Гу́слі, гу́сла (, , від густи)Гуслі // — давньоукраїнський (давньоруський) щипковий музичний інструмент цитроподібної форми, що належить до групи народних хордофонів.
У гуслях струни натягнуті на трикутну дерев'яну резонансну скри́ньку. Звук на інструменті видобувають, защипуючи струни пальцем.
Виконавець на гуслях називається гуслярем.
За однією з версій, саме від гусел походить інший народний музичний інструмент, що став символом українців — бандура. Якщо додати до гусел 2–3 баси, поставити інструмент на колінах вертикально, притиснувши до грудей — ось і вийде бандура. Куліш гадав, що бандура поступалася першим місцем тільки гуслям, які, згідно з переказом про царя Давида, були властиві особам духовного сану або тим, хто почував себе надто поважними для буйної козацької поезії, часом дещо цинічноїКулиш П. Записки о Южной Руси. — СПб.: типография Александра Якобсона, 1856. — Т. 1. — С. 189.
Також існує гіпотеза про спорідненість гуслярської традиції з культурою балтійсько-скандинавських інструментів, таких як канклес та кантеле.
Існує три різновиди гуслів: кри́лоподібні або дзвінчасті шо́ломоподібні або гуслі-псалтир клаві́роподібні — прямокутні, на основі яких М.Фомін створив клавішні (педальні) гуслі, у яких непотрібні струни заглушуються за допомогою спеціального механізму, а звук видобувають медіатором.
В оркестрах народних інструментів застосовують гуслі-приму (діапазон: e1–h2), гуслі-піколо (e2–h3), гуслі-альт (e–h1) та гуслі-бас (E–h).
Гуслі в Україні Згідно з писемними джерелами та фольклорними матеріалами (зокрема, билинами й піснями), цей інструмент з'явився на територіях розселення давніх слов'янських племен ще задовго до часів Київської РусіГусла // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ: ІМФЕ НАН України, 2006. — Т. 1 : [А — Д]. — С. 559—561..
Візуальні підтвердження побутування інструменту можна знайти на фресках Софійського собору в Києві (початок XI ст.) та на ювелірних виробах (браслетах) доби Київської Русі.
В українській історії гусла тісно пов'язані з епічною традицією та іменами легендарних співців — Бояна, Митуси, Мануйла, а також згадуються у «Слові о полку Ігоревім». У пізніші періоди інструмент був поширений у побуті шляхти, духовенства та при монарших дворах.
З південних теренів Київської Русі традиція гри на гуслах поширилася на північ. Вона зберігала популярність у Російській імперії аж до кінця XVIII століття. При імператорському дворі 1730-х років служили видатні музиканти українського походження, зокрема гусляри Маньків та вихованець Київської духовної академії Киріян Кондратович. Також широке визнання здобув придворний співак і камер-гусляр Василь Трутовський, який був родом із Харківщини.
З часів Київської Русі гусла проіснували в побуті мешканців України аж до XIX століття, оскільки ще Олександр Терещенко писав: «У Малоросії довгий час любили грати на гуслах, але нині й там вони зникають. У Росії їх не вживають»Терещенко А. Быт русского народа. — Санкт-Петербург: типография Министерства внутренних дел, 1848. — Часть І. — С. 486—487.
Пантелеймон Куліш згадував, що бачив співця-гусляра: «Ще недавно на гуслах вигравали в Малоросії дворяни старого віку; тепер ви їх знайдете тільки у священиків; а один тільки раз, а саме в 1853 році, я зустрів цей інструмент у руках сліпого співака-жебрака, в Золотоніському повіті Полтавської губернії».
У народній культурі Лемківщини та Закарпаття назва «гусла» закріпилася не лише за цитроподібним інструментом, а й за смичковими інструментами, такими як гудок або народна скрипка.
В українському фольклорі Пісня з Ізюмського повіту:
Ой, за гаєм, гаєм зелененьким
Та йде Дунай не тихий, бистренький,
Над Дунаєм явор зелененький,
Під явором коник вороненький,
А на коні козак молоденький;
Та все стиха у гуслоньки грає -
Струна струні тихо промовляє…Метлинский Амвросий. Народные южнорусские песни. — Киев: Университетская типография, 1854. — С. 260..
У пісні, записаній Марком Вовчком:
Розкипілось моє серце
Та й на тебе, мій дружочок,
Що пізненько з вулки ходиш,
''Під полою гуслі носишВовчок Марко. Твори в 7 томах. — К.: Наукова думка, 1966. — Т.7. — Кн. 1. — С. 319..
Галерея
Див. також Гуцинь Ґучжен Гусле
Примітки
Джерела і посилання
Гуслі //
ГУСЛІ. Традыцыі. Сучаснасць. , гуслі Гуслі (гусла) Українські народні музичні інструменти Л. М. Черкаський Гуслі Українські народні музичні інструменти А. І. Гуменюк