Прагерма́нська мо́ва, іноді протогерма́нська мо́ва — гіпотетична реконструйована мова-предок германських мов.

Носії Після розпаду праіндоєвропейської мовної спільноти германці входили в число племен культури бойових сокир, а в епоху бронзової доби — в спільноту нордичної бронзової доби.

Носіїв пізньої прагерманської мови звичайно асоціюють з культурами так званої доримської залізної доби (за класифікацією О. Монтеліуса), серед яких провідне місце займала ясторфська культура.

Фонологія

Приголосні + Прагерманські приголосні Приголосні Губні Зубні Задньоязикові ЛабіовелярніГлухі вибухові або pp або tt або kk Глухі фрикативні або ff або θθ або або Дзвінкі, b або bb, d або dd, g або gg або gʷ Носові або mm або nn Спіранти або ss Плавні і півголосні або rr, ll або jj або ww

Найважливішими фонетичними змінами, яких зазнала прагерманська мова, були Закон Ґрімма та Закон Вернера.

Прості голосні

+Прагерманські голосні Переднього ряду Середнього ряду Заднього ряду Верхнього підйому Верхньо-середнього піднесення ( = ē ²) Нижньо-середнього піднесення ( = ē ¹) Нижнього піднесення

У прагерманській було чотири короткі голосні (i, u, e, a) і чотири або п'ять довгих (ī, ū, ē, ō і, можливо, ǣ). Праіндоєвропейські a та o збіглися в прагерманське a, праіндоєвропейське ā та ō збіглися в прагерманське ō. та ē, яке також записують як ē¹ та ē²;ē², можливо, не було окремою фонемою і реконструюється лише для невеликої кількості слів.

Дифтонги Результатом збігу a і o, ā і ō стала втрата прагерманською мовою дифтонгів *oi, *ou, *āi і *āu, які збіглися з *ai, *au, *ōi, *ōu, відповідно. Крім того, монофтонгізувався дифтонг *ei, давши *ī. Таким чином, у прагерманській мові на пізніх стадіях її існування було лише чотири дифтонги.

Доля складових сонорних

Наголос У прагерманській мові вільний індоєвропейський наголос у певний період змінився фіксованим на першому складі. Усе ж таки певні відомості про місце наголосу в прагерманських словах можна почерпнути завдяки закону Вернера. Ці відомості відповідають ведійським та давньогрецьким даним.

Морфологія

Іменник У прагерманській мові іменники змінювалися за трьома родами, трьома числами й шістьма відмінками.

Відмінювання загалом продовжувало бути індоєвропейським. Відмінювання поділялося на типи в залежності від тематичного голосного: -a-, -ō-, -n-, -i-, і -u-. Перші три були особливо продуктивні і послужили основою для формування відмінювання прикметників; інші проявляли тенденцію до злиття з ними. Усередині типів на -a- і -ō- були підтипи на -ja- і -wa-, і -jō- і -wō- відповідно. Зазначені підтипи неспоконвічні, вони виділилися в результаті фонетичних змін. Усередині типу на -n- також виділяються підтипи: -ōn- (лексеми чоловічого і жіночого родів), -an- (середнього) і -īn- (жіночого, в основному, абстрактні). Крім того, виділяється тип відмінювання на приголосний, в який входила невелика кількість іменників на -er, середнього роду на -z-, дієприкметники теперішнього часу і деякі іменники на -nd-.

Іменники на -a- Іменники на -i-однинамножинаоднинамножинаНазивний*wulfaz*wulfōs, -ōz*gastiz*gastijizРодовий*wulfisa, -asa*wulfōn*gastisa*gastijōnДавальний*wulfai,-ē*wulfamiz*gastai *gastīЗнахідний *wulfan *wulfanz *gastin *gastinzОрудний *wulfō *gastī Кличний *wulfa *gasti

Дієслово У прагерманській було всього два часи (минулий і теперішній). Крім того, у дієслова була форма інфінітива.

Відмінювання дієслова beranan «нести»:

особа / число однина множина 1-а * Berō «я несу» * Beromiz «ми несемо» 2-а * Beriz «ти несеш» * Beriþ «ви несете» Третя * Beriþ «він, вона воно, несе» * Beranþ «вони несуть»

Лексика Словниковий фонд прагерманських мови несе в собі сліди контактів прагерманців з сусідніми народами: римлянами, кельтами, слов'янами.

Кельтські запозичення Антуан Мейє вважає, що епоха інтенсивних кельтсько-германських контактів припадає на V—III ст. до н. е. У цей час германці запозичили такі слова, як: Ambaxtz «слуга» < галл. ambactos; Īsarn «залізо» < галл. isarno-; Lēkīz «лікар» < галл. lēgyo-; Rīkz «король» < галл. rīg.

Примітки

Література Арсеньєва М. Г., Балашова С. П., Берков В. П., Соловйова Л. Н. Введення в німецьку філологію. — М: ГІС, 2006. Мейє А. Основні особливості німецької групи мов. — М: УРСС, 2010. Bennett W. H. An Introduction to the Gothic Language. — New York: Modern Language Association of America, 1980. Campbell A. Old English Grammar. — London: Oxford University Press, 1959. Krahe H., Meid W. Germanische Sprachwissenschaft, в 2-х томах. — Berlin: de Gruyter, 1969. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. London: Brill, 2003]. Plotkin V. The Evolution of Germanic Phonological Systems: Proto-Germanic, Gothic, West Germanic, and Scandinavian. — Lewiston: Edwin Mellen, 2008. The Indo-European Languages ​​/ / під ред. Ramat A., Ramat P. — Routledge, 1998. ISBN 0-415-06449-X.

Посилання Кузьменко Ю. К. Ранні германці та їх сусіди: Лінгвістика, археологія, генетика. : Нестор-Історія, 2011. W.P. Lehmann & J. Slocum (eds.) A Grammar of Proto-Germanic (Online version) Proto-Germanic nominal and pronominal paradigms A dictionary of Proto-Germanic (in German) Charles Prescott. ~ candfprescott / ruki.pdf «Germanic and the Ruki Dialects»