Балаян Вазген Христофорович

Вазген Христофорович Балаян ( , с. Чартар, Нагірний Карабах (Вірменія) — 7 травня 2023) — український письменник, журналіст, громадський діяч, краєзнавець, літератор, педагог, член Національної спілки журналістів України.

Біографія

Народився В.Балаян у вірменському селі Чартар, край Нагірний Карабах (більш давніша назва – Арцах). Вазген – в перекладі з вірменської означає «Світло священного знання».

Батько помер, коли йому виповнилося 2 роки, тому вихованням його і сестри займалася бабуся. Тяжким було дитинство Вазгена Христофоровича. Коли почалася війна, Вазген вступає на навчання до фабрично-заводського училища у Баку, після чого повертається до рідного села і там закінчує середню школу.

В 1943 році переїздить до Куйбишева (Самари), працює на авіаційному заводі. Повертається на батьківщину.

У 1944 році вступає на навчання до Учительського 2-річного інституту в Степанокерті (зараз Степанокертський педагогічний університет) на історико-літературний факультет, після закінчення якого працює в цьому ж інституті лаборантом кафедри літератури.

У  1950 році вступає до Московського університету на історичний факультет. На 3-му курсі знайомиться з майбутню дружиною – Надією Василівною яка навчалась на першому курсі економічного факультету.

1957 року у Єревані відбувається весілля вірмена Вазгена Балаяна і українки Надії Василівни.

У 1958 році разом з дружиною Вазген Христофорович переїздить до Сум.

У шлюбі народжується син Валерій та донька Тамара. Його син Валерій Балаян став відомим кінорежисером-документалістом.

У 1965—1987 роках працює викладачем політекономії у Сумському кооперативному технікумі (до 1987 року). На формування його національної свідомості вплинули відомі сумські діячі такі, як Геннадій Петров, Микола Данько, Юрій Ступак.

2017 року у Сумській обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся вечір, присвячений 90-річчю від дня народження Вазгена Христофоровича. Були присутні: його син — відомий кінорежисер-документаліст Валерій Балаян, голова Сумської організації Національної спілки письменників України О. Вертіль, голова Сумської організації Національної спілки художників України І. Гапоченко, колеги-журналісти П. Нестеренко та В. Савченко, представники Сумської організації вірменської культури «Арцах» та інші.

Творчість В. Балаян — автор десятків статей на літературні, історичні, політичні теми. Публікувався у вірменсікій та українській періодиці «Тарас Шевченко і вірменська література» (1964), «Шевченко і Налбандян» (1965), «Ісаакян і Україна» (2001), про зв’язки Павла Грабовського і Павла Тичини з вірменською літературою, статті «Йому боліла кожна рана. Про українські переклади Ованеса Туманяна» (1969), «Іван Драч і Вірменія» (1999), «Ваграм Папазян і Україна» (1998), «Юрій Ступак і вірменський живопис» (1998), «Сини Нагірного Карабаху в боях за Україну» (1995), «Мовою дружби. Про Віктора Кочевського» (1988), «Україна-Русь і Вірменія» (1998), «Іллєнко — син Карабаху» (2000)Вертій О. У силовому полі тривожного спокою / О. Вертій // Балаян В.: «В сім'ї вольній, новій…». — Суми: СОД Козацький вал, 2006. — С. 3—7..

Був організатором патріотичних вечорів, присвячених Вірменії та Україні.

Бере активну участь в діяльності Сумського обласного товариства армянської культури «Арцах»Ты слышал, как в Сумах звучит дудук? // Ваш шанс. — 2017. — 22 марта. .

БібліографіяВазген Христофорович Балаян: до 90-річчя від дня народження: бібліогр. покажч. / Сумська обл. універс. наук. б-ка; уклад. О. М. Малиш. — Суми : Триторія, 2017. — 40 с.

Окремі видання: «В сім'ї вольній, новій…» / В. Х. Балаян. — Суми: СОД; Козацький вал, 2006. — 112 с. Истоки / В. Х. Балаян. — Сумы: Сумская областная типография; Козацький вал, 2007. — 100 с. Україна — любов моя / В. Х. Балаян. — Суми: СОД; Козацький вал, 2007. — 93 с. Лицарі духу / В. Х. Балаян. — Суми: Мрія-1, 2008. — 120 с. Мій Геннадій Петров / В. Х. Балаян. — Суми: Мрія-1, 2008. — 64 с. Журналистские зарисовки / В. Х. Балаян. — Суми: Мрия, 2011. — 56 с. Армения и Сумщина: прекрасные проявления дружбы. — Суми: Мрія-1, 2013. — 198 с.

Статті у книгах, збірниках:

«Я так ненавиджу гнучких» : пам'яти Миколи Данька / В. Балаян // Слобожанщина: альм. літ. Сумщини. Вип 6. — Суми: Мрія-1, 2000. — С. 75—80. Без таких людей серце б зачерствіло / В. Балаян // Слобожанщина : альм. літ. Сумщини. Вип. 7. — Суми: Мрія-1, 2001. — С. 97—101. Слово про Довженка і Вірменію // Слобожанщина: альм. літ. Сумщини. Вип. 9. — Суми: Мрія-1, 2004. — С. 119—121. Сосна на вершині: до 80-річчя від дня народження Миколи Данька // Балаян В. «В сім'ї вольній, новій…». — Суми, 2006. — С. 67—69. Сумські письменники про Вірменію / В. Балаян // Балаян В. «В сім'ї вольній, новій…». — Суми, 2006. — С. 57—59. Без таких людей очерствело бы сердце: памяти Геннадія Петрова / В. Балаян // Балаян В. Україна — любов моя. — Суми: Сум. обл. друкарня; Козацький вал, 2007. — С. 76. Близький і рідний: (спогади сумчанина-карабахця про Миколу Данька — поета, публіциста, громадянина) / В. Балаян // Балаян В. Истоки. — Сумы, 2007. — С. 90—92. Наш Юрій Царик / В. Балаян // Балаян В. Истоки. — Сумы, 2007. — С. 50—51. «Я так ненавиджу гнучких…»:  пам’яті Миколи Данька / В. Балаян // Балаян В. Україна — любов моя. — Суми: Сум. обл. друкарня; Козацький вал, 2007. — С. 84—88. Поборниця вірменсько-української дружби: штрихи до портрета головного редактора газети «Арагац» Жені Церунян // Слобожанщина: альм. літ. Сумщини. Вип. 13. — Суми: мрія-1, 2008. — С. 111—113. Сыны Армении в боях за Сумщину / В. Балаян // Балаян В. Армения и Сумщина: прекрасные проявления дружбы. — Сумы: Мрія-1, 2013. — С. 14—18. Украина в творчестве писателей Арцахского края / В. Балаян // Балаян В. Армения и Сумщина: прекрасные проявления дружбы. — Сумы: Мрія-1, 2013. — С. 36—40. Великий Козар і вірменська література / В. Балаян // Слобожанщина: альм. літ. Сумщини. Вип. 18. — Суми: Мрія-1, 2014. —С. 113—116. Тарас Шевченко і вірменська література // Українська мова і література в школі. — 1964. — № 3. Перекладач вірменських поетів: до ювілею П. А. Грабовського // Ленінська правда. — 1964. — 4 верес. — С. 3. На благо рідної культури // Літературна Україна. — 1964. — 11 жовт. Армянские переводы Павла Грабовского // Литературная Армения. — 1965. — № 7. Шевченко і Налбандян // Ленінська правда. — 1965. — 8 верес. — № 177. — С. 3. Велике і щире братерство: до 100-річчя від дня народження Ованеса Туманяна // Ленінська правда. — 1969. — 19 лют. — С. 3. Йому боліла кожна рана // Вітчизна. — 1969. — № 2. Мудрість друзів // Червоний промінь. — 1971. — 24 лип. Єгіше Чаренц і Україна [вірменський поет] // Літературна Україна. — 1972. — 27 черв. Сини Нагірного Карабаху в боях за Україну // Ленінська правда. — 1983. — 8 лип. Перекладаючи творів побратимів: по сторінках творчості П. А. Грабовського // Перемога. — 1984. — 11 верес. — С. 4. Незабываемая встреча: [генерала Мартиросяна и Србуи Тиграновны Сумбатовой в Сумах] // Советский Карабах. — 1985. — 5 трав. Павло Тичина і Вірменія // Ленінська правда. — 1986. — № 37. — 21 лют. — С. 3. Мовою дружби // Ленінська правда. — 1988. — 22 лют. Рыцарь армянского слова // Советский Карабах. — 1988. — 22 апр. Юрій Ступак і вірменський живопис // Арагац. — 1988. — № 8. Друг Арцаху: до 60-річчя від дня народження Миколи Гриценка // Арагац. — 1988. — верес. Карабах, Литва. А далі? // Добрий день. — 1991. — № 7. — 15 лют. — С. 4. Климентій Квітка і вірменська музика // Арагац.. — 1992. — квіт.; Сумщина. — 1996. — № 105. — 25 груд. — С. 4. Хто вбив мою сестру: лист вірменина, який живе у Сумах // Панорама Сумщини. — 1992. — № 44 — 3 груд. — С. 3. Де ж ваша совість Борисе Олійник? // Червоний промінь. — 1993. — № 6. — 6 лют. — С. 3. Близький і рідний: спогади сумчанина-карабахця про Миколу Данька – поета, публіциста, громадянина // Червоний промінь. — 1993. — № 49. — 4 груд. — С. 4. Уроки карабаської трагедії // Сумська новина. — 1994. — № 2. — 8 січ. — С. 1. Чи й самому стати перекупником? // Сумська новина. — 1994. — № 36. — 26 берез. — С. 2. Таким бачу його я: штрихи до портрета Михайла Лушпи // Сумська новина. — 1994. — 3 верес. — С. 2. При чому тут незалежність? // Червоний промінь. — 1994. — 3 груд. — № 49. — С. 4. Прекрасні прояви дружби завжди єднали вірменів і українців // Червоний промінь. – 1995. – 29 квіт. (№ 17). – С. 3. Подражание // Відродження. – 1995. – 14 лип. (№ 27). – С. 1. «Я так ненавиджу гнучких…» : пам’яті Миколи Данька // Сумська новина. – 1995. – 25 лип. (№ ). – С. А ГУЛАГов же нет?  // Відродження. – 1995. – 15 груд. (№ 46). – С. 1. Народжений педагогом // Сумська новина. – 1996. – 10 січ. (№ 2). – С. 2. Наближення до Геннадія Петрова // Сумська новина. – 1996. – 23 лют. (№ 9). – С. 2. Истоки // Новина. – 1997. – 28 лют. (№ 9). – С. 3. Про формулу Л. Кравчука «Ми маємо те, що маємо» // Червоний промінь. – 1997. – 4 лип. (№ 27). – С. 5. 40 лет в Украине // Новина. – 1998. – 15 січ. (№ 4). – С. 2. Наш Юрій Царик // Червоний промінь. – 1998. – 30 січ. (№ 5) – С. 2. Климентій Квітка і вірменська музика : пам’яті Геннадія Петрова, сумського журналіста, краєзнавця // Арагац. – 1998. – квіт. Рыцарь армянского слова // Советский Карабах. – 1998. – 22 квіт. Без таких людей очерствело бы сердце : памяти Геннадия Петрова // Ваш шанс. – 1998. – 9 апр. (№ 15). – С. 5 ; 16 апр. (№ 16). – С. 5. Анатолий Грызун и Армения // Господар. –  1998. – 28 трав. (№ 22). – С. 1. Вагран Папазян и Украина // Сумська новина. – 1998. – 28 трав. (№ 23). – С. 2. Юрій Ступак і вірменський живопис // Арагац. – 1998. – № 8. Друг Арцаху : до 60-річчя з дня народження Миколи Гриценка // Арагац. – 1998. – № 9. Дерево життя і пам’яті : на честь української дівчини росте в Нагірному Карабасі шовковиця // Арагац. – 1998. – листоп. Перший учитель-мовознавець Арцаху // Арагац. – 1999. – серп. Гурген Антонян – выдающийся ученый-филолог // Арагац. – 1999. – серп. Воспевая дружбу народов // Арагац. – 1999. – № 10. Поет Актал із Гіша : [Акоб Атакалян] // Арагац. – 2000. – № 2. Перед грозой // Новина. – 2000. – 24 лют. (№ 9). – С. 4. Андраник Манучарян [викладач Степанакертського учительського інституту] // Арагац. – 2000. – квіт. Разом із поколіннями // Арагац. – 2000. – трав. Точка опори – українська духовність // Новина. – 2000. – 21 лип. (№ 30). – С. 2. Самое дорогое : фронтовые письма Героя Советского Союза Вартана Тонияна // Панорама. – 2000. – сент-окт. (№ 40). – С.  А5 : фот. Разом із поколіннями // Арагац. – 2000. – жовт. Біля витоків державності : штрихи до портрета генерал-лейтенанта Вілена Мартиросяна // Добрий день. – 2001. – 12 лип. (№ 29). – С. 6. «Є в мене друзі – то думи ясні, світ вони весь облетять на крилі» // Сумщина. – 2001. – 27 лип. (№ 83). – С. 3. Боль Родины // Новина. – 2001. – 6 груд. (№ 50). – С. 2. Не забуду родных корней // Арагац. – 2002. – март. Наближення до Геннадія Петрова // Вперед. – 2002. – 10 квіт. (№ 28). – С. 3. Першим культурні мости між Україною і Вірменією почав наводити Павло Грабовський, цю справу продовжили інші наші земляки : меридіани дружби // Сумщина. – 20 лип. (№ 83). – С. 3. Поборниця вірменсько-української дружби : штрихи до портрета гоовного редактора газети «Арагац» Жені Церунян // Новина. – 2002. – 12 верес. (№ 37). – С. 2. Незрівнянний Леонід Гурунц // Сумська новина. – 2003. – 16 жовт. (№ 42). – С. 2. Александр Довженко и Армения // Ярмарок. – 2003. – 27 лют. (№ 9). – С. 7. Соціально-політична обстановка в Нагірному Карабасі напередодні визвольного руху : до 15-річчя Карабаського руху // Ярмарок. – 2003. – 11 верес. (№ 37). – С. 3. Провісник вірменського ренесансу // Сумщина. – 2003. – 19 лип. (№ 83). – С. 3. Шевченко і Налбандян // Арагац. – 2004. – № 4. Сумські письменники про Вірменію // Ярмарок. – 2004. – 27 трав. (№ 22). – С. 3. Зачарований красою рідного краю : роздуми про поезію Олександра Вертіля // Суми і сумчани. – 2004. – 3 черв. (№ 23). – С. 4. Идеолог карабахского движения : памяти Баграта Улубабяна // Азат Арцах. – 2012. – 12 січ.