О́стрів Змії́ний (, , , ) — острів у Чорному морі, який належить Україні та визначає її територіальні води.
Житлові споруди на острові утворюють селище Біле Ізмаїльського району Одеської області. Були повністю зруйновані в ході боїв 2022 року
Під час повномасштабного вторгнення Росії до України 2022 року за острів точилися бої, які закінчилися перемогою України і відступом російських військ.
Походження назви та інші найменування Давні греки називали його «Острів Ахілла», через те, що там було розташовано храм Ахілла і похований сам Ахілл. Інша давньогрецька назва острова — («Левкос», «Білий острів»; Leuce Island). «Білим» називали острів також римляни — .
Інші назви (зокрема, сучасна українська назва «Зміїний») пов'язані з тим, що на острові водилось багато змій (водяних вужів), яких виносило сюди з гирла Дунаю (зокрема, на деревних гілках) та жили тут у великій кількості ще в XIX сторіччі (, ).
За часів Османської імперії острів називали по-новогрецьки «Фідонісі» (також «зміїний»). Він дав назву морській битві при Фідонісі, яка точилася біля берегів острова наприкінці XVIII ст.
Географія
Розташування Острів Зміїний розташовано у північно-західній частині Чорного моря, приблизно за 37.5 кілометри від узбережжя на схід від дельти Дунаю. Відстань від острова до Одеси становить 120 км. Територіально належить до Вилківської міської громади Ізмаїльського району Одеської області.
Географічні координати острова — 45°15'18" північної широти, 30°12'15" східної довготи.
Острів має хрестоподібну форму, завдовжки по крайніх точках 662 і завширшки 560 метрів, площа 17 га, з крутосхилами берегів 20,5 га, довжина берегової лінії — 3,34 км.
Найближчі населені пункти України — порт Усть-Дунайськ та м. Вилкове.
Найближчий населений пункт Румунії — м. Сулина.
Рельєф і геологічна будова
Острів утворений міцними гірськими породами і має скелясті урвисті береги, висота яких сягає 4-5 метрів у північно-східній частині та 25 м у південно-західній. Найбільша висота — 41,3 м над рівнем моря. Береги острова загалом стрімкі, але існують і 4 пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий» та «Бандитський». У центрі острова пласке плато, на північно-західних та південно-східних кінцях берег являє собою маленькі півострівці, на північному сході вирізняється більший. Це єдине тектонічне підняття на великому (64 000 км²) північно-західному шельфі Чорного моря, значно віддалене від берегів. Зміїний вирізняється неповторним географічним положенням. Він складений з осадових, грубо уламаних порід, які чергуються з кварцитовими пісковиками, кварцовими конгломератами, строкато кольоровим відкладенням. На острові є розщелини та гроти, які йдуть від моря у глибини материкової скелі, але це природні розломи, зумовлені заляганням порід.
Найбільша висота досягає 21 м від берегової лінії, особливо на півдні та закінчується там, де скелі з крутими схилами. Обидва береги: південний та східний мають хвилеподібні лінії, кожна з яких утворює затоку. Північний та західний береги значно нижчі, скелі ледве підіймаються над морем. Північне узбережжя звивисте, являє бухту, а на заході воно майже пряме.
Глибина моря біля берега, переважно невелика: на півночі — це 5-6 м, 13-23 м на півдні, на сході 9-19 м та 10-16 м на заході.
Клімат Клімат острова Зміїний помірний зі значним впливом моря, яке робить погоду острова більш м'якою. Тут часті вітри, зміни погоди та висока вологість повітря. Середня температура зими коливається від 5 до 7°С, літа — від 19 до 24°С. Абсолютний максимум температури +40°С, абсолютний мінімум −30°С. Середньорічна сума опадів близько 300 мм. Панівними напрямками вітру і хвиль є західний і північно-східний.
Біорізноманіття та його вивчення З початку 1970-х років до початку російського вторгнення 2022 року на острові проводилися сезонні дослідження біорізноманіття науковцями Одеського університету та інших установ. Зокрема, вивчалася міграція птахів, здійснювався відлов та кільцювання птахів.
Флора На порівняно тонкому шарі ґрунту острова поширені степові трави. Там відсутня природна деревна рослинність, хоча ведуться спроби виростити дерева, але цьому заважають дужі вітри.
Фауна Острів Зміїний використовується перелітними птахами для відпочинку під час сезонних міграцій. У весняний період на острові спостерігається до 200 видів мігруючих птахів, 28 з яких занесені до Червоної книги. Восени — 156 видів, 37 із них червонокнижні. В окремі роки на острові відпочиває до 45 % видів перелітної орнітофауни України та сусідніх країн східної Європи. Одним із активних дослідників орнітофауни острова є Анатолій Корзюков. Завдяки цим дослідженням список орнітофауни України було доповнено декількома новими залітними видами.
На острів із гирла Дунаю морською течією час від часу заносить водяних вужів, від яких острів і отримав власну сучасну назву.
У прилеглих до острова водах зареєстровано 58 видів риб (з яких 12 видів «червонокнижні» (докладніше див. «Іхтіофауна острова Зміїний»), 3 види дельфінів та 6 видів крабів, з яких 4 теж занесені до Червоної книги України. А також щонайменше 13 видів рідкісних рослин.
Зараз окрім собак та кішок, на Зміїному зареєстровано 5 видів ссавців. Це пацюк сірий, два види кажанів, миша хатня та курганцева.
Охорона Острів Зміїний є найвіддаленішим і, ймовірно, найчистішим куточком української землі. Указом Президента України від 9 грудня 1998 № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний», до складу якого залучено екологічно цінну частину острову з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря загальною площею 232 га.
Наказом Мінприроди України від 27 січня 2005 р. № 54 затверджено Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний».
Історія
За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е. — там він називався Левка (Білий).
В античну добу острів Левка перебував під контролем Ольвії. 331 року до н. е. на острові висадилися пірати. Вони розграбували святилище Ахілла і створили тут опорну базу для нападу на грецькі торгові кораблі. Щоправда, ольвіополіти, імовірно, під проводом Каллініка Евксенова дуже швидко визволили острів.
Пліній Старший (23–79 н. е.), римський автор і друг імператора Веспасіана (правив у 69–79), який згадує цей острів у 4‑й книзі своєї «Природничої історії» вже не називає його Білим. Замість цього він дає йому назву острова Ахілла.
Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорномор'я 8-6 століть до н. е. Сюди причалювали їхні кораблі; мореплавці, торговці, військові моряки навідувались до храму Ахілла-Понтарха, який вважався владикою і покровителем Чорного моря, поклонялись Ахіллесу і приносили жертви. Він був одним із численних сакральних складових культури стародавніх греків. Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота.
З I ст. до н. ери до 456 року острів був у складі Римської імперії, з 456 р. — Візантії.
З 15 сторіччя острів належав Османській імперії.
По закінченню російсько-турецької війни 1787–1791, згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії. Відтак в околицях Зміїного працювала російська гідрографічна експедиція лейтенанта Будищева. 1823 року картограф капітан-лейтенант М. Крицький склав першу мапу острова.
Маяк
Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані 1823 року, а в 1837–1843 рр. значне число будівельних матеріалів з цих руїн використали для спорудження на острові маяка. Після поразки Російської імперії в Кримській війні 1853–1856 острів відійшов до Молдовського князівства.
Згодом на острові розмістили дисциплінарний батальйон румунської армії, який проіснував там протягом 90 років. Зокрема, 1938 року на острові ув'язнили керівників забороненої румунським урядом «Залізної Гвардії».
Друга світова війна Під час Другої світової війни в квітні 1944 року на острів висадився радянський десант, і гарнізон капітулював без бою.
Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Едуардом Мезинческу (від Народної Республіки Румунія), острів Зміїний з 12-ї години 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР та був долучений до складу Ізмаїльської області Української РСР. З 1954 року ця область увійшла до складу Одеської області. З 1991 року, він став частиною Кілійського району Одеської області.
З 1956 року на острові була розташована радянська радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу.
Державний кордон між СРСР і Румунією офіційно визначили в лютому 1961 р., а поділ виняткових економічних зон і континентального шельфу так і лишився невизначеним до миті падіння СРСР. До того ж СРСР наголошував на тому, що довжина берегової смуги радянського узбережжя в цьому районі вп'ятеро перевищує довжину румунського берега, і відповідно претендував на спірну акваторію, а румунська сторона пропонувала провести лінію розмежування по географічній паралелі й далі — по середній лінії, проведеній між Кримом й узбережжям Румунії.
2 червня 1997 р. Україна та Румунія підписали базовий договір, що підтвердив непорушність колишніх кордонів станом на 1961 рік. Таким чином фактично визнано права України на острів Зміїний.
У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявили родовища нафти та газу, що згодом стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі. Після владнання суперечки щодо розмежування економічних зон і шельфу в Міжнародному суді ООН (3 лютого 2009 р.) українська компанія «Чорноморнафтогаз» заявила, що не бачить економічної доцільності в опануванні родовищ шельфу довкола острова, а ні з української, ані з румунської ділянки.
Судовий розгляд щодо українсько-румунського розмежування на морі
16 вересня 2004 року Румунія зробила подання до Міжнародного Суду у Гаазі з приводу того, чи вважати острів Зміїний островом чи скелею, що має визначний вплив на схему розмежування континентального шельфу в даному районі.
19 травня 2006 р. Україна зробила подання контрмеморандуму, після чого, у грудні 2006 року Румунія направила в суд репліку на контрмеморандум. До липня 2007 року Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, після чого суд розпочав розгляд справи по суті.
2 вересня 2008 р. Міжнародний Суд почав процес по острову Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, то його розташування не враховувалось би при визначенні шельфу та більша частина шельфу відійшла б Румунії, у іншому разі — Україні.
Спочатку свою позицію в суді представляла Румунія, з 8 вересня — Україна. Засідання суду тривало до 19 вересня 2008 рокуУ Гаазі розпочинають слухання щодо острову Зміїний.
Розмежування виняткових (морських) економічних зон та континентального шельфу України та Румунії навколо острова визначено рішенням Міжнародного Суду в Гаазі 3 лютого 2009 року. Згідно з ним, острів Зміїний було визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому о. Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виняткової економічної зони. У тому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування виняткових економічних зон між Україною та Румунією (див. ілюстрації), що стала компромісом між румунською та українською позиціями.
Судове рішення