина горба Деївської гори, що розташована за 4 км на південь від Крюківського району Кременчука). Найнижча точка поверхні Полтавщини — 64 м — берег Кам'янського водосховища.
На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5 100 км. Серед них: дві великі (понад 500 км) — Дніпро і Псел одинадцять середніх (довжиною 101—500 км) — Ворскла, Сула, Оріль, Удай, Многа, Хорол, Лохвиця, Оржиця, Мерла, Орчик, Коломак 135 малих річок (100 км і менше) 124 озера з площею водного дзеркала понад 0,1 км² (загальною площею 676 га і загальним об'ємом води 76 млн м³). приблизно 1600 струмків.
Середня густота річкової мережі 0,27 км/км². Найбільш розвинута річкова мережа в басейнах Псла і Хоролу — (0,4 км/км²). Найменший показник — 0,17 км/км² — в басейні Оржиці.
На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Кам'янського водосховищ.
Клімат
Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип — помірно-континентальний. Середня температура січня — −3,7 °C, липня — +21,4 °C, кількість опадів становить 480—580 мм/рік, що випадають переважно влітку у вигляді дощів.
Близько 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас із суходолу Євразії, 1/3 днів — морський підтип повітряних мас із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів — Середземного, Чорного, Азовського.
Флора і фауна
Флора Полтавської області нараховує близько 2 тисяч видів різних систематичних груп рослин. Серед видів місцевої флори близько 1500 видів рослин з відділу покритонасінних, 3 види голонасінних, 16 видів папоротеподібних, 9 видів хвощів, 3 види плаунів, а також по 160 видів мохів і лишайників.
Область належить до лісодефіцитних областей України. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55 % (274,6 тисяч гектарів). Середня лісистість України становить понад 15 %; світу — 29 %. На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори).
До 2020 року на Полтавщині було всього 25 лісогосподарств. Після адміністративно-територіального поділу в рамках децентралізації в області утворено 4 укрупнені райони та 4 лісогосподарства: у містах Гадяч, Кременчук, Миргород, Полтава. Природно-рекреаційний потенціал складають зокрема: Гадяч — кліматичний курорт лісової зони, розташований на березі річки Псел; Ліщинівка — лісовий кліматичний курорт, розташований на березі річки Ворскла; Миргород — рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.
Об'єкти природно-заповідного фонду: 46 заказників, зокрема 11 державного значення; 92 пам'ятки природи, серед яких — 1 державного значення; Устимівський дендропарк (Устимівка); 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 — державного значення; 10 заповідних урочищ.
Історія У часи Київської Русі Полтавщина була далекою периферією Переяславського князівства і тільки в її західній частині у Х — ХІІІ ст. існувала Посульська оборонна лінія з містом — фортецею Воїнь у гирлі р. Сули, збудованим для охорони кордонів і торговельних шляхів. На кінець ХІІ ст. у межах сучасної області існувало кілька міст, які першими потерпіли від ординської навали хана Батия в 1238—1241 рр. Переяславська земля більш ніж сторіччя стає васалом Золотої Орди, а з 1362 р. потрапляє під владу Великого князівства Литовського. Після об'єднання Польщі і Литви в 1569 р. у Річ Посполиту Полтавщина була її далекою і найменш заселеною східною окраїною. На території Полтавщини утворились великі феодальні володіння, зокрема польського магната Яреми Вишневецького. Населення Полтавщини брало активну участь в антипольських повстаннях кінця ХVІ — першої половини ХVІІ ст. та Національній революції ХVІІ ст. На території сучасної області формувалися полки і сотні.Після смерті Богдана Хмельницького (1657 р.) на теренах краю точилася боротьба між гетьманом Виговським (навесні 1658 р. уклав з Річчю Посполитою Гадяцький договір), і тими, хто відстоював союз з Росією (опозицію проти Виговського очолили полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий Запорізької Січі Яків Барабаш).
Після Андрусівського перемир'я (1667 р.), згодом підтвердженого «Вічним миром» (1686 р.), Лівобережна Україна (в тому числі й Полтавський край) три сторіччя входили до складу Російської імперії. Під час Північної Війни Полтавщина була одним з місць вирішальних битв між Росією і Швецією. У битві під Полтавою 27 червня 1709 р. російські війська здобули перемогу над армією Карла XII, перекресливши тим самим плани гетьмана Мазепи на визволення з під царської влади.
Після ліквідації української автономії — Гетьманщини — на початку 1780-х років упродовж двох десятиліть у межах Полтавщини відбулася ціла низка територіально-адміністративних перетворень. На початку ХІХ ст. Малоросійська губернія була ліквідована і натомість утворені Полтавська та Чернігівська губернії. Полтавська губернія створена 1802 р. і існувала до початку 1920-х років.
У 1917—1919 рр. точилася боротьба за край між військами українських урядів і більшовиками. Влада в Полтаві декілька разів переходила із рук в руки і наприкінці 1919 р. закріпилася влада більшовиків. До початку XX століття Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. 3 червня 1925 Полтавська губернія ліквідована. Зі зміною влади та політичного устрою Полтавщина втратила Золотоніську, Прилуцьку, Переяславську, Роменську та Костянтиноградську землі.
22 вересня 1937 року утворена Полтавська область у складі 45 районів та двох міст. У 1937 році на території Полтавської області діяло 224 промислові підприємства та 312 кооперативних промислових артілей. На початок 1938 року в області нараховувалося 2 727 колгоспів, за якими було закріплено 3238,7 тисяч гектарів орних земель.
Під час нацистської окупації у роки німецько-радянської війни (вересень-жовтень 1941 року — вересень-листопад 1943 року) територія Полтавської області входила до райхскомісаріату «Україна», її було включено до генеральної округи Київ, що складалася з 26 ґебітів. Полтавщина була поділена на 12 ґебітів.
Після вигнання з території Полтавщини нацистських окупантів вона і далі залишалася поділеною на 44 довоєнні сільські райони.
У 1957 році були ліквідовані Петрівсько-Роменський та Покровсько-Багачанський райони.
У 1962 році після укрупнення сільських районів залишилось 14 районів (таким чином скасовувались 20 районів). У 1965 році деякі з них були відновлені до 19; у 1966 році відновилось ще 6 районів.
Після численних змін меж на 1 січня 1968 року область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти.
За Всесоюзним переписом 1989 року усього населення в області нараховувалося 1 753 030 осіб.
17 липня 2020 року були ліквідовані Пирятинський, Гребінківський, Оржицький, Хорольський, Чорнухинський, Лохвицький, Гадяцький, Котелевський, Шишацький, Семенівський, Глобинський, Козельщинський, Новосанжарський, Машівський, Кобеляцький, Диканський, Решетилівський, Великобагачанський, Чутівський, Зіньківський та Карлівський райони. Їхня територія ввійшла до складу укрупнених Лубенського, Полтавського, Миргородського та Кременчуцького районів.
1 лютого 2025 року в Полтавській області стався землетрус магнітудою 3,67.https://lb.ua/society/2025/02/01/658433_poltavshchini_stavsya_zemletrus.html На Полтавщині стався землетрус магнітудою майже 4 бали.
Органи влади Державну виконавчу владу в області представляє Полтавська обласна державна адміністрація, самоврядування — Полтавська обласна рада.
Адміністративно-територіальний устрій
Загальна інформація Адміністративний центр області — місто Полтава.
У складі області: районів — 4; районів у містах — 5.
У системі місцевого самоврядування: територіальних громад — 60.
Райони № Назва Адміністративний центр Адміністративний устрій 1 Кременчуцький місто Кременчук Адміністративний устрій 2 Лубенський місто Лубни Адміністративний устрій 3 Миргородський місто Миргород Адміністративний устрій 4 Полтавський місто Полтава Адміністративний устрій
Райони у містах № Район Входження 1 Автозаводський місто Кременчук 2 Крюківський місто Кременчук 3 Київський місто Полтава 4 Подільський місто Полтава 5 Шевченківський місто Полтава
Міста обласного значення (до 2020 року) Гадяч Горішні Плавні Кременчук Лубни Миргород Полтава
Міста районного значення (до 2020 року) № Місто Входження 1 Глобине Глобинський район 2 Гребінка Гребінківський район 3 Зіньків Зіньківський район 4 Карлівка Карлівський район 5 Кобеляки Кобеляцький район 6 Лохвиця Лохвицький район 7 Пирятин Пирятинський район 8 Хорол Хорольський район 9 Заводське Лохвицький район 10 Решетилівка Решетилівський район
Демографія
За даними перепису 2001 За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тисяч мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тисяч осіб (58,7 %), сільського — 673,4 тисяч осіб (41,3 %), чоловіків — 747,4 тисяч осіб (45,9 %), жінок — 882,6 тисяч (54,1 %). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181.
У п'яти містах області населення становилоПро попередні підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Полтавська Думка. — 2002. — 14 — 20 червня., с. 3Соціально-економічне становище області за січень-червень 2007 року // Зоря Полтавщини. — 2007. — 25 липня.: Полтава всього 318 тисяч, із них чоловіків — 147,4 тисяч, жінок — 170,6 тисяч. Кременчук населення 234 тисяч, у тому числі чоловіків — 108,1 тисяч, жінок — 125,9 тисяч.