Ніко́ль Ме́рі Кі́дман (; 20 червня 1967, Гонолулу, Гаваї) — австралійська й американська акторка, співачка, продюсерка, активістка (насильство проти жінок, рак молочної залози), дипломатка. Одна з найвисокооплачуваніших зірок Голлівуду. Лауреатка премії «Оскар» (2003), п'ятиразова лауреатка премії «Золотий глобус» (1996, 2002, 2003, 2018, 2022), дворазова — прайм-тайм премії «Еммі» (2017, продюсерка і акторка мінісеріалу), лауреатка премії Гільдії кіноакторів (2018) та багатьох іншихПовний список номінацій і нагород Ніколі Кідман у Вікіпедії англійською мовою . Володарка кубку Вольпі за найкращу жіночу роль Венеційського міжнародного кінофестивалю (фільм «Хороша погана дівчинка», 2024). Амбасадорка доброї волі ЮНІСЕФ та ООН-Жінки.

Життєпис Народилася 20 червня 1967 року в Гонолулу, адміністративному центрі американського штату Гаваї.

Її батьки — Ентоні Девід Кідман та Джанель Енн Макнейл — вихідці з Шотландії та Ірландії, обидва народилися в Австралії.

З чотирьох років Ніколь почала займатися балетом. Захоплення танцями привело її до Австралійського театру для молоді, а потім до Театру Філіп-стріт, де, крім акторського хисту, вдосконалювала вокальні навички і вивчала історію театру.

Після початку кар'єри 16-річної Кідман її мати захворіла раком грудей. У 17 Ніколь взяла паузу від кар'єри та доглядала за матір'ю під час її лікування, пройшла курс масажу, щоб допомогти в реабілітації. В 1984 мати переборола хворобу. Ніколь Кідман також мала підозру на рак в 2004 році.

У фільмі «Дні грому» познайомилась з Томом Крузом, в грудні 1990 одружилася. Завагітніти довго не вдавалося, тож вони всиновили доньку Ізабеллу Джейн Круз (1992 р.н.) та сина Коннора Ентоні Круза (1995 р.н.). В лютому 2001 року Круз раптово подав на розлучення, посилаючись на «непримиренні розбіжності» та попросивши спільну опіку над дітьми. 2015 року колишній керівник Церкви Саєнтології Марк Ратбун заявив у документальному фільмі, що йому доручили «сприяти розриву Круза з Ніколлю Кідман». Круз послідовник цієї церкви з 1986 року.

25 червня 2006 року Кідман одружилася з австралійським кантрі-співаком Кітом Урбаном, з яким познайомилася в Лос-Анджелесі в січні 2005 року на події на честь відомих вихідців з Австралії. 2008 року в Нешвіллі народила доньку Сандей Роуз. І далі завагітніти не вдавалося, тому другу біологічну доньку Фейт Маргарет народила 28 грудня 2010 року у Нешвіллі сурогатна мати.

Кідман народилася та виховувалася в ірландській католицькій родині. Вона сповідує католицьке християнство, відвідує Богослужіння. Певний час у шлюбі з Крузом цікавилась саєнтологією, після розлучення продовжила бути католичкою. Кілька місяців вивчала теологію в Університеті Пеппердайн в Малібу (Каліфорнія).

Акторська кар'єра Вперше на екрані з'явилася в 15 років у музичному відеокліпі співачки Пет Вілсон Bop Girl 1983 року. Того ж року Ніколь Кідман почала зніматися на телебаченні та в кіно, серед перших її робіт фільми «Бандити на велосипедах» і «Різдво Буша».

У 1980-х роках знялася в кількох австралійських фільмах і телепостановках — серед них найпопулярнішим став мінісеріал «Бангкок Гілтон» — історія австралійської туристки, засудженої в Таїланді на смертну кару за помилковим звинуваченням у зберіганні наркотиків. Гра Кідман вразила не тільки аудиторію, а й критиків, серіал придбали для перегляду у багатьох країнах.

У 1988 році Кідман знялася у фільмі «Смарагдове місто», поставленому за однойменною п'єсою Девіда Вільямсона. За цю роль її було номіновано на премію австралійського інституту кіно у категорії «Краща жіноча роль другого плану».

1989 року Кідман знялася у трилері «Мертвий штиль», який з успіхом пройшов у світовому прокаті. Фільм, який фінансувався компанією Warner Bros., був першим голлівудським проєктом акторки, попри австралійський акторський склад і знімальну групу.

Кар'єра у США

Після успіху «Мертвого штилю» Ніколь Кідман запросили до Голлівуду, де вона отримала роль у фільмі «Дні грому». Під час роботи зійшлася з Томом Крузом, 24 грудня 1990 одружилася з ним. Заради цього Круз покинув дружину, акторку Мімі Роджерс. Знялася з Крузом ще в двох проєктах: костюмованій сазі «Далеко-далеко» Рона Говарда (1992) і останньому фільмі Стенлі Кубрика «Із широко заплющеними очима» (1999). Невдовзі після закінчення роботи над останнім розлучилися.

У 1991 році Кідман знялася разом зі своєю колишньою однокласницею та найкращою подругою Наомі Уоттс та Тенді Ньютон у незалежному фільмі «Флірт». Кідман і Воттс зіграли школярок, що дорослішають — картина отримала премію Австралійського кінематографічного інституту в номінації «Кращий фільм». У тому ж році робота у фільмі «Біллі Батгейт» принесла Ніколі першу номінацію на премію «Золотий глобус» у категорії «Краща жіноча роль другого плану». Газета «The New York Times» назвала Ніколь «красунею з привабливим почуттям гумору».

У 1993 році зіграла головну роль у драматичному фільмі «Моє життя» разом з Майклом Кітоном та трилері «Готова на все» з Алеком Болдвіном та Біллом Пуллманом.

У блокбастері «Бетмен назавжди» грала з такими кінозірками, як Джим Керрі, Томмі Лі Джонс, Вел Кілмер, Дрю Беррімор і Кріс О'Доннел. При цьому про Кідман переважно згадували як про дружину Тома Круза. Критика звернула увагу на Кідман у 1996 році, після того, як вона знялася у сатиричній трагікомедії Ґаса Ван Сента «Померти заради» у ролі телеведучої Сюзанни Стоун-Марето. За цей фільм Кідман пророкували номінацію на «Оскар», висували на здобуття найвизначніших кінонагород Америки, вона виграла «Золотий глобус» у номінації «Найкраща акторка в мюзиклі чи комедії».

Наприкінці 1990-х Ніколь Кідман зіграла в кількох фільмах, які успішно пройшли у світовому прокаті (бойовик «Миротворець» з Джорджем Клуні і комедію-трилер «Практична магія» із Сандрою Буллок). Добре зустріли і її участь в екранізації похмурого роману Генрі Джеймса «Портрет леді», однак стрічка не мала помітного успіху у публіки.

Зліт кар'єри Справжній прорив стався 2001 року, коли дійшов кінця дворічний процес розлучення з Крузом і вийшов довгоочікуваний фільм-мюзикл База Лурманна «Мулен Руж!». Кідман виконала свої музичні номери в картині самостійно. Під час знімання фільму акторка зламала ребро. Кіновиробництво було призупинене, доки вона не відновилася від пошкодження; багато сцен зафільмували за екстреним графіком за участі нерухомих великих планів Кідман. Ії майстерна різноманітна гра справила сильне враження на критиків, і за цей фільм її номінували на «Оскар».

Наступним важливим етапом у кар'єрі стала роль Ґрейс Стюарт у містичному трилері Алехандро Аменабара «Інші», яка закріпила за Кідман славу кінозірки, здатної збирати повні зали в кінотеатрах. Маючи бюджет у 17 млн доларів, фільм зібрав більше 200 мільйонів у світовому прокаті та отримав прихильну критику. Гра Кідман, яка перевтілилася для цього фільму в гічкоківську блондинку штибу Грейс Келлі, була оцінена найкращими епітетами і номінована на «Золотий глобус».

Розлучення з Крузом супроводжувалося тривалою депресією. 2001 року Кідман отримує драматичну роль англійської письменниці Вірджинії Вульф у фільмі «Години» Стівена Долдрі за однойменним романом Майкла Каннінгема, що отримав Пулітцерівську премію 1999 року. Фільм (як і книга) про пов'язаних психологічним романом Вулф «Місіс Делловей» жінок зібрав першокласний акторський склад: Джуліанн Мур, Меріл Стріп, Ед Гарріс, Тоні Коллетт та Клер Дейнс. Стрічка стала однією з найгучніших прем'єр 2002 року, а Кідман отримала приз Берлінського кінофестивалю, премію БАФТА, премію «Золотий глобус» і, нарешті, «Оскар» за роль Вірджинії Вулф.

2003 рік був дуже успішним. Кідман знялася в експериментальному фільмі Ларса фон Трієра «Доґвіль», що отримав значний розголос. Реакція на стрічку була неоднозначною: в Європі «Догвіль» був відзначений серед головних досягнень кінематографу останніх років, а американська критика зустріла фільм щонайменше вороже. Того ж 2003 року Кідман виконала головну роль в екранізації роману Філіпа Рота «Заплямована репутація», де грала разом з Ентоні Гопкінсом; окрім того, на екрани вийшла епічна драма Ентоні Мінгелла «Холодна гора», де Кідман знялася з Рене Зеллвегер і Джудом Лоу. З трьох проєктів відносно успішним був останній: фільм зібрав понад 176 млн доларів у світовому прокаті й отримав 7 номінацій «Оскара».З чотирьох наступних фільмів Кідман два не мали широкого успіху у публіки та критики. Кідман спробувала утвердитися в амплуа комедійної акторки і взяла участь у двох високобюджетних комедіях. Перша — «Степфордські дружини», ремейк однойменного фільму 1974 року, знятого за романом Айри Левіна. Друга — «Відьма», широкоекранна версія популярного у США телесеріалу «Зачарований», була не дуже успішною фінансово. За роль у цьому фільмі Кідман отримала антинагороду «Золота малина». 2005 року вийшов політичний трилер Сідні Поллака «Перекладачка» за участю Кідман та Шона Пенна, знята у справжніх будівлях ООН (до того в приміщення ООН не пускали жодну знімальну групу).

Особливе місце в фільмографії Кідман посідає фільм «Народження» — камерна історія, знята кліпмейкером Джонатаном Ґлейзером, за участю Денні Г'юстона, Енн Гейч, Лорен Беколл і Кемерона Брайта. Ще до прем'єри на Венеційському кінофестивалі 2004 року фільм спричинив скандал: у пресу просочилося повідомлення, що за сюжетом героїня Кідман займається сексом з 10-річним хлопчиком, і стрічку заочно звинуватили в педофілії. Ця обставина стала причиною невиходу «Народження» у широкий прокат у США. За роль Анни, яка важко переживає передчасну смерть чоловіка і стає жертвою афери хлопчика, що видає себе за реінкарнацію її чоловіка, Кідман отримала номінацію «Золотий глобус».

Кідман потрапила на 45-е місце в списку багатих знаменитостей за версією журналу «Форбс» 2005 року (її прибуток у 2004—2005 роках оцінили в 14,5 мільйонів доларів).

Восени 2006 року за участю Кідман вийшов фільм «Хутро» — кінобіографія фотографа Діани Арбус, яка знімала найдивніші і потворні прояви людської природи, і наклала на себе руки в 1971 році. Режисером картини виступив Стівен Шейнберг.

Кідман знялася у головній ролі у фільмі «Вторгнення» німецького режисера Олівера Гіршбігеля, науково-фантастичному трилері про епідемію позаземного походження.

2010-і—2020-і

2010 року за найкращу жіночу роль у фільмі «Кроляча нора», яку вона також спродюсувала, Ніколь Кідман номінована на премії «Золотий глобус» та «Оскар».

Ніколь Кідман зіграла разом із Ніколасом Кейджем у трилері Джоеля Шумахера — «Що приховує брехня»: картина розповідає про подружню пару, яку взяла в заручники група бандитів. Світова прем'єра стрічки відбулася 14 вересня 2011 року на кінофестивалі у Торонто.

У червні 2010 року TV Guide повідомив, що Ніколь зіграє разом із Клайвом Оуеном у фільмі студії HBO «Гемінгвей і Геллхорн», який розповідає про роман Ернеста Гемінгвея та Марти Геллхорн. Місце режисера зайняв Філіп Кауфман, зйомки почалися в лютому 2011. Прем'єра картини відбулася у 2012 році, а за виконання ролі Марти Геллхорн Кідман вкотре висувалась на премії «Золотий глобус» та «Еммі». Того ж року 65-й Каннський кінофестиваль прийняв у себе детективну драму «Газетник» режисера Лі Деніелса, роль Шарлотти Блес у якій виконала Ніколь Кідман. Провідні світові кінокритики визнали цю роль однією з найкращих у кар'єрі акторки. За складне перетворення в образ фатальної красуні Кідман була знову удостоєна номінацій на «Золотий глобус» та премію Гільдії кіноакторів США.

У 2016 році Кідман зіграла Сью Брайєрлі у драматичному фільмі «Лев», заснованому на автобіографії Сару Брайєрлі «Довга дорога додому», за яку вона знову була номінована на «Оскар».

У 2017 році Кідман удостоїлася двох премій «Еммі», як найкраща акторка у мінісеріалі чи телефільмі і як продюсерка, обидві нагороди вона отримала за серіал «Велика маленька брехня». Також, у 2017 році вийшов драматичний трилер «Фатальна спокуса», в якому разом із Кідман зіграли Колін Фаррелл, Ель Фаннінг та Кірстен Данст.

Наприкінці 2018 року в прокат вийшов «Аквамен» із Ніколлю Кідман у ролі Атланни, матері персонажа Джейсона Момоа.