Ви́тязь — хоробрий воїн, герой, богатир. Вживається переважно щодо давньоруських воїнів у домонгольський періодХаланський М. Г. «Великорусские былины киевского цикла» (1886) (15 с.), але може також використовуватися щодо жителів інших країн: наприклад, в українських перекладах «Одягнений у тигрову шкіру» () — «Витязь у тигровій шкурі». У переносному сенсі словом «витязь» називають людину, яка відзначається небуденними, героїчними ділами. В іншомовній літературі у відповідних випадках уживається слово «лицар» (), «воїн» () тощо.
Етимологія Походження остаточно не з'ясоване. Висунуто кілька версій: Запозичення з германських мов, а саме із скандинавських (пор. прагерм. *víking-, дав.-ісл. víkingr, дав.-англ. víking, фриз. witsingУ давньоанглійську і фризьку це слово запозичене із скандинавських). Наявність прикінцевого -dzь замість очікованого -gъ (як у германізмах «варяг», «стяг», «шеляг») пояснюють переходом [g] у [d͡z] після *ę (< *in) відповідно до закону третьої палаталізації (аналогічно «князь», «пенязь»). Наявність праслов'янського *t замість очікованого *c на місці германського k, що також мало бути відповідно до другого пом'якшення, пояснюють наслідком дисиміляції (*k > *t > c). Але ця гіпотеза не пояснює загальнослов'янського характеру слова (зокрема, наявності і ). За іншою версією, *vitędzь має питомо слов'янське походження і утворене від — «здобич».
Крім того, з «витязь» пов'язане і запозичене з польської слово «звитяга»: утворені від wiciędz.
Примітки
Посилання