Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (), ладу́нка, ляду́нка ( <  — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі.

Використовувалася і використовується також як складова парадної форми.

Історія Ладівниці поширилися у європейських арміях з XVI ст., замінивши собою бандольєри і берендейки. У цих пристроях теж використовувався принцип попереднього дозування зарядів: відміряні порції пороху зберігалися в окремих трубочках — попередницях набоїв. Стрільцеві не треба було витрачати час на визначення точної кількості «зілля» для пострілу — досить було всипати готовий заряд у ствол зброї. Саме слово «ладівниця» походить з польської мови (ładownica < ładować — «заряджати»), і з'явилося там у XVII столітті .

Ладівниці носили зазвичай на боці, але могли використовуватися і інші способи кріплення. Так, ладівниці гренадерів XVII—XVIII ст. поміщалися на поясі попереду (аналогічно сучасним поясним сумкам), бо бічна сумка в цих військах призначалася для перенесення ручних гранат.

Артилеристи зберігали в ладівницях запальні трубки. На перев'язах артилерійських ладівниць кріпилися два протравники — залізний (для прочищання запалювальних отворів) і мідяний (для проколювання картузів)Александр Берназ. Техническое оснащение русской артиллерии начала XIX в. Артиллерийская принадлежность .

З переходом армій на набої з металевими гільзами ладівниці стали споряджати гніздами-петельками. Щодо них вже застосовний сучасний термін «патронташ».

У сучасних арміях ладівниці збереглися лише як елемент парадної форми деяких частин, у польовій формі одягу їх замінили набойні підсумки — з кишенями для обойм чи магазинів.

У козаків Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVII ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях.

Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти папе­ровий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю.

Див. також

Бандельєр Берендейка Газир Патронташ Підсумок Порохівниця Ташка

Примітки

Посилання Козацькі ладівниці. Фото сучасних реконструкцій