Сервій Сульпіцій Гальба (понтифік)

Се́рвій Сульпі́цій Га́льба (; ? — 199 до н. е.) — політичний діяч часів Римської республіки, курульний едил і понтифік.

Життєпис Походив з патриціанського роду Сульпіціїв. Син Сервія Сульпіція Гальби. Про його молоді роки відсутні відомості. Кар'єрі сприяв брат Публій Сульпіцій Гальба Максим, який у 211 році до н. е. першим серед Сульпіціїв Гальб став консулом.

У 209 році до н. е. обрано курульним едилом. У 205 році до н. е. був членом римського посольства на чолі із Марком Валерієм Левіном до пергамського царя Аттала I, який надав дозвіл перевести статую Великої Матері (Кібели) з міста Песінунта до Риму.

У 203 році до н. е. після смерті Квінта Фабія Максима Веррукоза кооптовано до членів колегії понтифіків. Помер Гальба у 199 році до н. е.

Родина Сервій Сульпіцій Гальба, претор 187 року до н. е.

Джерела Тит Лівій, Ab urbe condita 27, 21, 9.; 29, 11, 3.; 30, 26, 10.; 32, 7, 15. Friedrich Münzer: Sulpicius 56). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band IV A,1, Stuttgart 1931, Sp. 759.