Винищення в'язнів у Дубно у червні 1941 — масові розстріли органами НКВС та НКДБ політичних в'язнів у Дубенській в'язниці № 2 протягом 24—25 червня 1941 року. Відповідно до радянських документів призначалось до страти 320 політичних в'язнів. 24—25 червня 1941 року в Дубенській в'язниці № 2 було вбито і поранено понад 230 в'язнів. За німецькими документами та свідченнями було страчено понад 400 в'язнів, як по політичних, так по інших статтях. Згідно з публікаціями у липні 1941-го у бельгійській пресі та «Краківських вістях» у Дубенській в'язниці № 2 було вбито 527 осіб.

Керівники Дубно та Дубенського району Повний склад керівників Дубно та Дубенського району з 17 вересня 1939 року дивись у статті Керівники Дубно і Дубенського району.

Станом на грудень 1939 року 1-м секретарем Дубенського повітового комітету ВКП(б)У був Сава Васильович Волощенко, 2-м секретарем — Павло Іванович Дитковський, 3-м секретарем — Дмитро Кіндратович Ткаченко, завідуючим пропагітаційного відділу повітового комітету ВКП(б)У — Вячеслав Констянтинович Івончик, завідувач оргінстукційного відділу повітового комітету ВКП(б)У — Тихон Максимович Морозов.

Головою Дубенського повітового виконкому був Харитон Сидорович Кученко (до кінця 1939 року), заступником голови Дубенського повітового виконавчого комітету — Михайло Григорович Тимошенко, секретарем Дубенського повітового виконавчого комітету — Микола Агеєвич Береза, завідувачем повітового відділу здоров'я — Іван Михайлович Клецко, завідучим повітового фінансового відділу — Григорій Архипович Рак, завідувачем повітового відділу народної освіти — Василь Федорович Нюнько, редактором повітової газети «Дубенська правда» — Василь Дементійович Черняхівський, керуючим філії державного банку — Н. І. Розенбліт, народним суддею Дубенського повіту — І. Е. Лебедик.

Станом на травень 1940 року секретарем Дубенського райкому ВКП(б)У був Татаренко, головою Дубенського районного виконавчого комітету — Михайло Григорович Тимошенко.

Станом на жовтень 1940 року начальником паспортного столу НКВС Дубенського району був Вовк.

З грудня 1940 року до 25 березня 1941 року головою виконкому міської ради Дубно був ДавидченкоРЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ У ДВАДЦЯТИ СЕМИ ТОМАХ том 2 сторінка 7 до 25 березня 1941 року.

Станом на 22 червня 1941 року першим секретарем Дубенського райкому ВКП(б)У був Олексій Іванович Денисенко, завідуючим пропагітаційного відділу Дубенського райкому ВКП(б)У — Вячеслав Констянтинович Івончик, завідувачем організаційного відділу Дубенського райкому ВКП(б)У Білоус.

Головою виконкому міської ради Дубно — Сидір Онуфрійович Козійчук, головою Дубенського райвиконкому — Михайло Георгійович Тимошенко, начальником Дубенської пошти — Пономаренко начальником паспортного столу НКВС Дубна — Петренко,, редактором Дубенської районної газети «Дубенська правда» — Василь Дементійович Черняхівський, завідувачем райфінвідділу — Кушко завідувачем райземвідділу — Іван Кушко, головою Варковицької сільради — Кейтель, директором Дубенської районної контори «Укрплодоовоч» — Михайло Васильович Нікулін

Станом на 14 січня 1945 року 1 секретарем Дубенського райкому ВКП(б)У був Т. С. Жуков, секретарем Дубенського райкому ВКП(б)У — Г. В. Баранник, головою Дубенського райвиконкому — Н. С. Марута.

Керівництво і склад НКДБ в Дубно та Дубенському районі Станом на 22 червня 1941 року був такий склад НКДБ. За свідченнями пенсіонера М. Нікуліна від 12.09.1989 р., арк. 164 Дубенський райвідділ НКДБ нараховував 11 осіб, включаючи 2 водіїв, 2 вахтерів, друкарку та прибиральницю. Старший лейтенант Яків Давидович Винокур, 35-ти років, був начальником Дубенського повітового (з вересня 1939 р.), районного (з січня 1940 р.) відділу НКВС. З лютого 1941 року — начальник Дубенського районного відділу НКДБ. Його особистим секретарем і повноважним заступником була Хана Беренштейн. Заступником начальника райвідділу НКДБ був Олександр Іванович Цибань, співробітниками райвідділу НКДБ — Олексій Максимович Давиденко, оперуповноваженим — Іван Кирилович Нікулін, оперуповноваженим — лейтенант Борис Дмитрович Колобков, водієм райвідділу НКДБ — О. Б. Маратковський.

Довгий період в Дубенському НКДБ до червня 1941 року працювали оперуповноважений Козлов та старший оперуповноважений Овчарук.

Станом на 14 січня 1945 року начальником Дубенського райвідділу при НКДБ був Г. С. Голуб.

Керівництво і склад НКВС в Дубно та Дубенському районі Сержант НКВС Віктор Степанович Черевко був начальником Дубенського райвідділу НКВС, заступником начальника райвідділу НКВС — Зверєв, заступником начальника Дубенського райвідділу НКВС по політичній частині — Іван Павлович Челноков. Працівниками Дубенського райвідділу НКВС були Павло Білоусов, сержант НКВС М. І. Поляков, Шаповнік, Григорій Миколайович Бурдило, Іван Степанович Войт, Олександр Григорович Андрушин, Касьянчук, Матвійчук

Керівництво прокуратури Станом на червень 1941 року прокурором Дубенського району був Іванов, станом на червень 1945 року — Мітченко.

Керівництво Дубенської в'язниці В 1940 році згідно з протоколом Рівненського бюро Обкому партії начальником Дубенської в'язниці № 2 був призначений Шинкаркін. Відповідно до відповіді Державного архіву Російської федерації на початку 90 років Рівненському обласному краєзнавчому музею під час розстрілів начальником в'язниці був В. І. Манилюк.. Заступником начальника в'язниці був Віктор Степанович Черевко, начальник Дубенського райвідділу НКВС, начальником адміністрації в'язниці була Рахіль Гейфер. Політруком в'язниці був Г. К. Кабашний, один з наглядачів — С. Т. Черкасов Крім цього в дирекції в'язниці був Іван Павлович Челноков, політрук Дубенського райвідділу НКВС, Працівниця в'язниці — Н. М. Якобчук Співробітники в'язниці — Єгоров і Зав'ялов

Згідно із свідченнями пенсіонера М. Нікуліна від 12.09.1989 р., арк. 164 в'язниця мала власний потужний штат — понад 57 осіб наглядацького та керівного складу, 2 взводи охорони військ НКВС.

Дубенська в'язниця Державна в'язниця Дубна розташована в південно-східній частині міста. В'язниця побудована на території колишнього млина. Після пожежі в млині, поляки використали рештки фундаменту і на ньому, за рішенням польської влади, було розпочате будівництво однієї з найбільших в'язниць у Польщі. Будівництво розпочалось наприкінці 1935 року. Будівництво було завершене, але 17 вересня 1939 року Дубно дісталась Радянському Союзові. Радянська влада завершила будівництво. В чотирьох кутках зведеної кам'яної стіни побудували дерев'яні, охоронні вишки для автоматників, контрольно-пропускний пункт. З грудня 1939 року в'язницю використовували як збірний пункт для засуджених, яких депортували на тривалі примусові роботи в Сибір.

У в'язниці, в основному, утримували політичних в'язнів, за винятком деяких осіб, арештованих за запізнення на роботу, несвоєчасну сплату податків тощо. Засуджених за кримінальні злочини утримували в в'язниці в м. Крем'янець. Поляки з обох сторін в'язниці побудували дві каплиці для в'язнів, які радянська влада перетворили на місцеві клуби для своїх чиновників. Стара стіна, що оточувала в'язницю, була заввишки приблизно 4,5 метри. Вікна були оснащені потужними ґратами. Скло зафарбоване, щоб в'язні не могли дивитись у вікно. В в'язниці був підвал, цокольний, 1-й і 2-й поверхи та водогін. Підлога викладена паркетом.

Дубенська в'язниця відома з початку 1940 року ще тим, що в ній було декілька камер, які заповнювала вода. Ці камери використовують для примусу до надання свідчень. У кожній з «водяних» камер був стілець. У нормальних умовах рівень води був таким, щоб вода діставала до щиколоток, якщо в'язень стане на стілець. Однак, у разі необхідності, рівень води встановлювали на будь-якій висоті. Підготовку до надання зізнавальних свідчень в'язнями в такій «водяній» камері здійснювали впродовж 5—7 днів. Після чого в'язень або був готовий до надання зізнавальних свідчень упродовж цього терміну, або топився, або отримував важкі психічні і соматичні захворювання. Жінки також зазнавали тортур у «водяних» камерах.

У камерах не було ні нар, ні матраців. В'язні вимушені були спати на голій підлозі, вкриваючись своїм верхнім одягом. У жіночому відділенні санітарія була ще гіршою, оскільки на період менструації жінкам не видавали ні вати, ні ганчірки, ні паперу. Серед арештованих були також вагітні жінки. Годували їх так само, як і решту в'язнів, спали, як і всі, на голій підлозі, щоденно їх виводили на прогулянку на 7—10 хвилин.

Десь за 9—10 днів до родів вагітних переводили в лікарняне відділення, де їх оглядала акушерка. На 14 день після народження дитини жінок разом з новонародженими переводили в загальні камери. Не дивлячись на те, що новонароджених годували виключно тільки материнським молоком (новонароджені не отримували в в'язниці ніякого іншого харчування і цілком залежали від материнського молока), матерів також відправляли в Сибір, не дивлячись на те, що транспорти були переповнені, звідки згодом дітей направляли в дитячі будинки.

Окрім декількох одиночних камер-темниць, в яких міг розміститись тільки один в'язень, переважно були багатомісні камери, в яких утримували від 3 до 40 в'язнів. Звичайно в в'язниці утримували до 1500 арештованих, з яких близько були 250 жінки і приблизно 50 діти у віці 12—15 років (хлопчики і дівчатка). Безпосередньо перед вступом у Дубно німецьких військ 25 червня 1941 року у в'язниці знаходились приблизно 600 в'язнів, однак незадовго до цього в Сибір було відправлено три великих транспорти. З великою долею ймовірності можна стверджувати, що в в'язниці перебувало до 3000 в'язнів. Маршрут слідування транспортування пролягав через Київ. Транспорти відправляли регулярно, впродовж тижня, з понеділка до п'ятниці. В'язницю контролювали НКДБ та НКВС.

Передісторія Перед нападом 22 червня 1941 року, коли Німеччина здійснила напад на СРСР, станом на 10 червня 1941 року у в'язниці в Дубно біля 738 в'язнів. З них, засуджених 502, під слідством НКДБ — 106, під слідством НКВС — 47, за судами і прокуратурою — 83. Протягом двох місяців перед зайняттям німцями Дубна в в'язниці перебувало 10 євреїв.

Більшість звинувачувалася за статтею 54 Карного кодексу УСРР — контрреволюційна діяльність. Це учасники політичних партій, «Просвіти», «Сільського господаря».

23 червня 1941 р. нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ № 2445/М, в якому йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у в'язницях та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу, і тих, кого необхідно розстріляти. Того ж дня вийшов наказ начальника тюремного управління НКВС УРСР капітана державної безпеки Філіппова, який зобов'язував евакуювати в'язнів. Згідно з «Планом евакуації», депортації з Дубно області підлягало 738 в'язнів.

22 червня 1941 року 22 червня 1941 року в 4:40 Дубенська в'язниця № 2 НКВС м. Дубно була обстріляна з німецьких бомбардувальників «Хейнкель-111» ескадри KG55 «Greif», після чого весь особовий склад та наглядовий склад в'язниці був переведений на казармовий стан — згідно з доповідною запискою від 28 червня 1941 року начальника Дубенської в'язниці № 2 В. І. Манилюка начальнику тюремного управління УРСР Філіппову.

Розстріли

24 червня 1941 року У вівторок 24.06.1941 о 10 годині ранку по телефону начальнику Дубенської в'язниці № 2 В. І. Манилюку з тюремного управління НКВС м. Рівне повідомили, що для відправки ув'язнених по контрреволюційним статтям на залізничну станцію будуть подані вагони. Станом на цей день засуджених і тих, що були слідством по контрреволюційним статтям в Дубенській в'язниці № 2 налічувалося 320 осіб. Вагони на Дубенську залізничну станцію для відправки ув'язнених прибули в 17:00. В той час Дубно піддавалося бомбардуванню і артилерійському обстрілу з боку німців. Начальник військового гарнізону Дубна повідомив В. І. Манилюка, що з боку с. Верба в напрямку залізничної станції Дубна німці ведуть наступ в складі 127 легких танків.