Тури́льче — село в Україні, у Скала-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване неподалік річки Збруч, на сході району.

До 2015 адміністративний центр Турильченської сільської ради.

Географія

Село розташоване на відстані 362 км від Києва, 97 км — від обласного центру міста Тернополя та 12 км від міста Борщів. У селі Тростянецький потік впадає у Дубенецький потік.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

В 9 томі «История резиденций на давнишних кресах Речи Посполитой» Романа Афтаназія сказано, що Турильче — одне з найдавніших подільських поселень, хоча воно й не відігравало майже жодної ролі в історії краю аж до ХІХ ст. Наприкінці XVIII століття перейшло до Потоцьких, які незабаром продали Турильче родині Івановських, у власності яких село перебувало до радянського вторгнення 1939 року.

До середини ХІХ ст. в селі жодного маєтку не було — лише фільварок (господарство). Тільки в серединні XIX століття Івановські спорудили в селі скромний двоповерховий палац, який був зруйнований за Першої світової війни. Його рештки ще можна було побачити напередодні Другої світової.

Перша письмова згадка — 1462 року. Михайло Крищук пов'язує назву села зі словом тур — буйвіл, первісний бик, який проживав на цій території до кінця 17 століття.

У п'ятому випуску науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини» Ігор Скочиляс опублікував «Найдавніший опис Турильча з 1753 року».

У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської областіУказ Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 «Про утворення районів в складі Волинської, Дрогобичської, Львівської, Ровенської, Станіславської і Тарнопольської областей УРСР». З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського районуУказ Президії Верховної Ради УРСР № 55/11 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області».

З 1991 року село Турильче в складі незалежної України.

До 2015 року адміністративний центр Турильченської сільської ради, якій було підпорядковано села Вербі́вка та Підпили́п'я. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скала-Подільської селищної громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Скала-Подільської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.

Населення Населення — 759 осіб станом на 2007 рік.

Мова За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким : МоваЧисельністьВідсотокукраїнська79098,02 %російська91,12 %білоруська10,12 %вірменська10,12 %румунська10,12 %інші40,50 %Усього806100 %

Релігія церква Різдва Пресвятої Богородиці (1871, кам'яна, ПЦУ); церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ); костел (1871).

Пам'ятники Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974).

Соціальна сфера Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку. На виїзді з села Турильче, у напрямку до села Іванків, існує, так зване польське поселення, або по місцевому — кольонія. Тут проживають люди, які у 1947 році були примусово переселені з Польщі до України та розселені у будинки, що раніше належали полякам, котрі, в свою чергу, були виселені на територію Польщі. Ще й досі живі старожили, які мають свою мову, звичаї та культуру, це лемки.

Відомі люди

Народилися Павло Юрійович Рогачук, (псевдо «Арсен»; нар. 1912) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув 1 листопада 1946 року, потрапивши у засідку.Нестор Мизак. За тебе, свята Україно: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА / Н. Мизак. — Чернівці: Буковина, 1998. — С. 163. — ISBN 966-95385-3-Х Гуменний Григорій Миколайович, (нар. 1911) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув у 1947 році під час операції НКВД. Похований на сільському цвинтарі. Іван Костянтинович Бук (псевдо «Вій», «Мартин», «Ярема»; нар. 1912) — повітовий провідник ОУН Борщівщини, загинув 2 січня 1945 року на польській колонії між селами Турильче та Мушкатівка. Яровий Василь Петрович — голова виконавчого комітету Золотниківської районної ради депутатів трудящих Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1940—1951).

Світлини

Примітки

Література

Мороз В. Громада УГКЦ на Тернопільщині відновить закинутий костел // Релігійно-інформаційна служба України, 13 жовтня 2015.

Чи відродиться святиня в Турильчому? [Текст]: [про стан будівлі костелу святого Яна Непомука] / Г. Васильчук // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 29 (22 лип.). — С. 7  : фот.

Посилання Турильче // Замки та храми України костел у Турильче