Весільні чини — ролі, що розподіляються між учасниками й учасницями весільної церемонії.
Традиційне весілля східних слов'ян являє собою давній обряд, що йде ще з князівської старовини. Весільне святкування уподібнювалося князівському бенкету, тому наречені йменувалися князем і княгинею, а гості — їхніми наближеними, і товариші нареченого величалися «боярами» чи «дружками» (відсилання до дружинників).
У традиційному українському весіллі Українське весілля — це багатоактова драма з багатьма дійовими особами, які виконували свої обрядові ролі. Сватання починав староста або сват. Зі старостою виступала його дружина — старостиха. Функцію розпорядника весілля виконував боярин або дружко — одружений чоловік, бояр могло бути кілька, у цьому разі головним був найстарший. До почту молодих входили інші весільні чини, які виконували важливі функції: закосяни привозили наречену нареченому, приданки, закосяни, свашки виконували обряд пов'язування намітки; світилка стежила, щоб не згасла свічка при виконанні обряду посаду — запрошення молодих посісти місце у покуті; брат нареченої продавав її; хлопці, родичі нареченої, продавали її посаг.
Усі весільні чини мали обрядові відзнаки: найповажніші перев'язувалися рушниками, інші чіпляли букети на піджаки і квіти на капелюхиУкраїнська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник/ Гол. ред. A. Пономарьов (1994).
Терміни Боярин, дружко́, дружба, шафер — товариш нареченого. Старший з бояр є розпорядником на весільних урочистостях. У традиційному весіллі ним був одружений чоловік, запрошуваний батьками молодого. Разом зі свахою відводив молодих до спальні (шлюбну постіль традиційно влаштовували у коморі), а потім урочисто проводжав їх назад до гостей. Сваха, свашка — товаришка нареченої. У традиційному обряді свахою виступала одружена сестра нареченого, за відсутності — інша близька родичка. Разом з дружком вона відводила молодих до спальні, роздягала молоду та ін. Свашками називали присутніх на весіллі інших одружених родичок нареченого. Вони готували шлюбне ложе, співаючи: «Ой, хто буде спати, Будем йому на постіль слати: Соломку в головки, сінця під колінця, А м'яти під п'яти, Щоб було м'яко спати» Дружка, дру́женька, дру́жечка — дівчина з числа подруг молодої, запрошена на весілля. Найстарша за віком йменується старшою. Разом зі свашкою дружка збирала барвінок на вінок. Дружка веде торг з дружком в обряді викупу молодої. Світилка — дівчина, що виконувала обряд тримання меча й свічки. Роль світилки грала неодружена сестра молодого, за відсутності — інша близька родичка. Закосяни — весільні гості, що відвозять наречену до нареченого («їдуть за косою») Прида́ни, прида́нки — весільні гості з боку нареченої, які прямують з нею в дім нареченого з посагом. Староста, сват — чоловік, що сватає нареченого нареченій або наречену нареченому. Старостиха — дружина старости, сватає з ним нареченого нареченій або наречену нареченому. Підстароста — помічник старости. Поїзжани — учасники весільного поїзду. Весільний батько, посаджений батько — чоловік, що замінює на весіллі справжнього батька нареченого або нареченої. Весільна мати, посаджена мати — жінка, що замінює на весіллі справжню матір нареченого або нареченої.
Див. також Традиційне українське весілля
Примітки
Посилання Дружка на весіллі: обов'язки до і під час свята Весільна (посаджена, посадна) мати (3); Батько (посаджений, посадний, головатий); Бояри; Дружба; Дружка; Дружко; Княгиня; Князь; Придани = Приданки; Сват; Староста (5); Світілка; Сваха = Свашка // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — Київ: Довіра, 2006. — С. 30; 52; 202; 293; 357; 480; 523—524; 525; 528; 578. Бояри // Дружка // Дружко //