На острові Зміїний було зареєстровано 8 гротів, що мають довжину/глибину понад 5 м, під час інвентаризації, проведеної К. К. Проніним Пронин К. К. Гроты острова Змеиный. — Одесса, 1989. — 15 с. — Деп. в УкрНИИНТИ 05.11.1989, № 2490-Ук 89 .

+ Морфометричні характеристики гротів о. Зміїний№ п/п Назва гроту Індекс Довжина, м Площа, м2 Об'єм, м31 Велика розщелина П-10 42 42 2242 – П-12 13 5 73 Великий П-9 11 997834 – П-6 11 8 125 – П-7 7 11 476 – П-13 7 6 47 – П-8 6 9 408 – П-11 6 6 5Всього 103 186 1122

«Велика розщелина» (П- 10) Найдовший грот острова, розташований на південному березі. Грот є розширеною гравітаційними процесами тектонічною тріщиною, тобто є гравітаційно-тектонічною порожниною. Ширина ходу в середньому дорівнює 80-90 см, на привходових ділянках збільшується. Ширина тріщини у кінці ходу, де зберігся мілоніт — 50-70 см. Висота гроту досягає 9 м, але здебільшого складає 8 м.

Стіни гроту не несуть слідів обробки їх водою, за винятком нижніх частин на деяких ділянках. Дно грота вкрите брилами, валунами, рідко галькою. У гроті є багато слідів перебування людей. Тут зустрічаються такі цікаві речі як «валуни» з електромоторів, дисків від автомобільних коліс і інших великих металевих деталей, виточених морем об якнайміцніші стіни грота.

Грот П-12 Розташований на західному березі острова Зміїний. Це єдиний грот острова, який знаходиться на відмітці 10-15 м н.р.м. Цей грот є гравітаційно-тектонічною порожниною. У кінці переходить в непрохідну тріщину.

Людям він добре відомий, використовувався як сучасна схованка (у нім ховалися збіглі солдати).

Грот «Великий» (П- 9) Розташований в невеликій бухті на південному мису острова, на рівні моря. Він утворився в результаті вивалу блоку за системою тріщин. Грот є широкою і високою порожниною, в центральній частині якої лежить величезний блок породи розмірами 5×7×6 м (з 783 м3 об'єму гроту 210 м3 займає ця брила). Стіни гроту вище за рівень моря не несуть слідів дії води. Але під водою, в нижній частині гроту, стіни досить сильно згладжені абразійними процесами (уламками породи під час хвилювання моря).

У привходовій частині грот затоплений морем до глибини 5 м, далі дно підвищується. У порожнину можна заходити на човні.

Грот П-6 Розташований на північно-західному мисі острова, є гравітаційно-тектонічною порожниною — тектонічною тріщиною, розширеною процесами обповзання, орієнтованою приблизно з півночі на південь. Наприкінці грот переходить у вузькі непрохідні тріщини. Догори він також звужується, перетворюючись на закриту тріщину.

На дні гроту видно слабко обкатані валуни і галька вміщуючих порід. На відстані 4 м від входу грот затоплений морем. Глибина води на вході до гроту досягає 2 м.

Грот П-13 Розташований на західному березі острова Зміїний. Знаходиться на абсолютній відмітці 9 м (на 1,5 м нижче грота П- 12) і є гравітаційно-тектонічною порожниною. З'єднується з гротом П- 12 отвором шириною 15 см і заввишки 1,5 м.

Гроти П-7 і П-8 Розташовані у прямовисному урвищі на рівні моря на західному березі, в 15 м один від одного. Генетично вони аналогічні. Це гравітаційно-тектонічні порожнини. Нижня підводна частина гротів в результаті абразійних процесів розширена і обточена. Обидва закінчуються дуже вузькими тріщинами.

Орієнтування гротів приблизно захід-схід. Висота їх складає по 9 м, з них 4 м знаходиться під водою. У далекій частині глибина води зменшується до 2 м. На дні гротів видно обкатані валуни і галька.

Грот П-11 Гравітаційно-тектонічна порожнина, розташована на південному березі острова Зміїний. Тектонічна тріщина, по якій закладена порожнина, розширена процесами обповзання, орієнтована з південного сходу на північний захід. У кінцевій частині переходить у непрохідну тріщину. По стінках сочиться прісна вода.

Див. також Зміїний (острів)

Література Пронин К. К. Гроты острова Змеиный. — Одесса, 1989. — 15 с. — Деп. в УкрНИИНТИ 05.11.1989, № 2490-Ук 89. Пронин К. К. Региональный кадастр естественных подземных полостей Причерноморско-Азовской и Молдавско- Подольской карстовых областей // Свет, № 1-2 (№ 22-23), 2002. — С. 20-23. Пронин К. К. Естественные пещеры Причерноморско- Азовской и Молдавско-Подольской карстовых областей. — Симферополь-Одесса: Сонат, 2009. — 130 с.

Примітки