Кукурудзяний пояс () — сільськогосподарський регіон у США, де найпоширенішою культурою, традиційно, є кукурудза. Це клиноподібна смуга, яка, розширюючись зі сходу на захід, перетинає посередині штати Огайо, Індіана та Іллінойс, займає всю Айову і заходить в східні частини штатів Канзас і Небраска, північну частину штату Міссурі і південно-західну частину штату Міннесота. У 1950 році Міністерство сільського господарства США віднесло до кукурудзяного поясу 494 округи в 11 штатах.
Характеристика У регіоні хороший клімат для сільського господарства. Тут досить волого (600-650 мм опадів у рік), літо спекотне і довге. Мало лісів та немає гористих місцевостей. У ґрунті переважають чорноземи. У них багато гумусу, поживних речовин, у них відмінна структура, сприятливий водний і повітряний режим. В орному шарі від 4 до 7% органічної речовини, чорний гумусовий горизонт досягає потужності 30-40 см
В регіоні під ріллям знаходиться понад 70% земель. Рекордсменом є штат Айова. За площею він займає 25 місце серед штатів США. Штат посідає перше місце в країні за збором кукурудзи (п'ята частина національного збору), ділить з Іллінойсом перше-друге місця за збором сої (15-17%), по поголів'ю великої рогатої худоби поступається тільки Техасу і Небрасці (7 млн голів). Свиней в Айові набагато більше, ніж людей - понад 16 млн голів, майже 30% поголів'я країни (перше місце серед штатів).
Історія
У З0-х і 40-х роках XIX століття тут виникло пасовищне тваринництво. Ключову роль в освоєнні грали вихідці з Півдня. З 50-х років почався перехід на пшеницю, обробітком якої зайнялися в основному переселенці зі сходу. Коли ж вдалося освоїти під пшеницю Великі рівнини, пояс вирощування пшениці посунувся в ці посушливі краю, а тут склалося так зване змішане господарство (mixed farming) - фуражне зернове господарство з стійловим м'ясним тваринництвом. Головною культурою стала кукурудза, зазвичай в сівозміні з вівсом і сіяними травами, але нерідко і як монокультура. У розвитку господарства активну участь взяли численні іммігранти з Європи, в основному скандинави, німці, голландці. Цей тип панував тут більше 70 років, саме йому зобов'язаний район своєю назвою.
До 40-х років XX століття традиційні сімейні фермерську господарства почали занепадати. У ґрунт не давалось ніяких добрив за винятком перегною. За 70 років оранки місцеві ґрунти втратили 30-40% азоту, калію, фосфору, більше 40% органічної речовини, ерозія забрала від 5 до 40 см верхнього шару ґрунту. Після Другої світової війни у регіоні почалась сільськогосподарська революція.
Ще в З0-х роках на полях з'явилася гібридна кукурудза високої врожайності, яка за наступні півстоліття піднялася з 30 ц/га до понад 75 ц/га. Гібридизація давала належний ефект тільки укупі з хімізацією, і якщо до 1940 року поля регіону майже не знали мінеральних добрив, то вже у 1950 році на кожен гектар вносилося в середньому по 60 кг добрив, в 1960 році - 150 кг, а в 1980 році - майже 500 кг. Широко увійшли в практику пестициди і гербіциди. Разом з добривами вони дозволили виключити паровий клин, скоротити посіви вівса і трав, а пізніше запровадити мінімальну і нульову обробку землі. Величезного рівня досягла механізація. Середнє число тракторів на одну ферму за 1940-1960 роках зросла з 0,5 до 2,0; правда, потім зростання застопорилося, але в основному через впровадження навісних знімних знарядь на трактори і комбайни. Техніка ставала все складніша, продуктивніша і дорожча. Сильно змінилася і структура посівів. Частка кукурудзи зросла до 50%, а місце вівса і трав зайняла соя, на яку припадає до третини збиральної площі.
У 70-ті роки сільському господарству кукурудзяного поясу довелося пережити ще одну перебудову - на цей раз завдяки прориву його кукурудзи і сої на світові ринки. За це десятиліття кукурудза стала провідним товаром американського експорту продовольства, обігнавши пшеницю і борошно, разом узяті, вартість експорту сої зросла з 1,2 млрд до 5,9 млрд дол. На експорт тепер було призначено 35-40% посівів кукурудзи та сої в США. Це привело до розпаду традиційного змішаного господарства, так як ферми регіону стали спеціалізуватися на виробництві фуражного зерна, а не зерна і м'яса.
Посилання Anderson, J. L. Industrializing the Corn Belt: Agriculture, Technology, and Environment, 1945-1972 (2009) 238 pp. ISBN 978-0-87580-392-0 Bogue, Allan. From Prairie to Corn Belt: Farming on the Illinois and Iowa Prairies in the Nineteenth Century (1963) excerpt and text search Cayton, Andrew, et al. eds. The American Midwest: An Interpretive Encyclopedia (2006) excerpt and text search Hart, John Fraser. "Change in the Corn Belt," Geographical Review, Jan 1986, Vol. 76#1 pp 51–72 Hudson, John C. Making the Corn Belt: A Geographical History of Middle-Western Agriculture (1994) Power, Richard Lyle. Planting Corn Belt Culture: The Impress of the Upland Southerner and Yankee in the old Northwest (1953) Snapp, Roscoe R. Beef Cattle Their Feeding and Management in the Corn Belt States (1950) Smith, C. Wayne, et al. Corn: Origin, History, Technology, and Production (2004) online edition Wallace, Henry Agard. Henry A. Wallace's Irrigation Frontier: On the Trail of the Corn Belt Farmer 1909 15 articles written by Wallace in 1909; 1991 edition edited by Richard Lowitt, and Judith Fabry